Суд: Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №740/4459/26
Суддя: Роздайбіда О. В.
Справа № 740/4459/26
Провадження № 3/740/873/26
ОКРЕМА УХВАЛА
02 вересня 2026 року місто Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Роздайбіда О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, студентки НУБіП, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей,
встановила:
У провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебувала справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 774631 від 04 серпня 2026 року, 03 серпня 2026 року близько 21-ї години 30 хв за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не дбала про його безпеку та здоров`я, у результаті чого останній 03.08.2026 близько 21 год 30 хв у м. Ніжин по вул. Незалежності рухався на транспортному засобі «Хонда діо» з грубим порушенням ПДР, без шолома, здійснив небезпечний маневр, а саме підняв передню частину ТЗ вгору та рухався на задньому колесі.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи, що питання винесення окремої ухвали не врегульовано нормами діючого КУпАП, суддя вважає за необхідне застосувати аналогію закону, керуючись нормами КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною 6 ст. 249 КАС України визначено, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Отже, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
З матеріалів справи убачається, що до протоколу не додано будь-який доказів, які б вказували на вчинення правопорушення малолітнім, на підставі чого складалися матеріали. Як пояснила ОСОБА_1 на її прохання надати докази, що її син вчиняв правопорушення, їй пояснили, що відео та інших доказів немає, а є лише рапорт працівника поліції ОСОБА_3 .
Нечваль А.І. зазначила, що скаржилася на незаконні дії працівника поліції Сурая В.М. відносно її сина на лінію «102» та писала заяву в ДБР, проте відповіді не отримала. Так як ОСОБА_3 неодноразово перевищував повноваження при спілкуванні з її неповнолітнім сином, натякав на фінансову винагороду за повернення транспортного засобу.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3 розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису, а саме поліція може застосовувати такий превентивний захід, як застосувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, що не було зроблено поліцейським, під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія рапорту ОСОБА_3 на ім`я начальника Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, в якому вказано, що 03.08.2026 близько 21 год 30 хв під час патрулювання у м. Ніжин по вул. Графська, було виявлено скутер «Хонда Діо», який стояв на проїзній частині з порушенням, відповідно до яких експлуатація даного ТЗ заборонена. Цього ж дня близько 20 год 34 хв під час патрулювання по вул. Незалежності у м. Ніжин поблизу АЗС UPG вказаний ТЗ рухався з грубим порушенням ПДР, водій перебував без мотошолому та рухаючись назустріч службовому автомобілю працівників поліції здійснив небезпечний маневр, а саме підняв передню частину двоколісного ТЗ вгору та рухався на задньому колесі. За зовнішніми ознаками водій був неповнолітня особа чоловічої статі. У зв`язку з вищевказаним даний двоколісний ТЗ відповідно до ст. 265-2 КУпАП було тимчасово затримано та доставлено до Ніжинського РУП до вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Варто зауважити, що вказаний рапорт ОСОБА_3 не зареєстрований належним чином та не містить резолюції керівника, що не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 747 від 23.08.2012.
Слід також зазначити, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом, що узгоджується з позицією ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020.
Долучена до матеріалів справи копія акту огляду та тимчасового затримання транспортних засобів від 03.08.2026 містить відомості про те, що здійснювався відеозапис, однак до матеріалів справи жодних відеозаписів не додано.
Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 заявила про грубі процесуальні порушення з боку працівників поліції під час подій 03.08.2026 та складання протоколу 04.08.2026 (зокрема ОСОБА_3 та його напарник), а саме: неправомірне застосування психологічного тиску та погроз до 12-річної дитини, яку силоміць тягнули зі скутера, застосовували погрози фізичним насильством та залякуванням («надаєм лящів», «попався»), а також здійснювали спроби силою заштовхати дитину до службового авто без присутності батьків чи законних представників; порушення ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 3 Конвенції ООН про права дитини; незаконне вилучення майна, оскільки скутер було фактично вилучено (забрано) без складання жодного процесуального документа, протоколу вилучення чи акта, що має ознаки самоуправства; обмеження прав особи, яка притягається до відповідальності, як полягало у позбавленні права ознайомитися з рапортами, відеозаписами з бодікамер та іншими матеріалами, на основі яких поліція дійшла суб`єктивного висновку про нібито «їзду на задньому колесі».
Суд зауважує, що важливою складовою правоохоронної діяльності є попередження правопорушень, які скоюються дітьми та стосовно них.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави. Основною метою охорони дитинства є забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні.
Відповідно до Конвенції про права дитини Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (стаття 3 Конвенції).
Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації (ст. 19 Конвенції).
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Зі змісту ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Обов`язки поліції щодо захисту прав дітей включають забезпечення безпеки, профілактику злочинності, виявлення та розслідування правопорушень щодо дітей, а також здійснення ювенальної превенції комплексу заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням серед дітей та захист їхніх прав. Поліція має забезпечувати захист прав та свобод дітей, їхнього життя, здоров`я та безпеки.
У зв`язку із встановленням під час розгляду даної справи обставин щодо неправомірної поведінки (перевищення повноважень) відносно малолітнього ОСОБА_2 працівником поліції ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне звернути увагу керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на зазначені обставини. Виявлені судом порушення не сприяють зміцненню законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
До того ж, грубе порушення прав людини працівниками поліції при оформленні матеріалів ставить під сумнів компетентність та відповідність особи займаній посаді та ганебно відображається на репутації не лише поліції, а й всіх правоохоронних органів держави Україна в цілому.
Перевірка вищевказаних фактів та відповідне правове реагування на них посадовими особами в межах своїх повноважень шляхом проведення службового розслідування буде сприяти підтриманню авторитету держави в суспільстві, виховання суспільної думки в дусі законності, правопорядку та недопущення на майбутнє повторення протиправної поведінки правоохоронців по відношенню до дітей.
Керуючись ст. 282 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Обставини, викладені в окремій ухвалі, довести до відома начальника Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області для реагування в межах повноважень, зокрема посилити контроль на предмет підвищення якості складання та оформлення матеріалів адміністративних справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які причетні до вчинених адміністративних правопорушень, при направленні їх до суду.
Довести до відома керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про необхідність проведення перевірки і надання правової кваліфікації діям працівника Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 при оформленні матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Про розгляд окремої ухвали повідомити Ніжинський міськрайонний суд упродовж місяця з дня отримання копії даної ухвали та роз`яснити, що залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягне за собою відповідальність.
Окрема ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя О. В. Роздайбіда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua