Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №636/787/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/787/25 Провадження 2/636/1562/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на його користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх доходів позивача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачкою він перебував у шлюбі, зареєстрованому 22.09.2011 Колодязненською сільською радою Дворічанського району Харківської області, про що було зроблено актовий запис № 3. Від спільного життя сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року у справі № 616/677/18, провадження № 2/616/304/18 шлюб між сторонами розірвано. На підставі заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 636/1567/24, провадження № 2/636/1170/24, відповідачка була позбавлення батьківських прав стосовно дітей. Починаючи з 2022 року діти мешкають разом з позивачем та знаходяться на повному його утриманні.

Відповідач є здоровою та працездатною особою, який має можливість виконувати вимоги чинного законодавства, проте домовленості щодо забезпечення останнім спільної дитини, у розмірі визначеному чинним законодавством сторони не досягли.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки до суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

22.09.2011 Колодязненською сільською радою Дворічанського району Харківської області між сторонами зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис № 3.

Від сумісного життя (шлюбу) сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видане Колодязненською сільською радою Дворічанського району Харківської області, про що в Книзі реєстрації народжень 17 листопада 2011 року зроблено відповідний актовий запис № 8; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Колодязненської сільської ради Дворічанського району Харківської області, про що в Книзі реєстрації народжень 28 липня 2014 року зроблено відповідний актовий запис № 9.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року у справі № 616/677/18, провадження № 2/616/304/18, шлюб між сторонами розірвано.

На підставі заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 636/1567/24, провадження № 2/636/1170/24, відповідачка була позбавлення батьківських прав стосовно дітей.

З позовної заяви судом встановлено, що діти мешкають спільно з батьком з 2022 року.

На підставі ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 18 Конвенції про захист прав дитини передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 та ст. 183 СК України, за рішенням суду грошові кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу його матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, розмір яких визначається судом.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При винесенні рішення суд враховує наступні обставини: дитина проживає з батьком та знаходиться на його утриманні, доказів того, відповідач є пенсіонером чи інвалідом, має на утриманні інших осіб, суду не надано.

Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, суд вважає доведеним той факт, що неповнолітня дитина проживає разом із позивачем, між сторонами не досягнуто домовленостей щодо розміру матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач на утримання дитини, тому у сукупності наведених обставин з урахуванням положень ст. 84 СК України є підстава для стягнення аліментів.

Отже, виходячи з встановлених дійсних обставин справи та враховуючи матеріальне становище платника аліментів, який не є інвалідом чи пенсіонером, відсутність відомостей про доходи станом на день розгляду справи та про наявність у нього інших осіб, на яких він сплачує аліменти, що свідчить про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, матеріальне становище позивача та дитини, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів доходів щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи з принципу рівності участі батьків у вихованні та утриманні дітей, оскільки прожитковий мінімум, згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, тому обмежувати розмір аліментів лише розміром прожиткового мінімуму доходів, суд вважає недоцільним.

При винесені рішення, суд враховує рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини, а також виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, яка визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а також, те що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач, при подачі позову до суду, звільнений від сплати судового збору, тому, у порядку ст. 141 ЦПК України, суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10-11, 76-80, 133, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до старшою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за 1 (один) місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в дохід держави у сумі 1211,80 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.О. Бунін