Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №581/489/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/489/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В.

Номер провадження 33/816/1500/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 183-1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, -

установив:

Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді ста двадцяти годин громадських робіт. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно цієї постанови, ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 60 479,46 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні ВП № 67399091.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що в основу оскаржуваної постанови покладено документ (судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів від 1 листопада 2021 року), який відсутній в матеріалах справи, а також в матеріалах виконавчого провадження. Також вважає, що суд поза межами встановленого статтею 38 КУпАП строку піддав його стягненню, проігнорувавши при цьому, що дане правопорушення згідно розрахунку заборгованості було виявлено 17 квітня 2026 року, у зв`язку із чим дане провадження підлягало закриттю. Серед іншого, вказує на порушення суддею принципу безсторонності, який під час розгляду даної справи вийшов за межі наданих йому повноважень, самостійно відшукуючи докази його вини. Також, на думку ОСОБА_1 , державною виконавчою службою було незаконно відкрито виконавче провадження відносно нього. Вказує і на те, що відповідними службами іншої держави відносно його колишньої дружини відкрито провадження щодо перегляду заходів захисту його сина – ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу у його відсутність.

Враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Частиною першою статті 183-1 КУпАП установлено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців із дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні перебуває судовий наказ у справі № 553/2611/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання їхнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження №67399091 відкрито 5 листопада 2021 року. Обов`язок зі сплати аліментів ОСОБА_1 не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої перевищив суму відповідних платежів за шість місяців.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 1 лютого 2026 року за ОСОБА_1 уже обліковувався борг у розмірі 43 575,21 грн. У лютому-травні 2026 року йому щомісячно нараховувалися аліменти в розмірі від 5 634,75 грн до 6 258,50 грн, однак протягом зазначеного періоду боржником не сплачено жодної суми. Станом на 30 квітня 2026 року загальна заборгованість становила 61 427,46 грн.

Наведені відомості переконливо підтверджують, що сукупний розмір заборгованості значно перевищував суму відповідних платежів за шість місяців. Апелянт цього факту предметно не спростовує, не посилається на здійснення неврахованих платежів, не наводить іншого розміру заборгованості та не подає власного розрахунку.

Зазначення судом першої інстанції суми 60 479,46 грн замість суми 61 427,46 грн, відображеної в розрахунку станом на 30 квітня 2026 року, не впливає на правильність кваліфікації. Обидві суми перевищують установлений частиною першою статті 183-1 КУпАП поріг, тому така розбіжність не спростовує події та складу адміністративного правопорушення і не є підставою для скасування постанови.

Доводи апелянта про відсутність виконавчого документа є необґрунтованими.

Дійсно, в окремих документах виконавчого провадження правильно зазначено дату видачі судового наказу – 1 листопада 2021 року (див. на звороті судового наказу), а не дату його прийняття – 21 вересня 2021 року. Водночас матеріали справи містять копію реально виданого Ленінським районним судом м. Полтави судового наказу від 21 вересня 2021 року. Саме цим наказом між тими самими сторонами, на утримання тієї самої дитини та в тому самому розмірі присуджено аліменти, стягнення яких здійснюється у виконавчому провадженні № 67399091.

Отже, зазначення дати видачі наказу замість дати його прийняття в окремих документах виконавчого провадження не свідчить про відсутність виконавчого документа та не припиняє встановленого судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів. Номер судової справи, сторони, зміст і розмір зобов`язання дозволяють однозначно ідентифікувати виконавчий документ.

Наявність судового наказу від 21 вересня 2021 року підтверджується матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, усупереч принципу безсторонності, самостійно збирав докази його винуватості поза межами матеріалів справи є необґрунтованими, оскільки звернення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень у цьому випадку мало перевірочний характер і було спрямоване на уточнення дати та змісту судового рішення, копія якого перебувала в матеріалах провадження. Така перевірка загальнодоступних офіційних відомостей не є самостійним збиранням доказів винуватості. Суд першої інстанції не відшукував новий виконавчий документ, не доповнював протокол новими фактичними обставинами та не змінював суті пред`явленого ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення.

Безпідставними є й твердження про відсутність у державного виконавця повноважень обчислювати заборгованість, оскільки за змістом ч. 3 ст. 195 СК України та ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним або приватним виконавцем. Лише в разі виникнення спору щодо правильності такого обчислення заінтересована особа має право звернутися до суду у встановленому законом порядку.

Крім того, апелянт не навів конкретних помилок у щомісячних нарахуваннях, не зазначив сум, які були ним сплачені, але не враховані виконавцем, і не подав доказів установлення іншого розміру заборгованості.

Не заслуговують на увагу й доводи про закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 183-1 КУпАП, має триваючий характер, оскільки полягає в безперервному невиконанні встановленого судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів за наявності заборгованості понад визначений законом розмір.

Розрахунок від 17 квітня 2026 року є документом, яким визначено поточний розмір заборгованості. Його складання саме по собі не є процесуальним оформленням факту виявлення адміністративного правопорушення та не свідчить, що цього дня виконавець уже встановив і зафіксував усі його обов`язкові ознаки.

Наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення була встановлена та процесуально зафіксована державним виконавцем 30 квітня 2026 року шляхом складання відповідного протоколу. До цього часу невиконання аліментного обов`язку тривало, заборгованість не була погашена, а її розмір продовжував збільшуватися.

Тому суд першої інстанції правильно обчислив передбачений частиною другою статті 38 КУпАП тримісячний строк із 30 квітня 2026 року. Оскаржувану постанову ухвалено 21 липня 2026 року, тобто в межах цього строку.

Зазначені апелянтом особисті та сімейні обставини також не спростовують складу правопорушення. Перебування у відпустці без збереження заробітної плати, здійснення догляду за батьком, проживання дитини за кордоном та наявність спору з її матір`ю не припиняють установленого судовим наказом обов`язку зі сплати аліментів. Судовий наказ залишається чинним, не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а розмір аліментів у встановленому законом порядку не змінений.

При визначенні виду і розміру стягнення суд першої інстанції врахував характер правопорушення, особу ОСОБА_1 , його майновий стан, відсутність постійного доходу та обставин, що обтяжують відповідальність, і призначив мінімальний передбачений санкцією частиною першою статті 183-1 КУпАП строк суспільно корисних робіт. Таке стягнення є справедливим, співмірним і спрямованим, зокрема, на погашення заборгованості за рахунок оплати виконаних робіт.

Отже, досліджені докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 допустив несплату аліментів, унаслідок якої виникла заборгованість, сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за шість місяців.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених статтями 247 і 294 КУпАП підстав для скасування постанови або закриття провадження апеляційним судом не встановлено.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року.

Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний