Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №202/11335/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11335/25

Провадження № 2/202/1568/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального окргу Повєткіна Надія Миколаївна, про визнання майна особистою власністю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернулася з цим позовом до відповідачки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду цієї справи.

Ухвалою судді від 25.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на грошові внески та квартиру АДРЕСА_1 .

У встановлений законодавством строк вона, позивач, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіної Н.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі чого було заведено спадкову справу № 1/2025.

Їй, як єдиному спадкоємцю, приватним нотаріусом Повєткіною Н.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий внесок у АТ КБ «ПриаватБанк», що знаходився на рахунку НОМЕР_1 .

Стосовно квартири АДРЕСА_1 та грошових внесків, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вказана квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим номером №6267, тобто була придбана в період зареєстрованого шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 , отже є спільною сумісною власністю.

Стосовно грошових внесків, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, позивачка зазначає, що вказані рахунки були відкриті в період зареєстрованого шлюбу. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Водночас на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 лютого 2024 року, у справі № 355/9778/23, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірваний за позовом останнього.

Як встановлено рішенням суду, подружні стосунки між сторонами припининені з 2020 року, з цього часу сторони не підтримували подружні відносини, спільного господарства не вели, фактично мешкали за різними адресами. ОСОБА_3 проживав в м. Дніпрі, а відповідачка ОСОБА_2 залишилась проживати на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем вказано, що шлюбні відносини між її батьком та ОСОБА_2 були остаточно припинені в кінці жовтня 2019 року. Батько захворів на ковід і перебував в дуже критичному стані, а після поліпшення його стану здоров`я відповідачка покинула його.

Зазначає, що її батько був завідуючим відділення хірургії та практикуючим хірургом Центральної міської лікарні м.Сніжне та спочатку залишився проживати в м.Сніжне Донецької області, де незадовго до переїзду в м.Дніпро познайомився з ОСОБА_2 , як пацієнткою. Оскільки інших дітей у батька не було, з її матір`ю він також завжди підгримував нормальні відносини. Її батько часто приїздив до м.Дніпра відвідувати її та, почуваючи себе самотнім, в 2017 році він вирішив переїхати в м.Дніпро для постійного місця проживання.

З ОСОБА_2 її батько зустрічався та підтримував час від часу відносини, але постійно в м.Сніжне він проживав разом зі своєю рідною сестрою ОСОБА_4 , а не з відповідачкою, і відносин, притаманних подружжю, з ОСОБА_2 він не мав.

Коли ОСОБА_3 приїхав в м.Дніпро, спочатку орендував квартиру недалеко від них за адресою: АДРЕСА_3 у знайомої її матері, а потім знайшов квартиру для себе також неподалік від них, яку вони оглядали разом з батьком та яку останній мав намір придбати особисто для себе за особисті накопичені кошти ще в жовтні 2017 року. На той час вона, позивачка, вже була знайома з ОСОБА_2 , але одружуватися вдруге батько не збирався.

При підготовці документів для укладення нотаріального договору купівлі-продажу з`ясувалося, що в правовстановлюючих документах на квартиру АДРЕСА_1 були якісь невідповідності в технічних документах, внаслідок чого між батьком та продавцем ОСОБА_5 17 жовтня 2017 року було укладено договір завдатка в простій письмовій формі, де між сторонами було погоджено укладення основного договору в строк до 5 грудня 2017 року.

Фактично нотаріальна угода купівлі-продажу придбаної батьком квартири відбулася 29 грудня 2017 року.

На момент укладення нотаріальної угоди батько вже зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 з невідомих та дивних для неї, позивачки, причин, оскільки ОСОБА_2 була на 22 роки молодша.

Влітку 2019 року було зрозуміло, що їх шлюб розпадається. Коли ОСОБА_2 стала наполегливо вимагати купити квартиру для своєї матері, яка проживає в м.Донецьку, а батько відмовив їй. В кінці жовтня відповідачка зібрала всі свої речі та виїхала на окуповану територію, де прийняла громадянство ДНР (РФ).

Позивачем зазначено, що ніякого відношення до придбання квартири відповідака не мала, своїх грошових коштів у придбання квартири не вкладала, а тому з листопада 2019 року майнових претензій до батька про поділ майна не висувала, в суд з позовом про поділ майна не зверталась.

Водночас після розірвання шлюбу її батько мав намір звертатися з позовом про визнання майна особистою власністю, збирав виписки зі своїх банківських рахунків, привів технічну документацію на квартиру в належний стан, укладав угоду з адвокатом, але через хворобу та погіршення стану здоров`я в грудні 2024 року, до суду з позовом не звернувся, а ІНФОРМАЦІЯ_3 раптово помер.

Позивачка зазначає, що спірна квартира була набута у власність її батьком за рахунок належних йому особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею з відповідачем, тому вказана квартира була його особистою власністю.

У зв`язку з викладеним, позивач просила визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,8 кв.м, житловою пощею 53,7 кв.м, та грошові внески, в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року і на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, особистою власністю ОСОБА_3 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вказане майно.

Під час розгляду справи представник позивача, адвокат Олійник О.А., підтримала позов, просила завдольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації: АДРЕСА_4 . На адресу суду повернулися конверти із судовими повістками з позначками «адресат відсутній».

На підставі п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленою про розгляд справи і, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, заочно.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального окргу Повєткіна Н. М. в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи за її відсутності.

Допитана у якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що грошові кошти, за які була придбана спірна квартира, належали лише її батькові ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу з відповідачкою збирав документи для зверення в суд з позовом про визнання квартири його особистою власністю. Зазначене підтверджується копією позовної заяви, виписками з банківського рахунку, які за час свого життя збирав ОСОБА_3 .

Грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, і на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, були внесені ОСОБА_3 вже після фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , тому також є особистою власністю її батька.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що у 2017 році ОСОБА_3 купив у неї квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . 17.10.2017 року вона отримала від нього завдаток за квартиру, у грудні місяці відбулася угода купівлі-продажу квартири. Всі питання, що стосувалися угоди вона обговорювала лише з ОСОБА_3 .

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що є колишньою дружиною ОСОБА_3 . Вказала, що останній був заможньою людиною і мав можливість придбати квартиру самостійно.

Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії спадкової справи №1/2025, надісланої на адресу суду приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася лише позивачка ОСОБА_1

21.08.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий внесок у АТ КБ «ПриватБанк», що знаходився на рахунку НОМЕР_1 .

Постановою приватного нотаріуса від 25.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року. Приватний нотаріус, відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вказала, що вищевказана квартира була придбана у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 у спільну сумісну власність подружжя. Грошові внески, в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, також були відкриті в період зареєстрованого шлюбу. У зв`язку з цим, у свідоцтві про право власності може бути визначена частка у спільній власності.

З відповіді АТ «КБ «ПриватБанк» на адресу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіної Н.М. вбачається, що грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, були здійснені вперіод перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_2 .

Відповідно до договору завдатку від 17.10.2017 року, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 домовились про укладання договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 за суму еквівалентну 54 500 доларів США, включаючи суму завдатка 2000 долірав США. При цьому продавець зобов`язалася оформили всі необхідні документи для продажу квартири в строк до 05.12.2017 року.

З договору купівлі-продажу, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солощенко Ю.В., вбачається, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу вищевказаної квартири. При цьому у пункті 5.10 договору вказано, що дружина покупця ОСОБА_2 надала згоду на укладання договору.

Відповідно до копії розписки від 29.12.2017, виданої ОСОБА_5 , остання отримала від ОСОБА_3 54 000 доларів США за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.29).

З виписки по рахунку в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 вбачається, що 01.12.2016 року ОСОБА_3 зняв з рахунку 250 000 грн.; 15.11.2017 року зняв з рахунку № НОМЕР_5 25 569 грн. (а.с.38, 39).

Як встановлено, рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.01.2024 року був розірваний шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , зареєстрований 29.11.2017 року. Рішенням суду встановлено, що подружні стосунки між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 припининені з 2020 року, з цього часу сторони не підтримували подружні відносини, спільного господарства не вели, фактично мешкають за різними адресами.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (ст. 1241 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 3) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду": земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч.6 ст.57 СК).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК Україн, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Анілізуючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року та на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, були особистою власністю ОСОБА_3 , які хоча і були внесені на рахунки в період шлюбу з відповідачкою, проте шлюбні відносини між ними фактично були припинені з 2020 року, як встановлено рішенням суду.

Суд також вважає наявними підстави вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 була особистою власністю ОСОБА_3 , оскільки придбана за його особисті кошти.

Зазначене підтверджено копіями виписок із банківських рахунків, що підтверджує наявність грошових коштів саме у ОСОБА_3 ; копією договору завдатку, з якого видно, що ще до укладання шлюбу із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто мав домовленості із продавцем квартири ОСОБА_5 про купівлю квартири і остання саме від нього отримала кошти за продану квартиру, про що видала розписку. Вказане свідок ОСОБА_5 підтвердила під час розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спірна квартира була набута у власність ОСОБА_3 за рахунок належних йому особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею з відповідачем, тому він був її єдиним власником.

На підставі наведеного, суд вважає за моливе визнати квартиру АДРЕСА_1 та грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, і на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, особистою власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на вказане майно після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 141 ЦПК України, відмовляючи у задоволені позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12,81, 89, 141, 259, 263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею 53,7 кв.м. особистою власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати грошові внески в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, і на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року, особистою власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,8 кв.м.., житловою площею 53,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на грошові внески з відповідними відсотками в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 , відкритому 23.08.2023 року, і на рахунку НОМЕР_3 , відкритому 23.08.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140,00 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.