Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №577/2397/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Суми

Справа №577/2397/25

Номер провадження 22-ц/816/422/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

учасники справи:

заявник - стягувач – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондар Ілля Валентинович,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Євгена Григоровича

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року, в складі судді Кравченка В. О., постановлену у м. Конотоп,

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тукмана Є. Г. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби.

Звернення мотивоване тим, що за рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.12.2024 року ОСОБА_2 був виселений з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46000 грн. (штраф та неустойка) та 915 грн. 13 коп. судових витрат (судового збору), всього ж 46915 грн. 13 коп.

З метою примусового виконання даного рішення виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Конотопському ВДВС.

22.01.2025 року державним виконавцем прийнята постанова про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 51910,48 гривня (UAH).

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що в січні 2025 державним виконавцем виявлено на рахунках ОСОБА_2 грошові кошти, щодо яких повинно бути вжито заходів до списання.

Однак, до теперішнього часу ніяких коштів при здійсненні виконавчого провадження стягувачу не надходило, а відтак судове рішення залишається невиконаним, що, на переконання ініціатора звернення, свідчить про бездіяльність державного виконавця, яка і стала підставою для оскарження до суду.

З врахуванням наведеного, заявник просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Конотопський ВДВС) Бондар І.В. у невжитті заходів щодо ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, у тому числі у зволіканні з перерахуванням належних стягувачу грошових коштів і, зобов`язання державного виконавця невідкладно усунути це порушення та вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового, своєчасного та ефективного виконання рішення за виконавчим провадженням №76819808.

Окрім того, просив стягнути з Конотопського ВДВС витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 32000,00 грн.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року скаргу адвоката Тукмана Є. Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Тукман Є. Г. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення на користь стягувача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заінтересованою особою кошти в сумі 4365,16 грн. були перераховані стягувачу тільки після звернення останнього до суду зі скаргою і більше ніж через три місяці після накладення арешту на кошти боржника, що, на думку заявника, є невиправданим зволіканням і свідчить про обґрунтованість вимог заявленої скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності заінтересованої особи у невжитті заходів щодо ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, у тому числі у зволіканні з перерахуванням належних стягувану грошових коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу в.о. начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романчук І. А. вважає, що апеляційна скарга а представника ОСОБА_1 – адвокат Тукмана Є. Г. є необґрунтованою, тому в її задоволенні слід відмовити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

ОСОБА_1 , його представник Тукман Є.Г., ОСОБА_2 повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника виконавчої служби Романчук І.А., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Постановляючи ухвалу та відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази порушення прав скаржника. Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 -1 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною третьою статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, під час розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має встановити не лише факт вчинення відповідних дій чи бездіяльності, а й перевірити, чи були вони вчинені відповідно до вимог закону, у межах наданих виконавцю повноважень, а також чи призвели такі рішення, дії чи бездіяльність до порушення прав заявника. Лише сукупність встановлених обставин щодо неправомірності поведінки державного виконавця та порушення цим прав заявника є підставою для задоволення скарги. За відсутності таких умов суд відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Таким чином, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання судового рішення, зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

У цій справі державним виконавцем дотримані наведені вимоги Закону при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46915,13 грн.

Так, відповідно до матеріалів справи, 22.01.2025 р., з метою виконання рішення суду державним виконавцем, керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, тобто через день після відкриття виконавчого провадження ВП № 76819808 (а.с. 8, 9). Зазначеною постановою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманця, а також на кошти/електронні гроші на рахунках, електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, окрім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках , електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, що становить 51910,48 грн. Також були зроблені запити до відповідних установ про отримання інформації щодо наявності рахунків у боржника та платіжні інструкції на примусове списання виявлених коштів (а.с. 25, 26, 27).

У результаті вжитих державним виконавцем заходів були виявлені належні боржнику рахунки, відкриті в банківських установах, зокрема АТ КБ «ПриватБанк» та АЬ «Універсалбанк». У зв`язку з наявністю коштів на рахунках, державним виконавцем були направлені платіжні інструкції на примусове списання коштів у відповідності до розділу V Порядку автоматизованого арешту коштів/ електронних грошей боржників на рахунках/ електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентам електронних грошей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України ід 16 квітня 2019 року №1203/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2019 року за № 399/33370.

Також установлено, що здійснено перерахування частини коштів стягувачу, виявлених на рахунках боржника. Поряд з цим, банком відхилено платіжні інструкції на списання коштів з рахунку, де знаходяться кошти Кешбеку, та депозитного вкладу.

Окрім цього, на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт, відомості про обтяження внесено до відповідних реєстрів.

Таким чином, твердження скаржника про те, що державним виконавцем не вживались заходи щодо списання коштів з рахунків боржника, є безпідставними, такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи спір, який виник між учасниками справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, тому на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Євгена Григоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних