Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №341/1155/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1155/26

Номер провадження 2/341/938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання Рарик В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галич в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року представниця позивачки адвокат Свирида Г.С. скерувала до суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 12 000,00 гривень щомісячно.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначила, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано у 2026 році. За період шлюбних відносин у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з матір`ю та перебуває на її повному отриманні. До розірвання шлюбу сторони проживали у Республіці Польща, де і народився їхній син.

Позивачка та відповідач між собою усно домовилися про те, що ОСОБА_2 надавати грошове забезпечення на утримання сина в сумі від 12 000,00 грн до 15 000,00 грн. Однак, виконував це частково, пересилаючи на картковий рахунок матері дитини грошові кошти у меншій сумі.

ОСОБА_1 просить стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 12 000,00 грн щомісячно, оскільки відповідач, працюючи в Республіці Польща, має фінансову можливість сплачувати такі кошти.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 липня 2026 року від адвоката Свирида Г.С. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

25 серпня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався. На адресу суду двічі поверталися поштові конверти із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оскільки відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, не подаввідзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, судом постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 (Копія Свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Хшанув Малопоського воєводства Республіки Польща, номер актового запису 1203033/00/AU/2022/091770).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю, що встановлено на підставі витягу з реєстру Бурштинської територіальної громади №2026/010051723 та акту обстеження житлово-побутових умов проживання №118 від 29.06.2026.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.02.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 1190,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 02.03.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 1990,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 21.03.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 2300,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.03.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 3400,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 02.04.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 5900,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.04.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 1670,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 24.04.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 1790,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 02.05.2026 ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 9956,00 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачкою ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 , є відносини, які пов`язані із виконанням обов`язку щодо утримання дитини, а саме щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі (сімейні правовідносини).

Відповідно до частин 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, Конвенцію про права дитини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

Згідно із частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дитини, має обов`язок забезпечити їй достатній рівень життя, а тому розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дитини.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідач повністю не ухиляється від виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини та періодично здійснював добровільне перерахування коштів на користь матері дитини.

З огляду на це суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів у сумі 12 000 гривень на дитину є завищеним і не підтверджений належними доказами щодо фінансових можливостей відповідача, є таким що значно перевищує мінімальний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Водночас визначення аліментів у розмірі 6 000 гривень щомісячно на дитину забезпечить належний рівень її утримання та відповідає вимогам розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище сторін, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі по 6000,00 грн на дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 191 СК України, стягнення аліментів присудити з 26 червня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат

У позовній заяві представниця позивачки просила стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. На підтвердження цього подала договір про надання правничої допомоги від 17.06.2026, квитанцію про оплату послуг серії ГВАЧ №234804.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки в сумі 4000,00 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що у відсотковому відношенні становить 50 відсотків.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка при поданні позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

З огляду на це, суд вважає необхідним з відповідача на користь держави стягнути судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять) гривень 20 копійок на користь держави.

На підставі наведеного, та керуючись статтями 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі по 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення розпочати з 26 червня 2026 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 до спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ ТГ Галич/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA378999980313121206000009628, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 Судовий збір).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 .

СуддяСвятослав АННИШИН