Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №748/202/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/643/26

Єдиний унікальний № 748/202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2026 року до Чернігівського районного суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 3296148 від 05 грудня 2020 року у розмірі 22 960 грн. 00 коп., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 грудня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3296148 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 7 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На підставі Договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року право вимоги до відповідача за договором № 3296148 про надання споживчого кредиту від 05 грудня 2020 року перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 04 лютого 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить визнати неправомірним та відмовити у стягненні нарахованих відсотків, штрафних санкцій та пені з кредитним договором. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач є військовослужбовцем, у зв`язку з чим стягнення відсотків та штрафних санкцій в період перебування відповідача на військовій службі не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

10 березня 2026 року від представника позивача Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи обґрунтовує тим, що за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження періоду проходження військової служби та/або безпосередньої участі відповідача у заходах, визначених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правові підстави для застосування до спірних кредитних правовідносин передбаченої цією нормою пільги відсутні. У зв`язку з цим, доводи відповідача щодо наявності права на пільгу є недоведеними, а тому не можуть бути покладені судом в основу висновку про ненарахування процентів за користування кредитом та/або інших платежів, заявлених позивачем у межах позовних вимог.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 05 грудня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3296148 (а.с. 7-10), за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 7 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору, який підписаний відповідачем (а.с. 11). Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

До укладення кредитного договору, відповідач ознайомився та підписав за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «С742109» Паспорт споживчого кредиту. (а.с. 12-13).

У пунктах 2.1, 2.5. договору сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку, реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті. Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з квитанції до платіжної інструкції №18601-1327-144964523 від ТОВ ФК «Контрактовий дім», 05 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснило переказ коштів у сумі 7 000 грн. 00 коп. на картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.5.1. Договору, визначено, що знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 3 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

У пункті 1.5.2 даного договору, зокрема, визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% у день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пункті 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пунктів 4.1-4.6. договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно із пунктом 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5 договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3. договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач на виконання умов договору 31 грудня 2020 року здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 18 грн. 90 коп. (зворот а.с. 20).

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в договорі (пункт 4.4. договору).

Згідно із пунктом 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3. договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.

Відповідно до пункту 6.1. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку, визначеного підпунктом 6.1.1 договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті, крім випадку, визначеного в підпункті 6.1.1 договору. Для цілей цього договору проценти, що нараховуються в період прострочення вважаються простроченими та підлягають сплаті відповідно до черговості, передбаченої пунктом 6.3. договору.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3296148 від 05 грудня 2020 року сума заборгованості становить 22 960 грн. 00 коп., з яких: 7 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 15 960 грн. 00 коп. заборгованість за процентами (а.с. 20-24).

Також, 28 липня 2021 року було укладено договір № 28072021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3296148.

23 травня 2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3296148.

Зазначені обставини підтверджені наданими до матеріалів справи копіями договорів факторингу з додатками до них та витягами з реєстру боржників до договорів факторингу.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3296148.

Згідно з наданим у матеріали справи реєстром боржників до договору факторингу № 28072021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а потім і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь позивача право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3296148 в загальній сумі 22 960 грн. 00 коп., з якої заборгованість з тіла кредиту 7 000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами 15 960 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що первісним кредитором проведено нарахування процентів з 05 грудня 2020 року по 30 квітня 2021 року на загальну суму 15 960 грн. 00 коп.

У Договорі про надання споживчого кредиту № 3296148 встановлено строк договору 30 днів.

Згідно із пунктом 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5 договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач на виконання умов договору 31 грудня 2020 року здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 18 грн. 90 коп. (зворот а.с. 20).

Виходячи з умов договору відповідач, здійснивши оплату заборгованості за нарахованими відсотками, було продовжено строк кредиту на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, тобто ще на 30 днів. В подальшому відповідач погашень заборгованості не здійснював.

Таким чином, суд дійшов висновку що строк кредитування закінчився 30 січня 2021 року, подальшого продовження строку кредиту в порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5 договору не відбувалось.

Частиною 1 статті 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно із приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч.2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» наведено у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

З огляду на викладене, твердження позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом з 31 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року не ґрунтуються на нормі закону.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц.

Таким чином суд наводить свій розрахунок.

Отже, нарахування відсотків у даному договорі має відбуватися наступним чином: з 05 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року заборгованість за відсотками складає 18 грн. 90 коп. (7 000 грн. 00 коп. х 0,01 % х 27 днів), які були сплачені відповідачем 31 грудня 2020 року, далі починаючи з 01 січня 2021 року по 30 січня 2021 року становить 3 990 грн. 00 коп. (7 000 грн. 00 коп. х 1,90% х 30 днів).

Таким чином, сума заборгованості за відсотками складає 3 990 грн. 00 коп.

Щодо посилання представника відповідача на ч.15 ст.14. Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу звільнення відповідача від сплати відсотків за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються..

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

На підтвердження підстав для звільнення від сплати процентів за користування кредитом відповідача надано довідку командира військової частини НОМЕР_2 №1520 від 10 лютого 2026 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 02 лютого 2021 року. (а.с. 87).

Проте відповідачу відсотки за користування кредитом було нараховано у період з 05 грудня 2020 року по 30 січня 2021 року, тобто до отримання позичальником статусу військовослужбовця. Доказів перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з 05 грудня 2020 року по 30 січня 2021 року відповідачем не надано.

Таким чином суд дійшов висновку що матеріали справи не містять документи на підтвердження права відповідача ОСОБА_1 на звільнення від сплати процентів за користування кредитом на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3296148 від 05 грудня 2020 року в розмірі 10 990 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 7 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3 990 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.

Позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Сердійчук Я.Я. 02 липня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги №02/07/-2024 з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс». За умовами п. 2.1 договору адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлення у формі заявки на надання юридичної допомоги, взяло на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу (а.с. 56-61). Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №287 від 01 грудня 2025 року, витягу з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року згідно Договору №02/07/-2024 від 02 липня 2024 року, АО «Лігал Ассістанс» надало клієнтові ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» послуги, пов`язані із наданням усної консультації, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду щодо відповідача ОСОБА_2 , на що витрачено 5 годин. Вартість послуг - 13 000 грн. 00 коп. (а.с. 62, 63).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн. 00 коп., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача 22 960 грн. 00 коп. Водночас судом вирішено стягнути 10 990 грн. 00 коп., що становить 47,87 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1 274 грн. 49 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 47,87%).

З матеріалів справи, зокрема довідки командира військової частини НОМЕР_2 встановлено, що відповідач є військовослужбовцем.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, позивачу слід компенсувати за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 274 грн. 49 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 47,87%), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.512, 514, 526, 530, 546, 1048-1050, 1082 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 3296148 від 05 грудня 2020 року у розмірі 10 990 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) витрати на надання правничої допомоги у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) 1 274 грн. 49 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.