Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №487/5159/26 — Миколаївський апеляційний суд

01.09.26

33/812/324/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/324/26 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 172-15 КУпАП суддя Цуркан Р.С.

Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретарів – Белорукової І.В., Лисишиної В.І.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянула, апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає у АДРЕСА_1 ,

звільнено на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за малозначністю та оголошено йому усне зауваження, провадження у справі закрито.

За постановою судді, капітан юстиції ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді помічника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 та, будучи призначеним відповідальним за облік та ведення документів з питань притягнення військовозобов`язаних, призовників та керівників підприємств, установ та організацій до адміністративної відповідальності у ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 17, 26, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 235, 254, 283, 285, 298, 299, 307, 308 КУпАП, п. п. 10, 11, 15 розділу II наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 р. № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.03.2026 р. № 35 «Про організацію та ведення проваджень у справах про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2026 рік», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2026 р. № 665 «Про організацію службової діяльності в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки в 2026 році» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.03.2026 р. № 1 «Про організацію службової діяльності в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки в 2026 році», у період з 19.01.2026 р. (постанова № R309660 від 19.01.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_2 ) по 20.06.2026 р. та у період з 05.02.2026 р. (постанови № R335224 від 05.02.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_3 та № R335234 від 05.02.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_4 ) по 20.06.2026 р. обов`язки з військової служби належним чином не виконав, облік та веденням документів з питань притягнення військовозобов`язаних, призовників та керівників підприємств, установ та організацій до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог нормативно-правових актів не здійснив, заходів щодо направлення копій завірених гербовою печаткою постанов про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 15-денний строк, після закінчення строку на добровільну сплату штрафу, до відповідного органу Державної виконавчої служби України для примусового стягнення штрафу не здійснив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає що, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України, висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, у зв`язку з чим не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Не погоджується з оскаржуваною постановою в частині висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та його вини.

Стверджує, що наявними матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом, що саме він мав персональний обов`язок безпосередньо направити кожну з трьох постанов, своєчасно отримав відповідні матеріали та відомості про несплату штрафів, мав реальну можливість виконати конкретну дію у визначений строк, винно й недбало поставився до конкретного службового обов`язку, своєю особистою поведінкою спричинив затримку направлення документів, створив реальну загрозу втрати державою права на стягнення коштів.

Звертає увагу, що суддя місцевого суду одночасно визнав відсутність шкоди, разом з тим не визначив конкретного персонального обов`язку, не встановив момент його виникнення, не навів доказів його обізнаності та реальної можливості виконати відповідні дії, однак зробив категоричний висновок про вину. Разом з цим, такий підхід фактично підміняє доказування припущенням, якщо суд вважає діяння малозначним, він не може знижувати стандарт встановлення вини.

Зауважує, що постанова суду не містить жодної змістовної оцінки його письмових пояснень та заперечень і доданих до них документів. Відсутні мотиви прийняття або відхилення заявлених доводів і клопотань. Також судом не дотримано вимоги ч. 2 ст. 268 КУпАП, щодо своєчасного і належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

Вважає, що жоден доказ у справі не встановлює причинного зв`язку між його діями та службовою недбалістю. Фактично, суд ототожнив сам факт перебування на посаді з автоматичною відповідальністю, що є порушенням засад адміністративного провадження та суперечить доктрині індивідуалізації відповідальності.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 виконані в повному обсязі.

Визнаючи винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суддя місцевого суду згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивна сторона правопорушення характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.

Невиконання обов`язків означає невиконання дій, які входять до службових обов`язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов`язків.

Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, капітан юстиції ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді помічника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 та, будучи призначеним відповідальним за облік та ведення документів з питань притягнення військовозобов`язаних, призовників та керівників підприємств, установ та організацій до адміністративної відповідальності у ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 17, 26, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 235, 254, 283, 285, 298, 299, 307, 308 КУпАП, п. п. 10, 11, 15 розділу II наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 р. № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.03.2026 р. № 35 «Про організацію та ведення проваджень у справах про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2026 рік», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2026 р. № 665 «Про організацію службової діяльності в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки в 2026 році» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.03.2026 р. № 1 «Про організацію службової діяльності в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки в 2026 році», у період з 19.01.2026 р. (постанова № R309660 від 19.01.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_2 ) по 20.06.2026 р. та у період з 05.02.2026 р. (постанови № R335224 від 05.02.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_3 та № R335234 від 05.02.2026 р. про накладення штрафу на громадянина ОСОБА_4 ) по 20.06.2026 р. обов`язки з військової служби належним чином не виконав, облік та веденням документів з питань притягнення військовозобов`язаних, призовників та керівників підприємств, установ та організацій до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог нормативно-правових актів не здійснив, заходів щодо направлення копій завірених гербовою печаткою постанов про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 15-денний строк, після закінчення строку на добровільну сплату штрафу, до відповідного органу Державної виконавчої служби України для примусового стягнення штрафу не здійснив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, службовими документами у відношенні ОСОБА_1 , зокрема, функціональними обов`язками помічника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказом № 665 від 25.12.2025 р., № 35 від 04.03.2026 р., копіями справ про адміністративне правопорушення.

Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

Так, ст. ст. 235, 254 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. п. 10, 11 Розділу II Наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до ст. 283 КУпАП виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; закриття справи, яка повинна містити інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу та ін.

Крім цього, відповідно до п. 15 Розділу II Наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 р. № 3 «Про затвердження інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Положеннями ст. ст. 298, 299 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами та підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 307 КУпАП, при цьому постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ст.ст. 303, 305 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення та питання пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Статтями 307, 308 КУпАП встановлено, що у разі несплати штрафу у строк установлений ч. 1 ст. 207 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленим законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові та витрати на облік зазначених.

Відповідно до матеріалів провадження встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 винесено постанови про накладення штрафів за порушення військового обліку відносно громадян: ОСОБА_2 постанова № R309660 від 19.01.2026 р., ОСОБА_3 постанова № R335224 від 05.02.2026 р., та ОСОБА_4 постанова № R335234 від 05.02.2026 р.

Однак, в порушення вимог ст. ст. 285, 298, 299, 307, 308 КУпАП, постанови про накладення адміністративних стягнень, які є обов`язковими для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовою особою і громадянами, фактично не виконанні з моменту їх винесення та не направлені належним чином для примусового виконання до органів державної виконавчої служби, внаслідок чого закінчився тримісячний строк з дня їх винесення, передбачений ст. ст. 303, 305 КУпАП, у зв`язку з чим зазначені постанови не підлягають виконанню; наразі не здійснено примусове стягнення сум адміністративних штрафів, чим створено ризики у неотриманні державним бюджетом коштів, що відповідає подвійному розміру штрафу внаслідок несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, що стягується з порушника у разі виконання постанови органами державної виконавчої служби.

Тобто, ОСОБА_1 , як відповідальною службовою особою, вчасно не забезпечено направлення постанов про накладання штрафів на правопорушників до органу Державної виконавчої служби для примусового виконання, у зв`язку із чим постанови не були вчасно звернені до виконання, внаслідок чого створено ризики в недоотриманні державним бюджетом коштів.

Доводив апеляційної скарги про надмірну завантаженість не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а посилання апелянта на фактичні умови проходження військової служби, не впливають на наявність в його діях складу інкримінованого правопорушення.

Посилання апелянта, на те, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом, що саме він мав персональний обов`язок безпосередньо направити кожну з трьох постанов, є неспроможними та спростовуються наявними в матеріалах провадження функціональними обов`язками помічника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до яких саме ОСОБА_1 , як помічник начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідальний за облік та ведення документів з питань притягнення військовозобов`язаних, призовників та керівників підприємств, установ та організацій до адміністративної відповідальності у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, зводяться лише до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, правильних висновків місцевого суду не спростовують.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва