Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №748/814/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1026/26

Єдиний унікальний № 748/814/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2026 року до Чернігівського районного суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» заборгованість за Договором № 1371327 від 14 березня 2024 року у розмірі 56 994 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Вимоги обґрунтовані тим, що 14 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1371327, який підписано електронним підписом позичальника. Згідно з правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», кредитний договір із споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІКС Товарситва, доступ до якої забезпечується через вебсайт. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, встановлені в договорі. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі та строки, визначені умовами кредитного договору. 10 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №10/10/24, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача у розмірі 56 994 грн. 00 коп., з яких 7 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 36 750 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, 13 244 грн. 00 коп. заборгованість за неустойкою/штрафами. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Новика М.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши тіло кредиту в розмірі 7 000 грн. 00 коп., в іншій частини позовних вимог відмовити повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим стягнення відсотків та штрафних санкцій в період перебування відповідача на військовій службі за призовом під час мобілізації в особливий період не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 14 березня 2024 року о 20:34 год. відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М343 (а.с. 8-9).

14 березня 2024 року об 20:34 год. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1371327 про надання споживчого кредиту по продукту NewShort, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора М343 (а.с. 10-13).

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 7 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, періодичність сплати процентів – кожні 30 днів. Встановлена стандартна процентна ставка - 2,5 % у день (п. 1.5.1 Договору).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 13 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 1 050 грн. 00 коп. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 77 грн. 00 коп. починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Крім того, відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «М343» 14 березня 2024 року підписано Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (зворот а.с. 14).

На підтвердження факту перерахування коштів на банківську картку, зазначену відповідачем в договорі про надання споживчого кредиту, до позовної заяви додано листа директора ТОВ «Пейтек» від 19 листопада 2025 року за вих. № 20251119-100, згідно якого на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03 травня 2022 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 18).

Згідно із листом АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»№ 46/12-11/51207/2026/БТ від 10 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . З платіжної інструкції (ИО) №1534803732326 слідує, що 15 березня 2024 зараховано переказ коштів у розмірі 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 56а).

Згідно з наданим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» розрахунком заборгованості за договором № 1371327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14 березня 2024 року станом на 19 листопада 2025 року загальний залишок заборгованості відповідача становить 56 994 грн. 00 коп., з яких: – 7 000 грн. 00 коп. тіло кредиту; 36 750 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом; 13 244 – заборгованість за неустойкою/штрафами. (а.с. 35-40).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10/10/24, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників.

Сторонами договору підписано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 10 жовтня 2024 року до договору факторингу №10/10/24 від 10 жовтня 2024 року (а.с. 25)

Згідно з платіжною інструкцією № 3045 від 10 жовтня 2024 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 729 123 грн. 19 коп. як плату за договором факторингу № 10/10/24 від 10 жовтня 2024 року (а.с. 26).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10/10/24 від 21 червня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 56 994 грн. 00 коп., з яких 7 000 грн. 00 коп. тіло кредиту; 36 750 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом; 13 244 грн. 00 коп. заборгованість по штрафах (а.с. 27).

15 грудня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 письмову вимогу (а.с. 30).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з частиною першою якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №759/20374/20(провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21(провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора у зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва. У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа №758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд констатує, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений за умовами укладення договору факторингу, оскільки відповідач, взявши кредитні кошти у ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», вчасно їх не повернув.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання відповідачем кредитного договору на суму 7 000 грн. 00 коп. у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача.

За положеннями ч. ч. 1 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за процентами та штрафами суд зазначає таке.

Умовами кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 1 050 грн. 00 коп. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 77 грн. 00 коп. починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно розрахунку заборгованості, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснило нарахування позичальнику штрафу за порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів на загальну суму 13 244 грн. 00 коп. Більше нарахування штрафів не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд не погоджується з позицією представника позивача щодо можливості стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України з огляду на таке.

Так, у позовній заяві представник позивача посилається на п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» як на підставу можливості нарахування заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача. Вважає, що на договори кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцяти денного дня включно з дня набрання чинності Закону №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 24 січня 2024 року, вимога пункту 6 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону не поширюється, та нарахування заборгованості по штрафам не забороняється.

Однак, зазначені норми суперечать нормам права, які визначені в п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, враховуючи факт наявності у вищевказаних нормах права колізії між нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку про необхідність застосування в даній цивільній справі саме норм Цивільного кодексу України.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування штрафу, а тому, нарахована сума у розмірі 13 244 грн. 00 коп. не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

Окрім того, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно довідки начальника штабу зведеного загону НОМЕР_3 окремої бригади безпілотних систем військової частини НОМЕР_4 від 27 травнч 2026 року, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 . (а.с.81)

В матеріалах справи наявна копія військового квитока серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.80).

Відповідно довідки форми 12 №5319/39 від 05 червня 2026, виданої ВЧ НОМЕР_4 , старший солдат ОСОБА_1 у період з 28 березня 2024 року по 31 травня 2025 року, брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Судом встановлено, що в Україні з 17 березня 2014 року розпочався та триває особливий період, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідач, уклавши контракт зі Збройними Силами України, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України як на період дії кредитного договору так і на даний час, відповідно на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач на момент нарахування відсотків, був військовослужбовцем, про що було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують його перебування на військовій службі, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише тіло кредиту у розмірі 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи, зокрема копії військового квитка встановлено, що відповідач є військовослужбовцем.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, позивачу слід компенсувати за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 326 грн. 94 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 12,28 %), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 39669296, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39) заборгованість за Договором № 1371327 від 14 березня 2024 року в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 39669296, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39) 326 грн. 94 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за платіжною інструкцією № 296 від 29 грудня 2025 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 39669296, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.