Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №131/96/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/96/26

Провадження № 22-ц/801/1988/2026

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» - Годуна Костянтина Олексійовича

на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Олексієнка О.Ю.

у справі №131/96/26

за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про відшкодування майнової шкоди, заподіяної безобліковим використанням електроенергії, -

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2026 року АТ «Вінницяобленерго» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної безобліковим використанням електроенергії, обґрунтовуючи вимоги тим, що АТ «Вінницяобленерго» надає послуги з розподілу (передачі електричної енергії на території здійснення ліцензованої діяльності - Вінницької області, є оператором системи розподілу (ОСР), споживачем яких є ОСОБА_1 , який 10.10.2002 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.

25.03.2014 року ФОП ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницької діяльності укладено з публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» (в даний час АТ «Вінницяобленерго») договір про постачання електричної енергії № ІЛ-515900 в додатках № 2 та № 9 зазначено, що об`єкт споживача - кафе-бар, розташований в АДРЕСА_1 .

Витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2021 року припинив підприємницьку діяльність, а в подальшому змінив місце проживання, про що АТ «Вінницяобленерго» не повідомив.

Територія, на якій проживає споживач, обслуговується підрозділом AT «Вінницяобленерго» - СО «Вінницькій східні електричні межі».

Облік електричної енергії на об`єкті споживача кафе-бар за адресою: АДРЕСА_2 здійснювався з допомогою лічильника типу NIK 2301 АП1 заводський № 0551641.

10.07.2018 року на зазначеному об`єкті проведено технічну перевірку встановленого електролічильника. Лічильник та пломби прийняті споживачем на зберігання.

09.11.2023 року під час проведення перевірки, проведеної уповноваженими представниками СО «Вінницькі східні ЕМ» - інженерами Дяченком О. В. та Загороднім М. О. у кафе-барі в присутності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , за участю ОСОБА_1 виявлено порушення п.п. 8 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту - «ПРРЕЕ») затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року з змінами та доповненнями щодо обліку електричної енергії - виході з ладу (згорів) електролічильник № 0551641 про що, відповідно до п.п. 8.2.5. ПРРЕЕ складено акт про порушення № 04267.

23.11.2023 року комісією СО «ВСЕМ» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ розглянуто Акт про порушення № 04267 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 448, про направлення лічильника, що знаходиться у сейф-пакеті опломбований пломбою № 10087012 на експертизу (обстеження) спеціалізованим підприємством.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом бути присутнім на засідай комісії, хоча про місце та дату розгляду був повідомлений.

06.01.2025 року на адресу АТ «Вінницяобленерго» отримано висновок експерта №24-5770/2 судового пожежно-технічного експертного дослідження від 26.12.2024 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно із яким: осередок горіння знаходився зовні перед лицевою частиною лічильника Джерело теплової енергії було стороннє і знаходилось воно зовні приладу обліку електричної енергії № 0551641 типу НІК 2301 АП1.

08.01.2025 року на адресу АТ «Вінницяобленерго» отримано висновок експерта №24-5770 експертного електротехнічного дослідження від 25.12.2024 року Одеського НДІ судових експертиз. В розділі «Дослідження» висновку експерта зазначено: «Покази електролічильника встановити не уявляється можливим у зв`язку з нашаруванням розплавленої полімерної маси на барабани лічильного механізму».

Відповідно до п. 8.2.6 ПРРЕЕ, за результатами проведення експертиз, акт про порушення № 04267 було розглянуто 23.01.2025 року на засіданні комісії СО «Вінницькі східні ЕМ», з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ та проведено нарахування безобліково спожитої електричної енергії, про що складено протокол № 796, в якому зазначено, що виявлене порушення відповідає пп. 3 п. 8.4.2. ПРРЕЕ. - пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) або відсутність засобів вимірювальної техніки.

Відповідно розрахунку за актом про порушення № 04267, вартість безобліково спожитої електричної енергії за вказаний період склала 450 311 грн 48 коп., яка не була погашена.

За вказаних обставин позивач просив стягнути із відповідача 450 311,48 грн шкоди заподіяної безобліковим використанням електроенергії.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної безобліковим використанням електроенергії - закрито.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду представник позивача Годун К. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що на момент виявлення порушення ПРРЕЕ та подачі позовної заяви до суду відповідач ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, а відтак не може бути стороною в судовому процесі у господарському судочинстві.

При цьому відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019року у справі №337/3833/16-ц, яка прийшла до висновку, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були відкриті у господарському суді до настання таких обставин. Крім того, у разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Представник позивача Годун К. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній та просив її задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Гончар О.І. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Пояснив, що був представником Шапочука А.В. в іншій справі, що розглядалася в порядку господарського судочинства вже після припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, і його клопотання про закриття провадження у справі та її передачу до загального суду було залишене без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Встановлено, що 25.03.2014 року ФОП ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницької діяльності укладено з публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» в даний час АТ «Вінницяобленерго» договір про постачання електричної енергії № ІЛ-515900 в додатках № 2 та № 9 зазначено, що об`єкт споживача кафе-бар розташований в АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Іллінецької міської ради від 30.12.2015 року АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 15.01.2021 року припинено підприємницьку діяльність, в подальшому змінено місце проживання.

Представниками СО «Вінницькі східні ЕМ» - інженерами Дяченком О. В. та Загороднім М.О. 09.11.2023 року в присутності ОСОБА_1 проведено перевірку, у кафе-барі, за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами якої, згідні позиції позивача, виявлено ряд порушень Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту - «ПРРЕЕ») затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року з змінами та доповненнями щодо обліку електричної енергії.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд виходив з того, що даний спір виник з правовідносин, які першочергово склались між Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» та ФОП ОСОБА_1 в межах ведення останнім господарської діяльності, та в межах виконанням ОСОБА_1 умов договору про постачання електричної енергії № ІЛ-515900 в додатках № 2 та № 9 щодо кафе-бару, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам .

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

У статті 1 та у частині першій статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Отже критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. Правовий статус «фізична особа - підприємець» сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа діє як підприємець у всіх правовідносинах.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16, від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 тощо.

У постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 212/3182/16-ц зроблено висновок, що: «ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності».

Згідно з абзацами 2-4 частини 1 статті 20 ГПК України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 10 жовтня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи.

25 березня 2014 року між АТ «Вінницяобленерго» та ФОП ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності був укладений договір про постачання електричної енергії №ІЛ-515900.

Отже на момент підписання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ПАТ «Вінницяобленерго» від імені якого діяв директор «СО Іллінецькі електричні мережі» від 25 березня 2014 року ОСОБА_1 діяв як фізична особа-підприємець.

Об`єктом постачання електроенергії був кафе-бар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шапочуком А. В. 15.01.2021 року припинено підприємницьку діяльність, в подальшому ним також змінено і місце проживання.

Звертаючись у січні 2026 року до суду із даним позовом АТ «Вінницяобленерго» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь майнову шкоду заподіяну безобліковим використанням електроенергії, постачання якої здійснювалось на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії № ІЛ-515900, посилаючись зокрема, на акт технічної перевірки № 228927 від 10.07.2018, акт про порушення № 04267 від 09.11.2023, протокол № 448 засідання комісії СО «Вінницькі східні ЕМ» від 23.11.2023.

Так, відповідно до вказаних вище документів, такі складені щодо споживача – ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про постачання електричної енергії №ІЛ-515900, яким порушено п.п. 8, п. 5.5.5. ПРРЕЕ, об`єктом обстеження є кафе-бар по АДРЕСА_2 , нарахування згідно акта порушення вартості необлікованої електричної енергії також здійснено за комерційним тарифом, як для фізичної особи - підприємця.

Апеляційний суд звертає увагу, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18).

Отже правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між позивачем та відповідачем існує спір, пов`язаний із належним виконанням зобов`язань щодо оплати за послуги постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №ІЛ-515900 від 25 березня 2014 року, який був укладений між АТ «Вінницяобленерго» та ФОП ОСОБА_1 , у процесі здійснення останніми господарської діяльності, тобто для забезпечення непобутових потреб, що включають комерційну діяльність.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №591/1304/21 зазначено наступне:

«15 грудня 2017 року набрав чинності ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до якого господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем.

Таким чином, фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Отже Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на принципову різницю в правовому регулюванні предметної підсудності господарського суду до та після 15 грудня 2017 року – вказівку на те, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент виявлення порушення ПРРЕЕ та подачі позовної заяви до суду відповідач ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність відхиляються колегією суддів, оскільки вимога про стягнення вартості необлікованої електричної енергії (сума завданих збитків) має господарсько-правову природу, оскільки виникла у контексті здійснення саме господарської (комерційної господарської) діяльності.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що в провадженні Господарського суду Вінницької області дійсно перебувала справа № 902/867/23 за позовом Вінницької районної ради до ОСОБА_1 про виселення з комунального майна.

При цьому позовна заява в даній справі надійшла до суду 26 червня 2023 року, тобто після припинення ОСОБА_1 своєї підприємницької діяльності, проте її вимоги ґрунтувалися на правовідносинах, що виникли між Вінницькою районною радою та ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницької діяльності.

Ухвалою від 09.02.2024 судом відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 № б/н від 12.12.2023 (вх. № 01-34/11929/23 від 12.12.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Отже Господарським судом Вінницької області розглянуто відповідні вимоги, що є аналогічними з заявленими в даній справі (випливають з господарських відносин між сторонами, заявлені після припинення відповідачем підприємницької діяльності і втрати ним відповідного статусу) з постановленням 11 березня 2024 року рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що аналогічні правовідносини нібито розглянуті у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року й відповідність її висновків обставинам даної справи обґрунтовуються ще й датою її прийняття – 16.10.2019, тобто з урахуванням змін до ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIIІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», які набули чинності 15 грудня 2017 року.

Проте зазначена справа не є аналогічною з даною, так як у ній позивачем – комунальним підприємством подано позов до відповідача, що припинив підприємницьку діяльність 10 жовтня 2016 року, тобто 15 грудня 2017 року, а Велика Палата Верховного Суду перевіряла правильність застосування судом процесуального законодавства, що діяло на час вчинення відповідних процесуальних дій.

З урахування викладених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» - Годуна Костянтина Олексійовича залишити без задоволення, а ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року , - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 року.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин