Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №209/4099/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4099/26

Провадження № 3/209/701/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В. розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №680147 від 31.05.2026, в місті Кам`янське, 31.05.2026 близько 09:50 за адресою: м. Кам`янське, пр-т. Нескорених 59, було зупинено ТЗ Mercedes-Benz C200 сірого кольору днз НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху, при перевірці документів було встановлено, що у ОСОБА_1 не було посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, в ході спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, агресивна поведінка, тремтіння рук, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я України під бодікамеру поліцейських, чим порушив п.2.5 ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 23.07.2026 та 03.09.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за вказаною у протоколах адресою місця проживання.

Також ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом оголошення на сайті судової влади. Таким чином судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя бере до уваги також рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд неявку ОСОБА_1 в судове засідання розцінює, як ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки йому було відомо про складання стосовно нього вищевказаного протоколу.

Також суд враховує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що розгляд справи буде здійснюватися Дніпровським районним судом міста Кам`янського, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок) та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція).

Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Сам огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 3-4, 6ст. 266 КУпАП, п. п. 6-8 Порядку, п. 7 Розділу І Інструкції).

Отже, згідно Закону, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені ч. 3, ч. 4 розд. 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до вимогп.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

Матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mercedes-Benz C200 сірого кольору днз НОМЕР_1 , інспектором ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 31.05.2026 було встановлено наявність явних ознак наркотичного сп`яніння, зокрема: зіниці очей не реагують на світло, агресивна поведінка, тремтіння рук, почервоніння обличчя.

Судом досліджено доданий до матеріалів справи про адміністративне правопорушення DVD-R диск, на якому міститься відеозаписи з місця події, записаний на нагрудну відеокамеру працівників поліції.

Зокрема, з оглянутого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що транспортним засобом марки «Mercedes-Benz C200» сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , керував саме ОСОБА_1 .

Під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло, спостерігалися агресивна поведінка та тремтіння рук. На запитання працівника поліції щодо вживання наркотичних засобів ОСОБА_1 повідомив, що вживав їх давно, ще до війни.

Крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції на місці зупинки транспортного засобу за допомогою світла ліхтаря здійснив перевірку реакції зіниць ОСОБА_1 на світло та встановив відсутність такої реакції. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

На запитання працівника поліції про те, чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров`я, останній у грубій формі, використовуючи нецензурну лексику, висловив відмову від його проходження.

Надалі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про заборону керувати транспортним засобом у стані, в якому він перебуває. У відповідь ОСОБА_1 , висловлюючись нецензурною лайкою, повідомив, що йому це байдуже.

В подальшому відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який останнім не підписаний та не отриманий у зв`язку з відмовою.

Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я також підтверджується наявним в матеріалах справи направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак наркотичного чи іншого сп`яніння від 31.05.2026 року та актом про відмову проходження медичного огляду, в якому ОСОБА_1 відмовився від підпису.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність встановлених обставин по справі не вбачається. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо належності наданого поліцією відеозапису слід зазначити, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису передбачено у випадках, зазначених у ст.266 КУпАП. Так, відеофіксація порушення є інструментом прозорості та об`єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень. Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи містять відеофайл, який є цілісними, безперервними і відтворює обставини події. Такі відеозаписи надають можливість, зокрема, конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у даному випадку є належними та допустимими доказами і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду не викликають.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підтверджуються матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 680147 від 31.05.2026, в якому викладені обставини і суть правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- актом огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням технічних засобів, згідно з яким такий огляд не проводився, на підставі відмови ОСОБА_1 ;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, згідно з яким 31.05.2026 такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 ;

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7287967 від 31.03.2026 відповідно до якої на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладено штраф у розмірі 3400 грн;

- відеозаписом за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення від 31.05.2026 за участі ОСОБА_1 ..

Таким чином вищезазначені докази є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а їх сукупність засвідчують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, письмові докази узгоджуються з відеозаписом, долученим до сформованого уповноваженою особою Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 , а тому сумнівів в їх достовірності не виникає.

Суд також враховує, що наявний в матеріалах справи рапорт сержанта поліції М. Білоуса, не є доказом, проте є документом, яким працівник поліції інформує керівництво про законність та обґрунтованість його дій. Суд приймає до уваги те, що вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Суд наголошує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Відтак право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

При цьому, відповідно до законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. І при виявленні поліцейським ознак наркотичного сп`яніння, на вимогу останнього, водій зобов`язаний пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та наявних у матеріалах справи належних, допустимих і достатніх доказів, які у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З врахуванням наведеного, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення:

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 130, 221, 248, 249, 275-280, 283-287 КУПАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п’ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови для виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА