Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №495/7911/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа № 495/7911/26

Номер провадження 3/495/2056/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,

розглянувши матеріали, що надійшли Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце служби і посада: військовослужбовець НОМЕР_1 , такелажник, солдат за мобілізацією, за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс),

встановила:

01.09.2026 до суду надійшли адмінматеріали.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОДОБ № 622 від 31.08.2026 ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 172-11 Кодексу із таким формулюванням: 30.08.2026 роу близько о 08:00 год.від командира роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт що солдат ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповідав, 28.08.2026 року солдат ОСОБА_1 був направлений на ВЛК до ВМКЦ ПР м. Одеса але до шпиталю не прибув (Доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2026 №935/2068) стосовно того, що солдат ОСОБА_2 направлений на ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_3 до шпиталю не прибув.

31.08.2026 року посадовими особами відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході патрулювання, на території АДРЕСА_1 , було виявлено військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та в подальшому, 31.08.2026 року о 11:00 год. доставлено до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ( ОСОБА_3 про повернення до військової частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2026 №935/2077). Документів, які б підтверджували законність відсутності на службі в період з 12:00 год. 28.08.2026 року до 11:00 год. 31.08.2026 року солдат ОСОБА_2 не надав.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 28.08.2026 о 12:00 годині був направлений на ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_3 але до шпиталю не прибув тобто самовільно залишив розташування військової частини, після чого посадовими особами відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 був розшуканий та о 11:00 годин 31.08.2026 року доставлений до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та був відсутній на військовій службі до 11:00 годин 31.08.2026 року (71 години), тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання 04.09.2026 не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення тексту судової повістки у вигляді смс повідомлення. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до статті 277 Кодексу справа про адміністративне правопорушення за статтею 172-11 Кодексу розглядається протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

За правилами статті 268 Кодексу справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 172-11 Кодексу під час розгляду справи не є обов`язковою.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

Керуючись наведеним та враховуючи правила статті 268 Кодексу, суд дійшов висновку про можливість судового розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідальність за ч. 3 ст. 172-11 настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ОДОБ № 622 від 31.08.2026, яким зафіксовано дату, час, місце, учасників адміністративного правопорушення; доповіддю про повернення до частини віськовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2026 № 935/2077; поясненнями учасників адміністративного правопорушення; копіями документів, які посвідчують особу; копією витягу із наказу № 228; копією витягу із наказу № 231; актом службового розслідування; бланками отримання пояснень; службовою характеристикою; копією витягу із наказу № 81.

Перелічені докази не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку; докази у своїй сукупності доводять факт вчинення поставленого у провину адміністративного правопорушення. У суду немає обґрунтованих сумнівів у доведеності вини особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до санкції ч.3 ст. 172-11 Кодексу на особу накладається штраф від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, , а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.

Згідно ст.40-1 Кодексу судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом з тим, у відповідності з п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Таким чином, підстави для накладання на ОСОБА_5 обов`язку сплати судового збору відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 27, 33-35, 36, 172-15, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановила:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн (вісім тисяч п`ятсот грн).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу (частина перша статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення). У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя Ю.Ф. Волкова