Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №577/240/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Суми

Справа №577/240/25

Номер провадження 22-ц/816/457/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа - Відділ служби у справах дітей Конотопської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року, ухваленого у складі судді Потій Н. В., у м. Конотоп,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 30 квітня 2011 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб з відповідачем розірвано 05 грудня 2014 року.

Рішенням суду від 19 вересня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 600 грн щомісячно, проте аліментів позивач не отримує.

15 травня 2015 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 , який змінив прізвище на « ОСОБА_6 », у шлюбі в них народилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням суду від 07 березня 2019 року змінено прізвище ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно на « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 ». Наразі позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , та 4 дітьми (двоє від першого шлюбу та двоє від другого) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок Конотопського ліцею № 2, ОСОБА_2 не відвідував класних загальношкільних батьківських зборів, не звертався до вчителя-предметника, класного керівника, адміністрації закладу освіти з питань навчання й виховання доньки та сина. Донцова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує спортивну секцію «Гандбол» і згідно довідки, виданої Конотопською дитячо-юнацькою спортивною школою, навчанням ОСОБА_16 займається її мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_11 , які регулярно відвідують навчально-тренувальний процес, цікавляться успіхами дитини в спорті.

Позивач разом з ОСОБА_11 фінансово повністю забезпечують дітей, а біологічний батько дітей свідомо нехтує своїми обов`язками. Відповідач з дітьми не спілкується, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, коштів на забезпечення життєдіяльності дітей взагалі не надає.

З урахуванням викладеного просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на Відділ служби у справах дітей Конотопської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 , щодо дітей: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із судовим рішенням першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач з початку 2013 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться духовним та фізичним здоров`ям сина та доньки, не забезпечує їх матеріально. Зокрема, не сплачує аліментів, які визначені рішенням суду.

Звертає увагу на те, що відповідач надав нотаріально завірену заяву, в якій він не заперечував проти позбавлення його батьківських прав та підтвердив це особисто в суді.

Зазначає, що спростувань такої поведінки з боку батька матеріали справи не містять.

На думку апелянта, суд не з`ясував причини усунення відповідача від своїх батьківських прав та жодним чином не спростував свідомого нехтування обов`язків батька щодо дітей. Поза увагою залишено й те, що неповнолітні діти сторін вітчима ОСОБА_11 називають «татом», й те, що останній разом з позивачем займається вихованням дітей.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

ОСОБА_2 , третя особа повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Дерев`янко О.В., думку прокурора Галашан І.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із свідоцтвом про народження, ОСОБА_18 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_17 , у свідоцтві про народження батьком записаний ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 (а.с. 11).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 19.09.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_19 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн щомісяця до досягнення дітьми повноліття (а.с. 7)

Відповідно до свідоцтва про шлюб 15 травня 2015 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_6 , дружини – ОСОБА_6 (а.с.8).

Відповідно до копії заочного рішення Конотопського міськрайонного суду від 27.03.2019 року, змінено прізвище ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, змінено прізвище ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Згідно довідок про реєстрацію місця проживання центру надання адміністративних послуг Конотопської міської ради ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.03.2016 року зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Також у квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14,15,16).

Відповідно до довідки Конотопського ліцею №2 Конотопської міської ради за №02-16/216 від 03.12.2024 р., батько учениці 8Б класу Конотопського ліцею №2 Донцової Марії – ОСОБА_2 , не відвідував класних, загальношкільних батьківських зборів, не звертався до вчителів-предметників, класного керівника ОСОБА_24 , адміністрації закладу освіти з питань навчання та виховання доньки з 01.09.2021р., коли остання розпочала навчання в 5 класі даного закладу освіти, і по теперішній час (а.с.17).

Відповідно до довідки Конотопського ліцею №2 Конотопської міської ради за №02-16/215 від 03.12.2024 р., батько учня 6А класу Конотопського ліцею №2 Донцова ОСОБА_4 – ОСОБА_2 , не відвідував класних, загальношкільних батьківських зборів, не звертався до вчителів-предметників, класного керівника ОСОБА_25 , адміністрації закладу освіти з питань навчання та виховання сина з 01.09.2023 р., коли останній розпочав навчання в 5 класі даного закладу освіти, і по теперішній час (а.с.18).

Згідно довідки Конотопської дитячо-юнацької спортивної школи №75 від 17.12.2024р., ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.2020 й по теперішній час навчається на відділенні «Гандбол». Навчанням дівчини займається мати – ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_11 . Регулярно відвідують навчально-тренувальний процес, цікавляться успіхами дитини в спорті. Інші члени сім`ї не приймають участь в навчанні спортсменки (а.с.19).

Відповідно до довідки Конотопського відділу державної виконавчої служби СХ МРУЮ №25.2-30/98052 від 16.12.2024р. ОСОБА_1 у період з 01.12.2020 р. по 13.12.2024 р. не отримувала аліменти у розмірі 600 грн на утримання дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

Згідно довідки Конотопського відділу державної виконавчої служби СХ МРУЮ №25.2-30/12859 станом на 31.01.2025 р., згідно виконавчого листа №2/577/1256/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 600 грн, щомісяця, на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість зі сплати аліментів становить 241264,28 грн (а.с.33).

Відповідно до висновку оцінки потреби сім`ї №30 служби соціальної роботи у громаді Конотопської міської ради, оцінювання проводилося з 25.02.2025 р. по 26.02.2025 р., мати ОСОБА_11 спроможна виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними (а.с.34).

Згідно акту обстеження умов проживання від 28.02.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 , створені задовільні умови проживання. Продукти харчування в наявності та в достатній кількості. Місця для відпочинку обладнані належним чином, наявні місця для навчання та проведення дозвілля. За даною адресою зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.35).

Відповідно до довідки КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться під наглядом педіатра КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» з народження. Станом здоров`я займається мати – ОСОБА_1 , яка виконує всі надані рекомендації. Батько дітей ОСОБА_2 протягом 5 років у дитячу поліклініку не звертався, станом здоров`я дітей не цікавиться (а.с.36).

07 грудня 2024 року приватним нотаріусом Ничвидюк Н.А. посвідчено заяву ОСОБА_2 про надання згоди на позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 40).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Конотопської міської ради від 07.03.2025 р., позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає інтересам малолітніх дітей. (а.с. 30-32).

Відмовляючи у задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей та вважав його таким, що прийнятий без урахування якнайкращих інтересів дітей. Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Водночас, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд вважав за доцільне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовної неповнолітніх сина ОСОБА_17 та доньки ОСОБА_18 , посилається на те, що відповідач з початку 2013 року не бере участі у спілкуванні, вихованні, розвитку, утриманні дітей. Всі питання щодо виховання їхніх дітей вирішує позивач разом з вітчимом.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Позивач не надала, і матеріали справи не містять доказів, що характеризують особу батька. Самі по собі встановлені судом факти, що батько не спілкується з дітьми, не забезпечує їх матеріально, не бере участь у вихованні, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батьку щодо малолітніх дітей на її виховання, захист її інтересів, та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не встановлено.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19, від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).

Отже, встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість змінити поведінку відповідача у кращу сторону, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Сама лише бездіяльність батька не може бути підставою позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, навіть за наявності нотаріально засвідченої його згоди на позбавлення батьківських прав.

За встановлених у цій справі обставин: відсутності загрози здоров`ю, психічному розвитку і благополуччю дитини, колегія суддів вважає, що не немає необхідності на сьогодні позбавляти відповідача батьківських прав, розривати сімейні зв`язки між дитиною та батьком, оскільки зазначене не ґрунтується на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

Висновки суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в апеляційній скарзі.

Таким чином, судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції залишає рішення суду без змін, підстави для перерозподілу судових витрат, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних