Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №750/6807/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6807/26

Провадження № 2/750/3474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості по заробітній платі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Урожай Аліна Вікторівна звернулася до суду з позовом до ТОВ «Транс Лайн Груп», в якому просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заборгованість по заробітній платі в сумі 125 617 грн 65 коп., середній заробіток за час розрахунку при звільненні в сумі 91 842 грн 56 коп., а також стягнути понесені судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23.07.2015 ОСОБА_1 (далі - Позивач) прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (далі - Відповідач). 16.03.2026 Позивач переведений на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання, а 23.03.2026 звільнений з роботи за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 26.05.2026 ОСОБА_1 надана довідка про нараховану, але не виплачену заробітну плату № 175 від 26.05.2026 у сумі 125 617,65 грн, з якої утримані всі податки та обов`язкові платежі.

Позивач вважає, що при його звільненні роботодавцем не було здійснено всі належні розрахунки, а тому допущено грубе порушення законодавства про працю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.07.2026 представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 59 168 грн 64 коп. та розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2500 грн. Вказує, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (п.4 р.ІІІ Порядку). Таким чином до розрахунку розміру середнього заробітку береться сума 38 829,40 грн. Тоді розмір середньоденної заробітної плати становить 38829,40/42 робочі дні = 924,51 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки становить 924,51*64 робочих дні=59 168,64 грн. Також, стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що враховуючи незначну складність справи та суті спору, адвокату для підготовки позову, згідно матеріалів справи, достатньо було перевірити трудову книгу, наказ, довідку та виписку по рахунку, що не потребувало значної складності та часу. Як і не потребувало складності в проведені розрахунку, який зайняв всього один абзац. Отже на підготовку до складання та написання позовної заяви завищено витрати.

30.07.2026 представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості із заробітної плати на суму 18 865 грн 56 коп. у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.07.2026 № 777.

31.08.2026 представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати на суму 40 994, 12 грн у зв`язку з її добровільною виплатою відповідачем.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, у поданій заяві від 01.09.2026 підтримали позовні вимоги та просили розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. У поданих через систему «Електронний суд» поясненнях від 25.08.2026 просив зменшити розмір належної до виплати позивачу компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до справедливого і розумного, посилаючись на те, що на даний час сума основного боргу по заробітній платі становить 65757, 97 грн., що складає 52, 3% від первісної суми заборгованості; відповідач має статус підприємства, яке має критично важливе значення для забезпечення обороноспроможності регіону і як тільки на рахунок відповідача почали надходити відповідні платежі, відповідач почав проводити виплати на користь позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 140/к від 23.07.2015 ОСОБА_1 був прийнятий з 23.07.2015 по 30.12.2015 на посаду дорожнього робітника 3-го розряду за строковим трудовим договором з випробувальним терміном один місяць та посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 64/к від 10.05.2017 ОСОБА_1 , дорожнього робітника 4 розряду з 11.05.2017 переведено на посаду майстра будівельних та монтажних робіт.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 16/1/к від 11.03.2021 ОСОБА_1 , майстра будівельних та монтажних робіт, з 12.03.2021 переведено на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 11/к від 26.02.2025 ОСОБА_1 , заступника директора з експлуатаційного утримання, з 27.02.2025 переведено на посаду головного інженера.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 9/1/к від 16.03.2026 ОСОБА_1 , головного інженера, з 16.03.2026 переведено на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Транс Лайн Груп» № 12/к від 23.03.2026 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади заступника директора з експлуатаційного утримання з 23.03.2026 за власним бажанням.

Згідно довідки № 175 від 26.05.2026, виданої директором ТОВ «Транс Лайн Груп», нарахована, але невиплачена заробітна плата ОСОБА_1 складає 175 331,80 грн., а з урахуванням утриманих податків та інших обов`язкових платежів - 125 617, 65 грн.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу ГУ ПФУ (форма ОК-5, ОК-7) від 10.06.2026, нарахована ТОВ «Транс Лайн Груп» заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх місяці, що передували звільненню, склала: січень 2026 року 33006,69 грн, лютий 2026 року 27265,10 грн.

29.07.2026 представник позивача та представник відповідача надіслали клопотання про долучення доказів, а саме витяг з Табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 , згідно якого останній у січні/лютому 2026 року відпрацював по 16 днів.

Після відкриття провадження у справі відповідачем добровільно частково сплачено позивачу заборгованість по заробітній платі: 24.07.2026 – 18865, 56 грн. ( платіжна інструкція № 777 від 24.07.2026 АТ «УКРСИББАНК»); 05.08.2026 - 20994,12 грн. (платіжна інструкція № 820 від 05.08.2026 АТ «УКРСИББАНК»); 12.08.2026 -20 000, 00 грн. (платіжна інструкція № 850 від 12.08.2026 АТ «УКРСИББАНК»).

Тобто, на час розгляду справи в суді розмір невиплаченої заробітної плати становить 65757 грн. 97 коп., після утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, встановивши на підставі досліджених доказів фактичні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 23.07.2015 до 23.03.2026 перебував у трудових відносинах із відповідачем. 26.05.2026 роботодавець письмово повідомив позивача про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

Згідно із ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього закону.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, встановлена ст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що при звільненні відповідач мав виплатити позивачеві 125 617, 65 грн ( сума за вирахуванням податків та обов`язкових платежів), як то вбачається із довідки роботодавця №175 від 26.05.2026. Однак, в порушення вимог ст.ст. 47 і 116 КЗпП України відповідач свого обов`язку не виконав, розрахунок із позивачем вчасно і в повному обсязі не провів.

Станом на 01.09.2026, з урахуванням платіжних інструкцій від 24.07.2026 № 777, від 05.08.2026 № 820, № 850 від 12.08.2026, якими відповідач частково оплатив заборгованість по заробітній платі, сума заборгованості по заробітній платі становить 65757 грн. 97 коп., після утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідачем не оспорювався факт наявності заборгованості по заробітній платі, яка підлягала виплаті позивачеві при його звільненні, а також розмір її заборгованості.

За змістом ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року

№ 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі Порядок), який застосовується, зокрема, у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пп. «л» п. 1).

Відповідно до вищевказаного Порядку, в даному випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (п. 2).

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 4 розділу 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Судом встановлено, що Позивач був звільнений 23.03.2026. Для обрахунку середньої заробітної плати беруться два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому такий був звільнений, тобто січень та лютий 2026 року. Згідно витягу табелю обліку робочого часу наданого Відповідачем, Позивач фактично відпрацював в січні - 16 днів, в лютому -16 днів. При розрахунку середньоденної заробітної плати мають братися лише ті робочі дні в січні та лютому 2026 року, в які Позивач фактично працював, а не загалом вся кількість робочих днів в цих місяцях, тим більше що у вказані місяці останній також перебував на лікарняних.

Крім того, в січні 2026 року Позивачу було нараховано 33006, 69 грн., в тому числі 9701, 23 грн. лікарняні, 5543, 56 грн. відпускні; в лютому 2026 року Позивачу було нараховано 27265, 10 грн., в тому числі 6197, 60 грн. лікарняні.

При обрахунку розміру середнього заробітку не включаються лікарняні та відпускні на підставі п.4 розділу 3 Порядку.

Отже, для розрахунку розміру середнього заробітку Позивачу беруться такі складові 32 дні ( фактично відпрацьовані в січні та лютому 2026 року) та заробітна плата в сумі 38829, 40 грн. ( сумарно за січень та лютий 2026 року за вирахуванням лікарняних та відпускних).

Відтак, середньоденна заробітна плата Позивача становить: 1213, 41 гривень ( 17761,90 грн + 21067,50 грн)/32).

Позивач, звернувшись до суду із позовом, просив стягнути на свою користь з Відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та просив визначити його розмір на дату звернення до суду. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд, виходитиме саме з позиції позивача щодо визначення періоду затримки розрахунку при звільненні Позивача, а саме за період з 24.03.2026 до 19.06.2026, що становить 64 робочі дні.

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 24.03.2026 (наступний день за днем звільнення) до 19.06.2026 (день подачі позову) складає: 77 658, 24 коп.(1213, 41 гривень х 64).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню частково, та з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 65757 грн. 97 коп., визначену після утримання податків та інших обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 77 658 грн. 24 коп., з якої при виплаті підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі, встановлені законом.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених Позивачем витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 01/10.06 від 10.06.2026, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акт № 1 наданих послуг та інші документи, що підтверджують надання адвокатом відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторін; складність справи; поведінку сторін під час судового розгляду; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен оцінювати не лише факт їх понесення, а й розумність та співмірність таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у яких наголошено, що зобов`язання між адвокатом і клієнтом не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію судових витрат за рахунок іншої сторони.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Lavents v. Latvia», «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви», «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» сформулював правову позицію, відповідно до якої компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та розумними за своїм розміром.

З акту № 1 та детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатом виконано такі роботи: аналіз фактичних обставин справи, надсилання адвокатського запиту, формування доказів, аналіз судової практики та нормативно-правових актів, формування та узгодження стратегії захисту, математичні підрахунки, складання, оформлення та надсилання позовної заяви.

Разом з тим суд враховує, що дана справа належить до категорії малозначних справ. Розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення значної кількості судових засідань, без допиту свідків, без призначення експертиз та без здійснення інших складних процесуальних дій. Представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, і вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Відповідача, у сумі 4 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1064, 96 грн на відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в розмірі 65757 (шістдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 97 коп., визначену після утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 77 658 (сімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 24 коп., з якої при виплаті підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі, встановлені законом.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача – адвокат Урожай Аліна Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 49-а, офіс 705-706.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп», код ЄДРПОУ 35884094, 14007, м. Чернігів, вул. Кільцева, 5.

Суддя Р.Г. Григор`єв