Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №643/14253/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14253/26

Провадження № 2/643/8106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Броницької М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в особі представника Омельяненка Романа Руслановича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Омельяненко Роман Русланович звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 16.08.2025-100001507 від 16.08.2025 у розмірі 56 596,58 грн, яка складається з тіла кредиту – 23 244,72 грн, процентів – 18 151,86 грн, комісія, пов`язаної з наданням кредиту – 200,00 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 15 000,00 грн, а також сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 16.08.2025-100001507, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 184 днів, до 15.02.2026, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. За договором встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85 % за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту – в розмірі 20 % від суми Кредиту та дорівнювала 5 800,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними.

19.11.2025 між сторонами було укладено Додатковий договір, за яким сторони домовилися за взаємною згодою за ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 30 000,00 грн, яка складалася з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-1 Транш) та в укладених сторонами Додаткових договорах (чергові Транші). Так згідно Додаткового договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 1 000,00 грн; дата видачі 2-го Траншу – 19.11.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, в тому числі із застосуванням електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1394. Днем надання кредиту визначено списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 5168-74ХХ-ХХХХ-1394. Строк кредитування згідно 2-го Траншу – 85 днів з дати його надання.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим на дату подання позову утворилася зазначена вище заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

При цьому позивач звертає увагу, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на погашення заборгованість, що свідчить про визнання нею боргу. Так, 15.09.2025 проведена часткова сплата по зазначеному вище кредитному договору на суму 11 546,27 грн; 15.10.2025 проведена часткова оплата на суму 11 546,27 грн; 15.11.2025 проведена часткова оплата на суму 11 546,27 грн.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 03.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Скерована на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвала про відкриття провадження, копія позову з доданими матеріалами 27.07.2026 повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній».

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

З боку сторін жодних клопотань, в тому числі клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Таким чином, відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Оскільки подача відзиву є правом, а не обов`язком відповідача, відтак керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільну справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на характер кредитних правовідносин між сторонами, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 16.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 16.08.2025-100001507, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 184 днів, до 15.02.2026, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами (а.с. 36, зворот - 42). За договором встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85 % за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту – в розмірі 20 % від суми Кредиту та дорівнювала 5 800,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними.

За формою укладення кредитний договір являвся електронним кредитним договором, укладеним у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: власне пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Розміщеної на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодацем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (оферти), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 3.1. Договору визначалося, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язувався повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, у випадку встановлення такої за Умовами договору.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Також позичальник взяв на себе зобов`язання не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Кошти в рахунок кредиту підлягали перерахуванню Позичальнику на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1394.

Як передбачалося у п. 4.3. Договору, Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а Днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодаця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, на підтвердження чого матиме місце виписка з поточного рахунку Кредитодавця.

Позичальник підписав договір одноразовим ідентифікатором Е483.

У аналогічний спосіб позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 42, зворот - 44).

19.11.2025 між сторонами було укладено Додатковий договір, за яким сторони домовилися за взаємною згодою за ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 30 000,00 грн, яка складалася з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-1 Транш) та в укладених сторонами Додаткових договорах (чергові Транші) (а.с. 44, зворот – 46, зворот). Так згідно Додаткового договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 1 000,00 грн; дата видачі 2-го Траншу – 19.11.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, в тому числі із застосуванням електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1394. Днем надання кредиту визначено списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 5168-74ХХ-ХХХХ-1394. Строк кредитування згідно 2-го Траншу – 85 днів з дати його надання.

Суд дослідив наявну у матеріалах справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.06.2026 за вих. № 1-2306, з якої встановлено, що 16.08.2025 о 15:42 було успішно перераховано грошові кошти в сумі 29 000,00 грн на платіжну картку клієнта за номером картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 16.08.2025-100001507 (а.с. 32).

Також суд дослідив наявну у матеріалах справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.06.2026 за вих. № 1-2306, з якої встановлено, що 19.11.2025 о 12:16 було успішно перераховано грошові кошти в сумі 1 000,00 грн на платіжну картку клієнта за номером картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 924597147, призначення платежу: видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору № 16.08.2025-100001507 (а.с. 33).

Зазначені вище платежі було перераховано на підставі Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 27-31).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інформаційної довідки з центрального вузла Системи BankID НБУ, позичальник ОСОБА_1 під час укладення Кредитного договору № 16.08.2025-100001507 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с. 23). З даної довідки встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікована як клієнт АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджує факт користування нею платіжною карткою номер НОМЕР_1 , емітентом якої виступає саме зазначена фінансово-кредитна установа.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Щодо правової природи укладеного Кредитного договору (оферти) № 16.08.2025-100001507 від 16.08.2025, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Нормою ст. 629 ЦК України вреламентовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд позбавлений можливості оцінити аргумент позивача про те, що відповідач частково погашала свою заборгованість за кредитним договором, сплативши в рахунок погашення заборгованості наступні платежі: 15.09.2025 на суму 11 546,27 грн; 15.10.2025 на суму 11 546,27 грн; 15.11.2025 на суму 11 546,27 грн, оскільки суду не надано копії платіжних документів на підтвердження зазначених обставин.

Разом з тим суд дослідив наявний у матеріалах розрахунок заборгованості станом на 22.06.2026, що утворилася, оскільки відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов`язання (а.с. 47-49). У розрахунку зазначено, що заборгованість за кредитним договором за контрагентом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , виникла у розмірі 56 596,00 грн, та складається з наступного: основний борг – 23 244,72 грн; залишок відсотків – 18 151,86 грн; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 15 000,00 грн; залишок комісій – 200,00 грн.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо виконання взятих на себе за договором зобов`язань щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитними договорами.

Водночас суд враховує, що відповідно до положень пункту 18 ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом приймається до уваги розрахунок заборгованості ТОВ «Споживчий центр» без врахування відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України.

З урахуванням встановленого, оскільки відповідач зі свого боку не виконав умови договору, в результаті чого утворилася заборгованість, позовні вимоги, спрямовані на відновлення позивачем своїх порушених прав та законних інтересів, аргументи позивача знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані доводами відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення у сумі 41 596,58 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 1 956,77 грн (а.с. 21).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 16.08.2025-100001507 від 16.08.2025 у розмірі 41 596 (сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість) гривень 58 копійок, яка складається з тіла кредиту у сумі 23 244,72 грн, процентів у сумі 18 151,86 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту у сумі 200,00 грн.

В іншій частині у позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за подання позову в розмірі 1 956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, індекс 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В. Броницька