Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №638/8476/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/8476/26

Провадження № 3/638/2082/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з 7-мого управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, посада - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов протокол № 314 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 16.04.2026 року. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , будучи 02.06.2023 звільненою з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 20.06.2025 о 11.34, подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2023 рік, чим вчинила правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор Федченко М. О. у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки в її діях є склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала в повному обсязі, просила суд закрити провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КупАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази кожний окремо та у їх сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 6, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов?язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б". Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Наказом начальника Міжрегіонального управління від 28.12.2022 № 5005/04 ОСОБА_1 з 02.01.2023 призначено на посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Міжрегіонального управління.

Зазначена посада віднесена до категорії «В» посад державної служби.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 після реєстрації 19.09.2019 шлюбу з ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Присягу державного службовця ОСОБА_1 склала 27.01.2015.

Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII державні службовці є суб?єктами, на яких поширюється дія Закону № 1700-VII.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Наказом начальника Міжрегіонального управління від 30.05.2023 № 4645/04 ОСОБА_1 02.06.2023 звільнено з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Міжрегіонального управління.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"'г" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб?єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов?язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII встановлено, що особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"'г" пункту 2 частини першої статті 3, зобов?язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Так, ОСОБА_1 20.06.2025 о 11.34 подала щорічну декларацію за 2023 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Покликання на вказану декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/063b0c39-478b-44a9-89b5-cb35e449e29b.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2023 рік (яку відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII зобов`язана була подати до 01.04.2024) подала 20.06.2025, тобто несвоєчасно.

Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII правопорушення, пов?язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , будучи 02.06.2023 звільненою з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, являючись згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 20.06.2025 о 11.34, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2023 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», у зв?язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом № 314 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 16.04.2026 року; копією наказу про прийняття на роботу; копією особової картки державного службовця №125; копією присяги державного службовця; копією наказу про звільнення; копією витягу з «Єдиного державного реєстру декларацій»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що факт подання декларації автоматично фіксується в Єдиному державному реєстрі декларацій, доступ до якого мас НАЗК та правоохоронні органи, а тому орган виявлення мав можливість дізнатися про правопорушення ще в червні 2025 року, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 повідомила суду, що 20.06.2025 вона подала у 10-денний термін щорічну декларацію за 2023 рік після отримання від НАЗК повідомлення про факт неподання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. З 20.06.2025 по 16.04.2026 минуло майже 10 місяців, що значно перевищує встановлений законом 6-місячний строк з дня виявлення правопорушення для накладення адміністративного стягнення та притягнення її до відповідальності. Свій обов`язок, вказаний у повідомленні, вона виконала своєчасно, тому вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов?язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Таким чином, законодавець встановлює два самостійні строки накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов?язаного з корупцією: шість місяців з дня виявлення правопорушення та два роки з дня його вчинення.

Щодо визначення дня виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, то таким днем є день складання та підписання уповноваженою на те особою протоколу про адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією. Адже саме в цей момент уповноважена особа, встановивши наявність усіх елементів складу правопорушення (суб?єкт, об?єкт, суб?єктивну сторону, об?єктивну сторону), відповідно до ст. 254 КУпАП невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин, оформлює протокол.

Водночас, визначення дня вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, має здійснюватися з урахуванням об?єктивної сторони цього складу правопорушення.

Зміст наведеної норми свідчить, що об?єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Законодавець використав словосполучення «несвоєчасне подання», яке передбачає наявність юридичного факту подання декларації.

Отже, лише після фактичного подання декларації можна констатувати, що вона подана саме несвоєчасно, а не неподана взагалі.

До моменту фактичного подання декларації триває протиправна поведінка особи, яка полягає у невиконанні покладеного на неї законом обов?язку. Такий стан відповідає загальновизнаному поняттю триваючого адміністративного правопорушення. Чинне законодавство не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку.

У правозастосовчій практиці та роз?ясненнях Міністерства юстиції України (листи від 01.12.2003 № 22-34-1465, від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11) зазначається, що початковим моментом триваючого правопорушення є діяння, коли особа не виконує покладеного на неї обов?язку або виконує його неповністю чи неналежним чином, а припиняється триваюче правопорушення виконанням регламентованих обов?язків. Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17.

Таким чином, пропуск установленого законом строку є лише початком триваючої протиправної бездіяльності, яка припиняється саме у день фактичного виконання особою покладеного на неї обов?язку, тобто подання декларації. З цього моменту стає можливим остаточно констатувати факт несвоєчасного подання декларації, що утворює об?єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУПАП.

Оскільки триваюча протиправна поведінка припиняється лише в день фактичного подання декларації, саме цей день є днем закінчення адміністративного правопорушення та, відповідно, днем його вчинення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, дворічний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, підлягає обчисленню саме з дня фактичного подання декларації, тоді як шестимісячний строк - з дня складання та підписання протоколу.

У зв`язку з цим доводи ОСОБА_1 суд не бере до уваги через помилкове визначення нею днем виявлення адміністративного правопорушення - день подання декларації і, відповідно, обрахування 6-тимісячного строку накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, суддя дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вина правопорушника доведена зазначеними вище доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника ОСОБА_1 , яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за необхідне та достатнє застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Згіднозі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір судового збору відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, 172-6, 221, 268, 280, 283, 284 КупАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з дня, наступного після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Щепіхіна