Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №727/3981/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3981/26

Провадження № 2/727/1739/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

у складі головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика», позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі - ТОВ «ФК «Ірбіс», первісний кредитор) та відповідачем, в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання фінансового кредиту № 81161312 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 800,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором.

Кредитні кошти в сумі 8 800,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача 19.08.2021 року. Відповідач узятих на себе зобов`язань не виконав, кредит та проценти за ним у встановлений договором строк (до 17.11.2021) не повернув.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор) укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги за кредитним договором № 81161312 від 19.08.2021.

Станом на 01.09.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 240,00 грн, з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 440,00 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 240,00 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.03.2026 (суддя Танасійчук Н.М.) відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; у Акціонерного товариства «Універсал Банк» витребувано інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , виписку про рух коштів по картковому рахунку за період з 19.08.2021 по 27.08.2021, відомості про фінансовий номер телефону, прив`язаний до вказаної картки, та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку.

На виконання зазначеної ухвали Акціонерне товариство «Універсал Банк» листом від 03.06.2026 № БТ/Е-23442 надало суду витребувані відомості та докази, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву чи заперечень не подав і клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

За таких обставин, з огляду на положення статей 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд визнав за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши подані сторонами докази, судом встановлено :

19.08.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 81161312, за умовами пункту 3.1 якого Товариство надає Клієнту кредит у розмірі 8 800,00 грн. зі сплатою процентів за процентною ставкою, визначеною графіком (пункт 3.2 договору), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строки та на умовах договору.

Пунктом 3.2 договору та Додатком № 1 до нього встановлено: пільговий період - 15 календарних днів з 19.08.2021 по 03.09.2021 з пільговою процентною ставкою 2 % за кожен день користування кредитом; стандартний період - 75 календарних днів з 04.09.2021 по 17.11.2021 зі стандартною процентною ставкою 3 % за кожен день користування кредитом. Строк кредитування визначено до 17.11.2021 (пункти 4.2, 11.1 договору). Згідно з Додатком № 1 до договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором становить 1034 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 31 240,00 грн.

Договір підписано сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора (пароля), надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що відповідає вимогам частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207, 639, 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Факт та обставини підписання договору (дата, час, номер телефону, на який направлено одноразовий ідентифікатор, - 0978617090) підтверджуються довідкою ТОВ «ФК «Ірбіс» про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19. Суд погоджується з такою правовою позицією та вважає, що кредитний договір є укладеним у належній формі і породжує права та обов`язки сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору 19.08.2021 року о 17:50 ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало кошти в сумі 8 800,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжного посередника - ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується листом останнього від 23.10.2025 (номер транзакції в системі iPay.ua - 103871855, час перерахування - 19.08.2021 17:50:39).

Належність вказаної платіжної картки саме відповідачу підтверджується відповіддю Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 03.06.2026 № БТ/Е-23442, наданою на виконання ухвали суду від 15.05.2026, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (карткою № НОМЕР_1 за маскованим номером); власником карткового рахунку є ОСОБА_1 , ідентифікаційні дані якого (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повністю відповідають ідентифікаційним даним відповідача, зазначеним у позовній заяві; серед номерів телефону, на які банком надсилається підтвердження операцій за карткою, - номер НОМЕР_4 , який збігається з номером телефону, зазначеним відповідачем як контактний у кредитному договорі, та номером, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Долученою до відповіді банку випискою руху коштів за картковим рахунком № НОМЕР_3 підтверджується зарахування на вказаний рахунок 19.08.2021 о 17:50:40 коштів у сумі 8 800,00 грн від контрагента «iPay.ua», що з точністю збігається з часом здійснення переказу коштів, зазначеним у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення», та з часом видачі кредиту, зафіксованим у розрахунку заборгованості, а також відповідає сумі наданого за договором кредиту.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності - достатніми та взаємопов`язаними для висновку про те, що кредитні кошти в розмірі 8 800,00 грн були одержані саме відповідачем. Суд звертає увагу, що в довідці про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 зазначено інший (частково замаскований) номер картки, аніж номер картки, на яку фактично здійснено перерахування коштів; проте, з огляду на те, що за умовами пункту 4.1 договору кредит перераховується на визначену Клієнтом в Особистому кабінеті Основну платіжну картку, яка не обов`язково є тотожною засобу, використаному для верифікації особи одноразовим ідентифікатором, а також з огляду на точний, до секунди, збіг часу і суми операцій, підтверджений двома незалежними джерелами інформації - платіжним посередником та банком-емітентом картки, суд дійшов висновку, що вказана розбіжність не спростовує встановленого факту одержання відповідачем кредитних коштів.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позов, доказів повернення кредиту або заперечень щодо факту чи розміру заборгованості суду не надав. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно з частиною четвертою цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За відсутності відзиву та доказів на спростування позову з боку відповідача суд ухвалює рішення за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор, новий кредитор) укладено договір факторингу № 01092025/1, за яким ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги за кредитним договором № 81161312 від 19.08.2021, зокрема заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 800,00 грн та за процентами в розмірі 22 440,00 грн, а всього 31 240,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору (пункт 7.3.6) сторони погодили право Товариства передати (відступити) свої права вимоги за договором іншій особі в будь-який час без згоди Клієнта.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги; неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку погашення заборгованості взагалі, а лише зберігає за ним право здійснити виконання первісному кредиторові до отримання такого повідомлення (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Позика» є належним кредитором (позивачем) у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідача погашення заборгованості за кредитним договором № 81161312 від 19.08.2021.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості (складеним ТОВ «ФК «Ірбіс» станом на 01.09.2025) підтверджується, що за період з 19.08.2021 року по 17.11.2021 року (у межах погодженого сторонами строку кредитування) на суму кредиту нараховано проценти за ставками, визначеними пунктом 3.2 договору та Додатком № 1 до нього (2 % за день у межах пільгового періоду, 3 % за день у межах стандартного періоду), у загальному розмірі 22 440,00 грн; нарахування процентів після 17.11.2021 та будь-яких штрафних санкцій позивачем не здійснювалося. Суд перевірив наданий розрахунок і визнає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору.

Суд враховує, що станом на дату укладення договору (19.08.2021) та протягом усього періоду нарахування процентів (до 17.11.2021) обмеження максимального розміру денної процентної ставки за договором про споживчий кредит, встановлені частинами четвертою-п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», не існували: зазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а перехідними положеннями (пункт 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 2,5 % (протягом перших 120 днів, тобто до 22.04.2024 включно) та 1,5 % (протягом наступних 120 днів, тобто з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), а починаючи з 21.08.2024 - на рівні, що не може перевищувати 1 % за день (частина п`ята статті 8 Закону), про що також роз`яснено в листі Національного банку України від 20.02.2024 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки спірні правовідносини щодо нарахування процентів виникли та були повністю реалізовані (проценти нараховані) у період з 19.08.2021 по 17.11.2021, тобто задовго до набрання чинності наведеними обмеженнями (24.12.2023), а самі обмеження не мають характеру пом`якшення відповідальності у розумінні статті 58 Конституції України, підстави для їх застосування до спірних правовідносин та, відповідно, для зменшення погодженого сторонами розміру процентів відсутні. До спірних правовідносин підлягають застосуванню умови договору та законодавство, чинне на момент його укладення й виконання.

Суд також враховує, що відповідач при укладенні договору не був позбавлений можливості ознайомитися з його умовами, зокрема з розміром процентної ставки та орієнтовною реальною річною процентною ставкою (1034 %), яка згідно з Додатком № 1 до договору доведена до його відома до моменту прийняття пропозиції (акцепту) договору; відповідач добровільно погодився з такими умовами (пункт 13.9 договору), доказів оспорювання договору чи його окремих умов у встановленому законом порядку не надав, а презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) ним не спростована. Заперечень щодо розміру процентів чи справедливості умов договору відповідач суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 240,00 грн (з яких 8 800,00 грн - тіло кредиту, 22 440,00 грн - проценти) є обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими та достатніми доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 626, статтею 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, і договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки на момент розгляду справи відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, суд, керуючись наведеними нормами матеріального права, а також статтями 512, 514, 516, 1082 ЦК України щодо заміни кредитора, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує таке. Відповідно до частини першої статті 133, частини першої, четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони; розмір таких витрат встановлюється й розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги за наявності відповідних доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг та ціни позову.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Горобей Р.Г. на загальну суму 5 500,00 грн (письмова консультація клієнта - 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1 500,00 грн; складання позовної заяви, у тому числі попереднього розрахунку судових витрат, - 3 000,00 грн; формування додатків до позовної заяви - 500,00 грн), а також докази оплати наданих послуг.

Відповідач будь-яких доводів чи доказів на підтвердження неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про їх зменшення не подав, а суд, відповідно до сформованої практики Верховного Суду (постанови від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19), не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, з власної iniціативи.

Оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу (5 500,00 грн) відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та ціні позову, а доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; реквізити для перерахування: IBAN НОМЕР_5 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634):

- заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 81161312 від 19.08.2021 у розмірі 31 240 (тридцять одна тисяча двісті сорок) грн 00 коп., з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 440,00 грн - заборгованість за процентами;

- судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.;

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на подання заяви про його перегляд протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду цих заяви чи скарги.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук