Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №212/11886/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/11886/26

2/212/7446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

у складі: головуючого судді – Рибкіної Н.М.,

за участі секретаря судового засідання – Ніколенко К.І.,

представник відповідача – Рабко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, у якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 700 000 грн. Вказує, що він понад 22 роки я працював на ПрАТ «ЦГЗК» на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зокрема механіком дробильної фабрики (03.02.1997 - 11.11.2001) майстром виробничої дільниці технологічної служби дробильної фабрики (12.11.2001 — 15.08.2019).Тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати його професійної працездатності та професійного захворювання: Пневмоконіоз (сидеросилікоз) першої - другої стадії (t\g, 1/2, em. co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, група Е, GOLD III. Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце. Недостатність кровообігу першої стадії. Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.11.2023 р., професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи майстром виробничої дільниці технологічної служби дробильної фабрики забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничозбагачувального устаткування. Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, протягом тривалої дії, які мали місце, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, параметри яких перевищували нормативні.

Причиною виникнення професійного захворювання стало: Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристаличного за вмісту в пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2.8 - 3 рази і складала 5,6 - 6 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України від 14.07.2020 № 1596.

Рішенням обласної МСЕК № 2 позивачу первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 25% безстроково (Довідка МСЕК від 11.01.2024 № 129840). Незважаючи на подальше лікування стан здоров`я позивача значно погіршився, враховуючи негативну рентген динаміку та подальше прогресування ХОЗЛ, його діагноз було уточнено, позивача направлено для проходження повторного огляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи. Під час повторного огляду, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2026 № 125/26/1158/Р (Витяг № 125/26/1158/В) позивачу визначена стійка втрата професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 65 % та встановлено 3 групу інвалідності безстроково.

У зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися образ і якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань. Позивач постійно відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітці, щоденні приступи задухи до 2-3 разів на добу, які знімаються інгалятором «Сальбутамол», головний біль, запаморочення при підвищені AT, періодичний біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття, періодичні перебої в роботі серця, шум у вухах, забруднення під час ходи, загальну слабкість, підвищену втому, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого, виписними епікризами лікарень де він проходив лікування з приводу захворювання органів дихання. Відповідно до рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 125/26/1158/1) позивачу встановлені обмеження щодо здатності до самообслуговування, пересування, трудової діяльності, визначено потребу в реабілітаційній допомозі, лікарських засобах. Такий стан не дає йому можливості належним чином займатись домашньою роботою, він постійно відчуває себе виснаженим, хворим. Через захворювання позивач змушений відмовитись від активного способу життя, своїх звичок, вподобань та натомість багато часу проводити у лікарнях, в переповнених палатах, терпіти побутові незручності, постійно приймати ліки. Через хворобу порушилися його зв`язки з друзями, родичами, що спричиняє позивачу душевні страждання та негативно впливає на психоемоційний стан. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» моральну шкоду у розмірі 700000 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 04.09.2026.

11.08.2026 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому заявлені позовні вимоги не визнав повністю, зазначив, що позивач був обізнаний, що він зайнятий на робочому місці зі шкідливими умовами праці, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах та мав можливість реалізувати своє право на вільний вибір виду діяльності, шляхом працевлаштування на іншій роботі з умовами праці, що не пов`язані із впливом на його організм шкідливих виробничих факторів. За результатами медичних оглядів в період з 2014-2018 Позивач визнався придатним до роботи у шкідливих умовах. Матеріали справи не містять доказів незгоди Позивача з результатами щорічних медичних оглядів щодо визнання його придатним до роботи чи вчинення дій по оскарженню результатів медогляду. Наявні в матеріалах справи документи містять взаємовиключні відомості щодо ступеня втрати Позивачем професійної працездатності та періоду, з якого такий ступінь визначено. Заявлені Позивачем фізичні страждання та симптоми не можуть бути однозначно та виключно наслідком професійних захворювань, оскільки вони повністю або частково перекриваються симптомами його тривалих хронічних захворювань непрофесійного характеру.

Позивачем не доведено причинно- наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди Відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. Заявлена сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною. В цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між Відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволені позову просила відмовити, посилаючись на відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ( а.с.3-5)

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працював в ПАТ “ЦГЗК”: з 03.02.1997 по 11.11.2001 року механіком дробильної фабрики, з 12.11.2001 по 15.08.2019 майстром технологічної служби дробильної фабрики, майстром виробничої дільниці технологічної служби дробильної фабрики ( а.с. 7-14)

З інформаційноі довідки про умови праці працівника при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.09.2023 № ПС/3.1/19622-23 вбачається, що за період роботи з 12.11.2001 по 15.08.2019 майстром технологічної служби дробильної фабрики згідно з Державними санітарними нормами та правилами “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 умови праці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу “Небезпечні”; за період роботи з 03.02.1997 по 11.11.2001 року механіком дробильної фабрики умови праці визначені такими, що відносяться:- по вмісту пилу в повітрі робочої зони — до 3 класу 2 ступеня “Шкідливі”; по показникам мікроклімату- до 3 класу 3 ступеня “Шкідливі”;- по рівню шуму — до 3 класу 2 ступеня “Шкідливі”; по рівню вібрації — до 2 класу “Допустимі”( а.с.15-18)

Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини” про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.10.2023 року № 1209 ОСОБА_1 встановлено захворювання професійного характеру: Сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, em), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Захворювання професійне. Даних проф. маршруту 22 роки 6 місяців.( а.с. 19)

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) від 23.11.2023 року комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) : Сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, em), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Дата надходження повідомлення 31.10.2023 року. Висновок про наявність шкідливих умов праці: згідно інформаційноі довідки про умови праці працівника при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.09.2023 № ПС/3.1/19622-23 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248 умови праці майстра дробильної фабрики ПРАТ “ЦГЗК” ОСОБА_1 відносяться за загальною оцінкою до 4 класу “Небезпечні”. Діагноз Сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, em), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Супутні діагнози відсутні.

Хронічне професійне захворювання ( отруєння) виникло за таких обставин: працюючи майстром виробничої дільниці технологічної служби дробильної фабрики забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничозбагачувального устаткування. Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, параметри яких перевищували нормативні.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) зазначено: Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристаличного за вмісту в пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2.8 - 3 рази і складала 5,6 - 6 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України від 14.07.2020 № 1596. ( а.с.20-24)

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №129840 від 11.01.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступень втрати працездатності 25% по Сидеросилікозу безстроково ( а.с.25)

Відповідно до медичного висновку закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність хрончного професійного захворювання ВП «Науково- практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. ШУПИКА» від 10.06.2026 №23/368 встановлено професійне захворювання Пневмоконіоз (сидеросилікоз) першої - другої стадії (t\g, 1/2, em. co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, група Е, GOLD III. Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце. Недостатність кровообігу першої стадії. ( а.с.26)

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 125/26/11583/В від 14.07.2026 ОСОБА_1 : п. 17.2.3. причина втрати професійної працездатності є професійне захворювання 65%. Професійне захворювання встановлено 23.11.2023 року ( а.с.27-31)

Відповідно до рекомендацій від 125/26/11583/В від 14.07.2026 ОСОБА_1 необхідно санаторно-курортне лікування, потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я ( а.с. 32-35)

ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписними епікризами, виписками з медичної карти. Скаржиться на задишку при мінімальному фізичному навантаженні, приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітині, щоденні приступи задухи, головний біль, запаморочення при підвищенні артеріального тиску, періодичний біль у ділянці серця, затруднення під час ходьби, загальну слабкість ( а.с.36-50)

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з ч. 1, 3 статті 13 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійного захворювання у ОСОБА_1 та діями відповідача.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи на підприємстві відповідача, що підтверджується медичним висновком закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність хронічного професійного захворювання ВП «Науково- практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. ШУПИКА» від 10.06.2026 №23/368.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває стійкий біль та інші негативні наслідки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу моральної шкоди в результаті ушкодження здоров`я. Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання. З огляду на викладене, зазначені посилання відповідача суд оцінює як припущення, що не мають належного доказового значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 65 %, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 400 000 грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Щодо доводів відповідача, що дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди не може бути предметом спору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164,2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПрАТ « ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 4000 грн.

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400 000 ( чотириста тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 4000 гривень на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190977, місцезнаходження за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Повний текст рішення складено 04.09.2026 року.

Суддя: Н. М. Рибкіна