Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №345/3900/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3900/26

Провадження № 2/345/2781/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

при секретарі судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів та скасування заборгованості по аліментах, -

В С Т А Н О В И В :

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Колошкін П.І. звернувся в суд з позовом , у якому просив: зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлені за судовим рішенням від 23.01.2029 року, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в місяць та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення повноліття та встановити новий розмір аліментів: 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в місяць починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення старшою дитиною повноліття. Просить скасувати заборгованість по аліментах, що нарахована ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №345/32/19.

В обґрунтування позову послався на те, що шлюб позивача з відповідачем розірвано рішенням суду від 17.09.2019. У сторін у них є двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення суду №345/32/19 від 23.01.2019, з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх доходів. Позивач є мобілізованим та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та бере безпосередньо участь у виконанні бойових завдань у зв`язку з чим несе значні та постійні витрати, пов`язані з проходженням служби, зокрема на придбання амуніції, екіпірування, засобів захисту, спорядження, а також витрати на оренду житла. Стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх доходів призводить до надмірного фінансового навантаження та ставить його у скрутне матеріальне становище. Також, у позивача за результатами медичного обстеження проведеного у квітні-травні 2026 виявлено: хронічний генералізований пародонти, хронічний карієс, адентія, періодонтид зубів, хронічний панкреатид, вазомоторний риніт зі зміщеною носовою перегородкою та міопію обох очей, геморой ІІ ступеня. Вказані захворювання потребують значних матеріальних витрат на лікування. Крім того відповідачка чинить перешкоди позивачу у вихованні дітей, а також використовує кошти сплачені як аліменти не за призначенням. На підставі наведеного просить зменшити розмір аліментів, до 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в місяць починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення старшою дитиною повноліття та скасувати заборгованість по аліментах, що нарахована ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №345/32/19.

Відповідачка подала суду відзив на позов, в якому вказала, що позову не визнає та вважає його безпідставним, оскільки позивачем не доведено фактів щодо зміни його матеріального становища та погіршення стану його здоров`я. Навпаки, його матеріальний стан покращився, оскільки він знаходиться на військовій службі та отримує грошове забезпечення щомісяця. Щодо проблем зі здоров`ям, то результати аналізів не є доказами хвороби позивача і неможливості ним по стану здоров`я надавати дітям утримання. Він, як військовослужбовець має право на безкоштовне лікування. Позивач взагалі не зазначає підстав для скасування заборгованості по аліментах та не подав жодних доказів того, що заборгованість по аліментах виникла не з його виниі, що її виникнення пов`язане з його тяжкою хворобою або іншою обставиною , що має істотне значення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання подав заяву у якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та розглядати справу у його відсутності.

Відповідач у судове засідання подала заяву у якій вказала, що позов не визнає з підстав, наведених у відзиві на позов. Просить розглядати справу її відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 17.09.2019.

У сторін є двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення суду №345/32/19 від 23.01.2019, з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх доходів.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа №345/32/19 від 24.01.2019 виданого судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.01.2019 сума коштів , яка підлягала стягненню станом на 01.02.2026 складає 640476, 36 грн.. Сума коштів, сплачених боржником станом на 08.05.2026 – 560379,36 грн.. Сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 08.05.2026 складає 80097,00 грн..

Судом встановлено, що позивач є мобілізованим та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Призваний з 28.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до доданих до позовної заяви медичних документів у позивача за результатами медичного обстеження проведеного у квітні-травні 2026 виявлено: хронічний генералізований пародонти, хронічний карієс, адентія, періодонтид зубів, хронічний панкреатид, вазомоторний риніт зі зміщеною носовою перегородкою та міопію обох очей, геморой ІІ ступеня.

Як вбачається з довідки ВЛК від 16.07.2026 №2026-0713-1340-3855-3 ОСОБА_1 визнаний придатим до військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов`язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині умови для її повноцінного розвитку.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до рішення суду №345/32/19 від 23.01.2019, з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх доходів.

Необхідно зауважити, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Отже, із зазначених норм закону випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід має з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізично здоровою, працездатною особою, знаходиться на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення щомісяця, а тому може виконувати обов`язок по утриманню дітей.

Позивач стверджує, що на даний час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та бере безпосередньо участь у виконанні бойових завдань у зв`язку з чим несе значні та постійні витрати, пов`язані з проходженням служби, зокрема на придбання амуніції, екіпірування, засобів захисту, спорядження, а також витрати на оренду житла. Стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх доходів призводить до надмірного фінансового навантаження та ставить його у скрутне матеріальне становище. Також, у позивача за результатами медичного обстеження проведеного у квітні-травні 2026 виявлено: хронічний генералізований пародонти, хронічний карієс, адентія, періодонтид зубів, хронічний панкреатид, вазомоторний риніт зі зміщеною носовою перегородкою та міопію обох очей, геморой ІІ ступеня. Вказані захворювання потребують значних матеріальних витрат на лікування.

Судом встановлено, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримує стабільний дохід, що спростовує його доводи про погіршення майнового стану та неспроможність сплачувати аліменти у визначено рішеннями суду розмірі. Сплата аліментів у розмірі 1/3 на двох дітей не є надмірним тягарем для позивача, якому залишається 2/3 частини від доходу на одного, зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам неповнолітніх дітей.

При цьому жодних нових доказів, які б свідчили про зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я після винесення судом рішення про призначення аліментів на утримання дітей призначе позивачем не надано, оскільки, як вбачається з довідки ВЛК від 16.07.2026 №2026-0713-1340-3855-3 ОСОБА_1 при наявності перелічених діагнозів визнаний придатим до військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, які б слугували підставами для зменшення розміру аліментів. Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про зміну обставин, які потягли за собою неможливість сплачувати позивачем аліменти на утримання дітей, у раніше визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч. 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа №345/32/19 від 24.01.2019 виданого судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.01.2019 сума коштів , яка підлягала стягненню станом на 01.02.2026 складає 640476, 36 грн.. Сума коштів, сплачених боржником станом на 08.05.2026 – 560379,36 грн.. Сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 08.05.2026 складає 80097,00 грн..

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, позивач посилався на ту обставину, щона даний час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та бере безпосередньо участь у виконанні бойових завдань у зв`язку з чим несе значні та постійні витрати, пов`язані з проходженням служби, зокрема на придбання амуніції, екіпірування, засобів захисту, спорядження, а також витрати на оренду житла. Також, у позивача за результатами медичного обстеження проведеного у квітні-травні 2026 виявлено: хронічний генералізований пародонти, хронічний карієс, адентія, періодонтид зубів, хронічний панкреатид, вазомоторний риніт зі зміщеною носовою перегородкою та міопію обох очей, геморой ІІ ступеня. Вказані захворювання потребують значних матеріальних витрат на лікування. Крім того відповідачка чинить перешкоди позивачу у вихованні дітей, а також використовує кошти сплачені як аліменти не за призначенням.

Однак, позивачем на підтвердження своїх доводів, не було надано належних та допустимих доказів того, що вказані в доданих до позову медичних документах захворювання являють собою тяжке захворювання, що тягне втрату особою працездатності, натомість, як вбачається з довідки ВЛК від 16.07.2026 №2026-0713-1340-3855-3 ОСОБА_1 визнаний придатим до військової служби та обставини, які склались в житті позивача мають істотне значення, та є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, а, також доказів того, що вказана заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд зазначає, що сам факт виявлення у позивача за результатами медичного обстеження проведеного у квітні-травні 2026 таких діагнозів як: хронічний генералізований пародонти, хронічний карієс, адентія, періодонтид зубів, хронічний панкреатид, вазомоторний риніт зі зміщеною носовою перегородкою та міопію обох очей, геморой ІІ ступеня та факт проходженням ним військової служби, не можуть бути безумовною підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

Всупереч вимозі ч. 1 ст. 81 ЦПК України ні позивачем, ні його представником не подано жодного доказу нецільового витрачання відповідачкою аліментів.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 180, 197 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів та скасування заборгованості по аліментах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: