Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №947/22548/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1645/26

Номер справи місцевого суду: 947/22548/26

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Колесник Анастасії Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Колесник Анастасії Юріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 10.05.2026 о 23:10 годині по вул. Ак. Корольова, 1, в м. Одесі, керував транспортним засобом електросамокатом Jet 200-735, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник Колесник А.Ю., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що зупинивши ОСОБА_1 , представники поліції не представилися, неназвали своїх прізвищ, посад та спеціальних звань, а також не пред`явили своїслужбові посвідчення, чим грубо порушили ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Причина зупинки «відсутність у водія світловідбивного жилета», є повністю абсурдною, оскільки, по-перше, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» взагалі не містить такої підстави для зупинки, а Правила дорожнього руху не зобов`язують водіїв легкого електричного транспорту носити світловідбивні жилети, по-друге, електросамокат JET 200-735 був повністю обладнаний передбаченими конструкцією світловими приладами – яскравою білою фарою спереду, червоним ліхтарем (стоп-сигналом) ззаду та додатковим підсвічуванням корпусу.

Розуміючи, що первинна формальна підстава для зупинки (відсутність жилета) є незаконною, а військово-облікові документи в порядку, співробітники поліції, не бажаючи відпускати громадянина без складеного протоколу, розпочали пошук зачіпок для виконання внутрішніх кількісних показників: о 23:03:17 патрульний раптово, повністю забувши про «відсутність жилета» та перевірені документи, починає стверджувати про наявність «запаху алкоголю», на що ОСОБА_1 абсолютно відкрито та чесно відповідає, що ще вдень випив один келих вина. Співробітники поліції усвідомлювали суто фізіологічний факт, що один келих вина, спожитий удень, станом на 23:00 повністю метаболізується організмом і не може дати позитивного результату при тестуванні на приладі «Drager», вдалися до маніпулятивної тактики: о 23:04:19 ОСОБА_1 ставить патрульному пряме запитання: «В чому різниця, якщо проходити освідування або відмовлятися від його проходження?», на що інспектор надав завідомо неправдиву відповідь, що «і так і так результат буде однаковим», грубо ввівши громадянина в оману щодо юридичних наслідків. О 23:05:10 год. заявник деталізує запитання: «А що буде далі у випадку відмови?», на що перший патрульний маніпулятивно відповідає: «Ну залишаєте самокат і йдете додому», що прямо свідчить про цілеспрямоване схиляння водія до відмови. Поліцейський умисно приховав суворі правові наслідки (штраф 17000 грн та позбавлення права керування), створивши у ОСОБА_1 ілюзію, що відмова – це лише формальність, яка дозволить йому негайно піти додому.

Вказує, що більше того, коли другий патрульний (жінка) спробувала розпочати пояснення дійсно юридичних наслідків відмови, перший поліцейський грубо перебив її на півслові та сказав: «Записуй, що відмовляється». Дана обставина остаточно підтверджує штучний, упереджений та спланований характер дій поліції, направлений не на роз`яснення прав, а на якнайшвидшу фіксацію відмови.

Посилається на об`єктивні обставини поспіху водія та наявний психологічний тиск: у момент події наближався початок комендантської години, а ОСОБА_1 поспішав додому до дружини, двох дочок та неповнолітнього сина, перебуваючи у стресовій ситуації та бажаючи швидше дістатися домівки, заявник довірився словам патрульного про те, що він може «просто залишити самокат і піти додому», і обрав найшвидший шлях, до якого його фактично свідомо спонукали представники поліції.

О 23:04:46 год. патрульний озвучує шаблонну фразу про «почервоніння очей та запах алкоголю», хоча з відео чітко видно, що склери очей у ОСОБА_1 абсолютно білі, а сам він поводиться спокійно та врівноважено. Додатковим доказом фальсифікації матеріалів є те, що у протоколі серії ЕПР1 № 662711 інспектор «для певності» дописав ознаку «нестійка хода», про яку на відеозаписі взагалі не йшлося і якої у ОСОБА_1 не було.

В силу доктрини «плодів отруєного дерева» та з огляду нате, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських(ст. 1, 7 КУпАП, ст. 8 Закону України «Про національну поліцію»),незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законніподальші вимоги поліцейських до такого водія про необхідність пройти огляд на стансп`яніння, а тому, відмова водія від незаконної пропозиції пройти огляд на стансп`яніння з причин його незаконної зупинки не може бути караною за ст. 130 КУпАП.

Інспектори запевнили ОСОБА_1 , що юридичні наслідки відмови відогляду та його проходження є абсолютно ідентичними, перебуваючи підпсихологічним тиском та довіряючи службовим особам, ОСОБА_1 припустивсяпомилки та погодився з формулюванням поліцейського, а суд першої інстанції просто«не помітив» таких неправомірних дій інспекторів і виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та позбавив його правакерування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Суд першої інстанції припустився грубих порушень процесуальних прав ОСОБА_1 , гарантованих статтями 59, 62 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить: відверте ігнорування клопотання представника. 21.06.2026 року (тобто напередодні судового засідання) захисником Карачана Ю.Ю. через підсистему «Електронний суд» було завчасно та у встановленому законом порядку подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд першої інстанції знову ж таки «не помітив».

Суд першої інстанції не лише порушив процесуальний порядок розгляду клопотань, а й зазначив у тексті постанови завідомо неправдиву інформацію про нібито «відсутність будь-яких клопотань чи заяв від ОСОБА_1 »

Розгляд справи за відсутності заявника та його адвоката повністю позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати свої процесуальні права: надати особисті пояснення, поставити запитання, заявити будь-які клопотання та звернути увагу суду на ключові моменти з відеозапису. Зазначене є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки розгляд справи без участі особи, яку притягують до відповідальності, за наявності завчасно поданого клопотання про відкладення, грубо порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції застосував шаблонний підхід, не в повній мірі з`ясував обставини справи та не дослідив основний доказ – відеофіксацію збодікамер, чим грубо порушив приписи ст. 245, 252, 280 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що пропуск 10-денного строку на подання даної апеляційної скарги стався з об`єктивних, поважних причин, що повністю не залежали від волі заявника та його представника:21 червня 2026 року (напередодні судового засідання) через підсистему«Електронний суд» адвокатом Колесник А.Ю. було подано клопотання прозалучення її як представника, надання доступу до матеріалів справи велектронному суді та перенесення розгляду справи для забезпеченняправа на захист, та особисто повідомлено суд, проте суд першої інстанції безпідставно знехтував поданим клопотанням,розглядаючи справу 22.06.2026 за відсутності сторони захисту. При цьому,попри наявність клопотання, у постанові суду першої інстанції помилковозазначено, що "клопотань про відкладення слухання справи не надходило".Представник та скаржник очікували на розгляд клопотання та призначення нової дати засідання, проте жодних сповіщень та доступу до справи в«Електронному суді» надано не було.Оскільки інформація в «Електронному суді» не оновлювалася, представникособисто прибула до приміщення Київського районного суду м. Одеси, дез`ясувала факт ухвалення постанови від 22.06.2026. Ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію оскаржуваної постанови в приміщенні суду стало можливо лише 13 липня 2026 року, щопідтверджується заявою з відміткою суду.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 та захисник Колесник А.Ю. підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова винесена 22.06.2026 за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, 21 червня 2026 року, тобто напередодні судового засідання, захисником Карачана Ю.Ю. через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про залучення її до участі у справі як представника, надання доступу до матеріалів справи та відкладення розгляду справи з метою забезпечення права особи на захист. (а.с. 18-20)

Разом з тим, з клопотання вбачається, що воно фактично було отримано судом після проведення судового засідання 22 червня 2026 року, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції мав можливість розглянути це клопотання до ухвалення постанови.

За таких обставин очікування захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, розгляду поданого клопотання та призначення нової дати судового засідання не можна вважати безпідставною бездіяльністю.

Сторона захисту мала об`єктивні підстави очікувати, що подане напередодні засідання клопотання буде розглянуто судом, а про результати його розгляду та подальший рух справи буде повідомлено належним чином.

Таким чином, пропуск встановленого законом строку був зумовлений не недбалістю чи зволіканням з боку ОСОБА_1 або його захисника, а сукупністю об`єктивних процесуальних обставин, пов`язаних із розглядом справи за відсутності сторони захисту, неналежним урахуванням судом першої інстанції поданого клопотання та фактичним отриманням копії постанови лише 13 липня 2026 року.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційний суд також враховує принцип забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення та необхідність реального, а не формального забезпечення права на захист.

Апеляційна скарга подана до суду 23.07.2026.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає наведені підстави поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та вважає за можливе поновити захиснику Колесник А.Ю., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом події та іншими матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662711 від 10.05.2026, яким зафіксовано, що 10.05.2026 о 23:10 годині по вул. Ак. Корольова, 1, в м. Одесі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом Jet 200-735, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.05.2026, згідно з яким огляд не проводився (а.с. 5);

- відеозаписами, які було оглянуто в ході розгляду справи, якими підтверджено наступне.

Працівниками поліції зупинено ОСОБА_1 , який керував електросамокатом, на питання останнього: «Я что-то не так делаю, я первый раз на нем?», поліціанти повідомили про необхідність світловідбиваючих жилетів (23:02:48). Поліцейський запитав: «А ви знаєте, що не можна керувати саме цим транспортним засобом і вживати алкогольні напої?», у відповідь ОСОБА_1 зазначив: «Я практически ничего и не пил» (23:03:26). Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що чує запах алкоголю (23:03:28). ОСОБА_1 вказав, що ще вдень випив трішки вина. Поліцейський зазначив: «Якщо хочете, можете пройти огляд на алкоголь», на що ОСОБА_1 відповів: «Не-не, не надо» (23:03:09). На питання: «А чого ви не хочете?», ОСОБА_1 зазначив, тому що випив ще вдень (23:03:40). На пропозицію проїхати до медичного закладу, відмовився (23:03:51). На питання скільки вживав, відповів, що келих вина (23:03:54). На повторну пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння, відповів: «Не, а зачем?» (23:04:01). Поліцейський повідомив: «Якщо ви відмовляєтесь, за це буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП…не можна відмовлятися…або ви проходите, або відмовляєтесь і за це відповідальність, вам це зрозуміло?» (23:04:05). На питання ОСОБА_1 : «В чому різниця?», поліцейський відповів: «Ну і так, і так, якщо ви продуєте, тест покаже позитивну реакцію, то буде складено протокол, маєте право відмовитися, але за це буде складено протокол, тому вас і питаю або можемо поїхати в медзаклад» (23:04:19). ОСОБА_1 запитав: «То есть, я могу сказать, что не пил?», на що поліцейський повідомив про те, що відчуває ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (23:04:37). Поліцейський повторно роз`яснив проходження огляду або на місці, або в медичному закладі (23:05:06), на що ОСОБА_1 запитав: «А что дальше?» (23:05:11). Поліцейський повідомив: "Відмовляєтесь, пишемо протокол, оставляєте і підете додому" (23:05:12). Поліцейський роз`яснив допустиму норму 0,2, на що ОСОБА_1 відповів: «Ну я відмовляюсь тогда» (23:05:21). На чергову пропозицію пройти огляд, ОСОБА_1 відповів: «Давайте тогда відмовляюсь» (23:05:55). На уточнююче питання чи впевнений, відповів, що так (23:05:56). Надалі поліцейський повідомив, що за відмову буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згодом після його складання, ОСОБА_1 було ознайомлено з його змістом.

Твердження скарги, що розгляд справи проводився за відсутності заявника та його адвоката, що повністю позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати свої процесуальні права, не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Для встановлення істотного порушення права на захист необхідно з`ясувати, чи була особа належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, чи мала реальну можливість брати участь у її розгляді та чи призвела її відсутність до неможливості реалізації конкретних процесуальних прав.

Посилання захисника на завчасне подання захисником клопотання про відкладення розгляду також саме по собі не свідчить про обов`язок суду безумовно відкласти розгляд справи. Суд повинен оцінити наведені у клопотанні причини, їх поважність, необхідність особистої участі особи або захисника, а також можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Крім того, захисником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що саме внаслідок розгляду справи без його участі судом не були встановлені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Саме по собі твердження про те, що ОСОБА_1 мав намір надати пояснення, поставити запитання чи звернути увагу суду на окремі моменти відеозапису, не доводить, що такі пояснення або зауваження могли змінити висновки суду щодо встановлених обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції під час зупинки ОСОБА_1 не представилися, не назвали своїх прізвищ, посад та спеціальних звань і не пред`явили службових посвідчень, чим, на думку апелянта, порушили вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд зазначає таке.

Посилання апелянта на зазначені обставини саме по собі не свідчить про незаконність дій працівників поліції та не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та на вимогу пред`явити службове посвідчення, однак сам по собі факт недотримання такого порядку звернення, за відсутності доказів того, що це призвело до порушення конкретних прав особи або вплинуло на достовірність та допустимість доказів у справі, не є безумовною підставою для визнання всіх подальших дій працівників поліції незаконними.

При цьому не наведено конкретних обставин, яким чином непред`явлення працівниками поліції службових посвідчень перешкодило ОСОБА_1 реалізувати свої процесуальні права, вплинуло на процедуру фіксації адміністративного правопорушення або призвело до отримання доказів із порушенням вимог закону чи як це вплинуло на відмову ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння, оскільки із наявного відеозапису жодним чином не вбачається таке як підстава ОСОБА_1 для вказаної відмови.

Доводи скарги, що причина зупинки «відсутність у водія світловідбивного жилета», не спростовують законності подальших дій працівників поліції та не мають визначального значення для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Твердження про те, що стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає відповідної підстави для зупинки, саме по собі не доводить відсутності у працівників поліції будь-яких законних підстав для подальшого спілкування з водієм. Із матеріалів справи та відеозапису вбачається, що після зупинки працівники поліції здійснювали перевірку обставин, які безпосередньо стосувалися безпеки дорожнього руху, а під час спілкування з ОСОБА_1 виявили ознаки, які, за їх сприйняттям, могли свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, працівник поліції повідомив про запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, а сам ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю, зазначивши, що вдень вживав вино. Саме ці обставини стали підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а не сам факт відсутності світловідбивного жилета.

Щодо посилання на те, що електросамокат JET 200-735 був обладнаний фарою, заднім ліхтарем та додатковим підсвічуванням, то наявність світлових приладів на транспортному засобі не є тотожною наявності або відсутності у водія світловідбивного жилета.

Це різні обставини, які не виключають одна одну.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції нібито, усвідомлюючи незаконність первинної підстави для зупинки, «шукали зачіпки» для складання протоколу, діяли з метою виконання певних «внутрішніх кількісних показників» та шляхом маніпуляції схилили ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, апеляційний суд зазначає таке.

Наведені твердження захисника мають характер припущень та не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Зокрема, матеріали справи не містять доказів існування у працівників поліції будь-якого умислу штучно створити підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, так само як і доказів існування будь-яких «внутрішніх кількісних показників», виконання яких зумовлювало б дії працівників поліції.

Сам по собі перехід працівників поліції від перевірки дотримання правил користування транспортним засобом до з`ясування питання щодо можливого перебування водія у стані алкогольного сп`яніння не свідчить про штучність або незаконність таких дій, особливо з урахуванням того, що поліцейський безпосередньо зазначив про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, а ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкоголю, пояснивши, що вживав вино раніше.

Безпідставним є і твердження апелянта про те, що працівники поліції нібито усвідомлювали, що вжитий удень один келих вина «повністю метаболізується» та не може вплинути на результат огляду. Таке твердження ґрунтується виключно на припущенні сторони захисту щодо фізіологічних процесів та не підтверджує ані відсутності стану сп`яніння, ані завідомої неправдивості повідомлень працівників поліції.

Навпаки, саме для об`єктивного встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння законодавством і передбачено проведення відповідного огляду та підставність з`ясування, чи вживала особа алкоголь.

Не підтверджується відеозаписом і твердження про те, що працівник поліції нібито повідомив ОСОБА_1 «завідомо неправдиву» інформацію про юридичні наслідки відмови від огляду. Власне тлумачення стороною захисту роз`яснення наслідків відмови від проходження медичного огляду не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки законодавець під такими наслідками має на увазі виключно роз`яснення щодо складення протоколу за ст. 130 КУпАП, натомість не зобов`язує працівників поліції роз`яснювати особі санкції такої статті.

Зі змісту розмови о 23:04:19 вбачається, що на запитання ОСОБА_1 про різницю між проходженням огляду та відмовою від нього працівник поліції роз`яснив, що в обох випадках можливе складення протоколу, а саме у разі позитивного результату огляду або у разі відмови від його проходження. При цьому поліцейський прямо повідомив: «маєте право відмовитися, але за це буде складено протокол», тобто факт права на відмову та юридичні наслідки такої відмови були доведені до відома ОСОБА_1 .

Крім того, твердження про те, що працівник поліції нібито «цілеспрямовано схиляв» ОСОБА_1 до відмови, суперечить подальшому перебігу розмови. Поліцейські неодноразово пропонували йому пройти огляд, у тому числі в медичному закладі, та неодноразово повідомляли про наслідки відмови. Лише після неодноразових пропозицій та роз`яснень ОСОБА_1 самостійно повідомив: «Ну я відмовляюсь тогда» (23:05:21), а надалі — «Давайте тогда відмовляюсь» (23:05:55), підтвердивши на уточнююче запитання поліцейського, що він упевнений у своєму рішенні (23:05:56).

Щодо фрази працівника поліції про те, що у разі відмови ОСОБА_1 «залишає самокат і піде додому» (23:05:12), то сама по собі така фраза не свідчить про приховування правових наслідків відмови, оскільки безпосередньо перед цим та надалі працівник поліції повідомляв про складення протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП у разі відмови від огляду.

Отже, з відеозапису вбачається не схиляння ОСОБА_1 до відмови, а, навпаки, неодноразове спонукання його скористатися передбаченою законом процедурою огляду та роз`яснення наслідків відмови від нього. Остаточне рішення не проходити огляд ОСОБА_1 прийняв самостійно та після того, як йому було повідомлено про можливість складання протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі твердження про «маніпулятивну тактику», «цілеспрямоване схиляння», «умисне приховування» правових наслідків та виконання працівниками поліції певних «кількісних показників» є оціночними судженнями, побудованими на припущеннях, і не знаходять об`єктивного підтвердження матеріалами справи та безпосереднім змістом відеозапису.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перебував у стресовій ситуації, поспішав додому у зв`язку з наближенням комендантської години, а тому, довірившись словам працівника поліції про можливість «залишити самокат і піти додому», був фактично спонуканий до відмови від проходження огляду, апеляційний суд зазначає таке.

Наведені обставини не спростовують факту усвідомленої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Самі по собі поспіх, хвилювання, стресовий стан або бажання якнайшвидше дістатися місця проживання не свідчать про нездатність особи розуміти значення своїх дій чи наслідки прийнятого рішення.

При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово мав можливість обдумати свою позицію. Працівники поліції декілька разів пропонували йому пройти огляд, у тому числі в медичному закладі, повідомляли про можливість відмови та роз`яснювали, що така відмова матиме наслідком складення протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП.

Більше того, ОСОБА_1 не обмежився одноразовою реакцією на пропозицію поліцейського, а протягом певного часу ставив уточнюючі запитання щодо подальших дій та правових наслідків. Після отриманих пояснень він прямо заявив: «Ну я відмовляюсь тогда» (23:05:21), а згодом, після повторної пропозиції пройти огляд, — «Давайте тогда відмовляюсь» (23:05:55). На уточнююче запитання працівника поліції, чи він упевнений у своєму рішенні, ОСОБА_1 відповів ствердно (23:05:56).

Таким чином, його рішення про відмову було прийняте не раптово і не внаслідок одноразової репліки працівника поліції, а після неодноразового обговорення питання, повторних пропозицій пройти огляд та повідомлення про наслідки відмови.

Як особа, що має посвідчення водія, ОСОБА_1 має добре знати свої обов`язки, в тому разі і проходження медичного огляду на стан можливого сп`яніння.

Посилання на наближення комендантської години також не може свідчити про вимушеність відмови, оскільки зазначена обставина стосувалася особистих мотивів ОСОБА_1 та його бажання швидше завершити спілкування з працівниками поліції, але не позбавляла його можливості погодитися на проходження огляду. Навпаки, з відеозапису вбачається, що остаточне рішення про відмову було висловлене ним після того, як працівник поліції повідомив про можливість складання протоколу у зв`язку з такою відмовою.

Так само твердження про те, що ОСОБА_1 нібито «довірився» словам поліцейського та обрав «найшвидший шлях», не змінює юридичної оцінки його поведінки. Мотив, з якого особа відмовилася від огляду, не спростовує самого факту відмови, якщо така відмова була висловлена чітко та усвідомлено.

Отже, наведені апелянтом обставини характеризують лише його суб`єктивний емоційний стан та бажання якнайшвидше залишити місце події, однак не підтверджують ані примусу з боку працівників поліції, ані введення ОСОБА_1 в оману щодо самого факту необхідності пройти огляд, ані відсутності у нього усвідомлення наслідків власного рішення.

Захисник посилається, що о 23:04:46 год. патрульний озвучує шаблонну фразу про «почервоніння очей та запах алкоголю», хоча з відео чітко видно, що склери очей у ОСОБА_1 абсолютно білі, а сам він поводиться спокійно та врівноважено.

Проте наявність чи відсутність стану алкогольного сп`яніння не може достовірно встановлюватися виключно за зовнішнім виглядом особи. Саме з метою об`єктивної перевірки наявності такого стану законодавством передбачено проведення огляду на стан сп`яніння. У цьому випадку ОСОБА_1 такий огляд неодноразово пропонувався, однак він від його проходження відмовився.

Що стосується твердження про те, що працівник поліції нібито використав «шаблонну фразу» про почервоніння очей та запах алкоголю, то саме по собі припущення апелянта про шаблонність формулювання не доводить недостовірності зазначених обставин. ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції сам повідомив про вживання алкоголю, зазначивши, що вдень випив вина, що узгоджується з повідомленням працівника поліції про наявність запаху алкоголю.

Не може бути безумовно прийнятий і довід про те, що внесення до протоколу ознаки «нестійка хода», яка, на думку апелянта, не зафіксована на відеозаписі, автоматично свідчить про фальсифікацію матеріалів справи

Із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомляв про запах алкоголю, а ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкоголю.

Отже, навіть за умови критичної оцінки зазначеної у протоколі ознаки «нестійка хода», це саме по собі не спростовує інших обставин, зафіксованих під час спілкування, та не свідчить про фальсифікацію матеріалів справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування доктрини «плодів отруєного дерева» та про те, що нібито незаконність зупинки транспортного засобу автоматично зумовлює незаконність подальшої вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, то наведене твердження ґрунтується на помилковому розумінні як суті зазначеної доктрини, так і правової природи адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Сам по собі висновок про наявність порушень під час зупинки транспортного засобу не означає автоматичної незаконності всіх подальших дій працівників поліції та не зумовлює автоматичного визнання недопустимими всіх отриманих у подальшому доказів. Для такого висновку необхідно встановити конкретний причинно-наслідковий зв`язок між відповідним порушенням та отриманням конкретного доказу, а також з`ясувати, чи вплинуло таке порушення на зміст та достовірність доказової інформації.

У даному випадку вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була зумовлена не лише фактом зупинки транспортного засобу, а й обставинами, які виникли безпосередньо під час спілкування з ОСОБА_1 . Зокрема, працівник поліції повідомив про наявність запаху алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, а сам ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольного напою, зазначивши, що вдень випив вина.

За таких обставин твердження про те, що вимога пройти огляд була виключно «наслідком незаконної зупинки», не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у тому числі в медичному закладі. При цьому працівник поліції роз`яснював йому можливі наслідки відмови від проходження огляду. Незважаючи на це, ОСОБА_1 після неодноразових пропозицій самостійно та категорично відмовився від його проходження, зокрема зазначив: «Ну я відмовляюсь тогда» (23:05:21) та «Давайте тогда відмовляюсь» (23:05:55), підтвердивши на уточнююче запитання, що впевнений у своєму рішенні.

Отже, у цьому випадку йдеться не про використання якогось доказу, отриманого виключно внаслідок незаконної зупинки, а про окрему процесуальну поведінку ОСОБА_1 — відмову від проходження огляду після неодноразової законної пропозиції його пройти.

Саме тому посилання на доктрину «плодів отруєного дерева» не може бути підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення. Зазначена доктрина передбачає необхідність оцінки похідності доказу від первинного незаконного джерела, однак апелянт не довів, що факт його відмови від проходження огляду є доказом, який був «отриманий» унаслідок незаконної зупинки або що без такої зупинки ОСОБА_1 не міг би реалізувати відповідну поведінку.

Так само посилання на статті 17 КУпАП та 8 Закону України «Про Національну поліцію» саме по собі не підтверджує висновку захисника про відсутність підстав для адміністративної відповідальності. Законність діяльності поліції підлягає оцінці щодо кожної конкретної процесуальної дії, а не шляхом автоматичного поширення можливого порушення, допущеного на попередньому етапі, на всі наступні дії без встановлення їх причинного зв`язку.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що незаконність зупинки автоматично робить незаконною вимогу пройти огляд, а відмова від такої вимоги не може тягнути відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи скарги, що інспектори запевнили ОСОБА_1 , що юридичні наслідки відмови відогляду та його проходження є абсолютно ідентичними, спростовується безпосереднім змістом відеозапису, з якого вбачається, що працівник поліції не приховував від ОСОБА_1 правових наслідків відмови від проходження огляду, а навпаки — неодноразово повідомляв про можливість складання протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП у разі такої відмови.

Зокрема, о 23:04:05 працівник поліції прямо повідомив ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду буде складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП, та окремо зазначив, що особа має право відмовитися, однак за таку відмову також передбачено складання протоколу. Надалі, на запитання ОСОБА_1 про різницю між проходженням огляду та відмовою від нього, працівник поліції знову пояснив, що позитивний результат огляду або відмова від його проходження матимуть наслідком складання протоколу.

Отже, з наведеного діалогу не вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про «абсолютну ідентичність» правових наслідків у розумінні того, що відмова нібито не матиме самостійного юридичного значення. Навпаки, поліцейський чітко повідомив про самостійну відповідальність, пов`язану з відмовою від проходження огляду.

При цьому ОСОБА_1 неодноразово ставив працівнику поліції уточнюючі запитання, зокрема: «В чому різниця?», «А що буде далі?», тобто мав реальну можливість з`ясувати порядок подальших дій та правові наслідки свого рішення. Після отримання відповідних пояснень він неодноразово та однозначно висловив свою позицію: «Ну я відмовляюсь тогда» (23:05:21), а надалі — «Давайте тогда відмовляюсь» (23:05:55). На додаткове запитання поліцейського, чи він упевнений у своєму рішенні, ОСОБА_1 відповів, що так (23:05:56).

Таким чином, твердження про те, що ОСОБА_1 «припустився помилки» внаслідок психологічного тиску, не узгоджується з фактичною поведінкою особи, зафіксованою на відеозаписі. Він мав достатньо часу для прийняття рішення, отримував повторні пропозиції пройти огляд, ставив уточнюючі запитання, отримував відповіді та після цього двічі чітко підтвердив свою відмову.

Сам факт того, що ОСОБА_1 довіряв словам працівника поліції, також не свідчить про відсутність у нього усвідомлення власного рішення. Навпаки, із зафіксованої розмови вбачається, що поліцейський прямо повідомив його про можливість відмовитися від огляду та про складання протоколу у зв`язку з такою відмовою.

Не підтверджується матеріалами справи і твердження про наявність такого психологічного тиску, який би позбавляв ОСОБА_1 можливості вільно сформувати та висловити свою волю. Сам по собі факт перебування особи у стресовій ситуації або бажання швидше залишити місце події не є доказом примусу чи неправомірного впливу, якщо особа продовжує вільно спілкуватися, ставить запитання та свідомо підтверджує прийняте рішення.

Безпідставним є і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції нібито «не помітив» неправомірних дій працівників поліції. Судове рішення підлягає оцінці виходячи з його мотивувальної частини та досліджених доказів, а незгода з наданою судом оцінкою доказів сама по собі не свідчить про те, що суд їх не дослідив.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 була наслідком введення його в оману, психологічного тиску або неправильного розуміння правових наслідків, спростовуються змістом самого відеозапису, на якому зафіксовано неодноразове роз`яснення працівником поліції наслідків відмови та неодноразове, остаточне і підтверджене ОСОБА_1 рішення відмовитися від проходження огляду.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Колесник Анастасії Юріївні, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Колесник Анастасії Юріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова