Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №635/2467/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

04 вересня 2026 року

Справа № 635/2467/26

Провадження № 2/642/2237/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря - Панової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Холодногірського районного суду міста Харкова із Харківського районного суду Харківської обл. надійшла вказана позовна заява для розгляду за підсудністю, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1870301 від 06.10.2024 в розмірі 22 691.25 грн., з яких: 4237.49 грн. – тіло кредиту, 6928.32 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 1525.44 грн. – заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором, за користування кредитом, за 48 днів; 10000 грн. – штрафні санкції. Також представник просив стягнути 2662.40 грн. судового збору та 10 000 грн. як витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 1870301 про надання споживчого кредиту, в електронній формі за допомогою ITC Товариства, на наступних умовах: розмір кредиту становить 5000.00 грн., строк кредиту 358 днів: з 06.10.2024 по 30.09.2025, зі сплатою процентів. На підставі погоджених умов, ТОВ «Слон Кредит» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

13.08.2025 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 13082025-1 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №1870301 від 06.10.2024.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка становить 22 691.25 грн., з яких: 4237.49 грн. – тіло кредиту, 6928.32 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 1525.44 грн. – заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором, за користування кредитом, за 48 днів; 10000 грн. – штрафні санкції, та яку позивач як новий кредитор просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 30.06.2026 справу прийнято до свого провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов. Цією ж ухвалою судом витребувано із АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки та факту зарахування кредитних коштів на неї.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано позивачем відповідачу на підставі аб.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.

Копію ухвали суду від 30.06.2026 направлено судом відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

За змістом п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, є належним повідомленням особи.

Крім того, ВС в постанові №922/1648/19 від 22.03.2024 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

В постанові КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) зазначено, що посилання на те, що відповідача належним чином не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати належні йому процесуальні права, є безпідставними, так як довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення листа, у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, є належним повідомленням про наявний на розгляді суду спір, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.

Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін чи відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою ITC Товариства, в електронній формі укладено Договір № 1870301 про надання споживчого кредиту (надалі – кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Слон Кредит» Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту – 5000 грн., строк – 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної (их) ставки (ок) - фіксована (і). За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 04.11.2024 року включно; Знижена процентна ставка 1.65% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до умов, викладених у цьому пункті. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 05.11.2024 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 100,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В459, 06.10.2024 о 18:01:05 год.

Також відповідачем аналогічним способом підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту – у вигляді Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250820-1229 від 20.08.2025, зазначено про успішно перерахування грошових коштів у сумі 5000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», витребуваної судом за клопотанням представника позивача, підтверджено, що карта 4441111040639027 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а також підтверджено зарахування на таку карту 06.10.2024 суми коштів у розмірі 5000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача становить 4237.49 грн. за тілом кредиту, 6928.32 грн. за процентами, 10 000 грн. – штрафні санкції.

13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №13082025-1, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1870301.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість відповідача в межах строку дії договору становить 22 691.25 грн., з яких: 4237.49 грн. – тіло кредиту, 6928.32 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 1525.44 грн. – заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором, за користування кредитом, у період з 14.08.2025 по 30.09.2025 (48 календарних днів); 10000 грн. – штрафні санкції.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1870301 в електронній формі шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Також зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Таким чином, відповідач був ознайомлений як з умовами кредитування, так і з розміром кредиту, процентами, порядком їх нарахування та порядком повернення отриманих коштів.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «Слон Кредит» на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» щодо кредитного договору №1870301 від 06.10.2024 відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо надання первісним кредитодавцем відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за умовами кредитного договору.

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не повернула кредитні кошти ні первісному кредитору, ні правонаступнику після відступлення позивачу права грошової вимоги.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.

Крім того, вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором є, на думку суду, також обгрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені таким договором, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, підписавши договір.

Розрахунки заборгованості з тіла кредиту та процентів (як первісним кредитором так і правонаступником - позивачем) сумніву у суду не викликає.

Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків.

Щодо позовної вимоги про стягнення 10 000 грн. - штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Однак, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введено указом Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року, починаючи з 05:30 цього ж дня. Режим неодноразово продовжувався і триває досі.

Нарахування штрафів відповідачу здійснено в період дії воєнного стану.

Виходячи з вищевикладеного, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 10 000 грн. суд не вбачає.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 12 691.25 грн., з яких: 4237.49 грн. – тіло кредиту, 6928.32 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 1525.44 грн. – заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором, за користування кредитом, за 48 днів.

В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2662.40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1489.08 грн.

Також представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13.03.2025 зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; Заявка № 16099 від 09.02.2026 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; Рахунок на оплату №16099-10/03-2026 від 10.03.2026 з детальним описом виконаних робіт та їх вартість; АКТ № 16099 від 10.03.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 5593 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 207, 525, 530, 549, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1870301 від 06.10.2024 в розмірі 12 691 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 25 коп., з яких: 4237.49 грн. – тіло кредиту, 6928.32 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 1525.44 грн. – заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором після відступлення права вимоги за період з 15.08.2025 по 30.09.2025.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 08 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.09.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2 ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя