Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №577/2444/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/2444/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Логін Є. В.

Номер провадження 33/816/1477/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/2444/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Горобівського Івана Григоровича на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Горобівського І.Г.,

установив:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з постановою, 24.04.2026 о 17.07 год в м. Конотоп по вул. Б. Хмельницького, 5, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, підвищена жвавість). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Горобівський І.Г. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки його поясненням та не усунув суперечності, які містяться в матеріалах справи. На думку апелянта, суд безпідставно надав перевагу доказам сторони обвинувачення, зокрема поясненням працівників поліції, не перевіривши належним чином їх достовірність та допустимість.

Апелянт посилається на порушення працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу, передбаченого ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зазначаючи про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що у працівників поліції не було достатніх та належно встановлених підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, оскільки проведенням огляду працівником поліції не було належним чином повідомлено про конкретні ознаки наркотичного сп`яніння, передбачені Інструкцією, а зазначена працівником поліції ознака «сльозяться очі», на думку апелянта, сама по собі не є достатньою підставою для направлення водія на огляд.

На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на висновок медичного огляду, проведеного у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня імені академіка Михайла Давидова», відповідно до якого ознак сп`яніння у нього не виявлено, а наркотичних засобів в організмі не встановлено.

Також захисник зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, а матеріали справи не містять належного підтвердження його відмови від такого огляду, а тому подальше направлення його до закладу охорони здоров`я для проведення огляду відбулося з порушенням закону, у зв`язку з чим проведений з порушенням установленого порядку огляд не може бути належною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Окремо апелянт зазначає, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, у зв`язку з чим він продовжив рух на автомобілі, що свідчить про відсутність об`єктивних підстав вважати, що він перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та рівності сторін, оскільки з власної ініціативи викликав та допитав працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, а його показання поклав в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника Горобівського І.Г. на підтримку поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування кожної обставини справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а згідно з ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя суду першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, викликавши в судове засідання з власної ініціативи поліцейських.

Так, у справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09. 2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. За умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст. 7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Розглянувши справу, суд першої інстанції з власної ініціативи у судовому засіданні від 03.06.2026 поставив на обговорення питання виклику у судове засідання поліцейських, які складали адміністративний матеріал на ОСОБА_1 , в подальшому допитав їх, та поклав їх показання в основу постанови на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , тому постанову судді не можна вважати законною та обґрунтованою і вона підлягає скасуванню.

Разом з тим, як було установлено під час апеляційного розгляду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649028 від 24.04.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1),

- відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, проте останній відмовився пройти огляд (а.с. 4).

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було проглянуто та враховано апеляційним судом в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, і саме його даними підтверджується те, що транспортний засіб «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений поліцейськими у зв`язку з тим, що їм надійшла інформація, що водій перебуває у стані сп`яніння. Після встановлення особи водія, в ході спілкування з останнім поліцейським були виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. У подальшому поліцейські роз`яснили водієві його права та обов`язки та, що відносно нього за відмову від проходження огляду буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від керування транспортним засобом водія було відсторонено, тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині апеляційний суд вважає безпідставними і зауважує, що спершу під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , останнього було повідомлено про необхідність викликати водія з посвідченням водія відповідної категорії, який зможе забрати автомобіль, і вдруге після вручення копії протоколу ОСОБА_1 поліцейськими було наголошено про його відсторонення від керування транспортним засобом в порядку ст. 266 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Горобівського І.Г. про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на те, що по-перше, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортного засобу, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до водія ОСОБА_1 про зупинку транспортного засобу і проходження огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), тому твердження апеляційної скарги захисника про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції у ОСОБА_1 не були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та підзаконних нормативно-правових актів, працівник поліції має право вимагати від водія проходження огляду на стан сп`яніння у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий водій перебуває у стані сп`яніння. При цьому такі підстави можуть встановлюватися як безпосередньо під час спілкування з водієм, так і з урахуванням усієї сукупності обставин, зафіксованих у відповідних матеріалах справи, у тому числі за допомогою технічних засобів відеофіксації.

Факт ненаведення працівниками поліції в усній формі під час зупинки транспортного засобу вичерпного переліку ознак сп`яніння не свідчить про відсутність таких ознак та не спростовує законності їх вимоги про проходження огляду. Вирішальним є не формальне проголошення таких ознак, а їх фактична наявність, що підтверджується матеріалами справи.

З наявних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписів з боді-камер поліцейських вбачається, що у водія були виявлені характерні ознаки сп`яніння (неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, підвищена жвавість), що і стало підставою для пред`явлення законної вимоги пройти відповідний огляд.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не пропонувалась пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а згідно з пройденим ним добровільно медичним висновком у стані наркотичного сп`яніння він не перебував, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому згідно п. 7, 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, а метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Тобто, законодавством України чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я, при цьому саме поліцейські зобов`язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а також мають право бути присутніми при такому огляді, тому апеляційний суд не бере до уваги вищевикладені доводи апеляційної скарги захисника Горобівського І.Г.

Крім цього, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння становить окремий склад адміністративного правопорушення.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані у достатньому об`ємі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.

Апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини, вважає, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу порушив вимоги п. 2.5 ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому після скасування постанови судді суду першої інстанції останнього необхідно визнати винуватим у вчиненні цього правопорушення та накласти стягнення, установлене санкцією цієї норми закону.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Горобівського Івана Григоровича задовольнити частково.

Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2026 відносно ОСОБА_1 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення. У разі несплати штрафу в установлений строк, стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова