Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №485/1397/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1397/26

Провадження №2-а/485/8/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського-водія Відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Іванця Євгенія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Трофименка А.О., звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського-водія Відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській Іванця Є.І. про скасування постанови від 15 липня 2026 року серії ББА № 196247 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності без всебічного, повного та об"єктивного з"ясування всіх обставин справи. Так, позивач не заперечує, що був зупинений працівником поліції ніби-то за керування транспортним засобом з непрацюючим правим стоп сигналом, однак при цьому його не було притягнуто до відповідальності за вказане правопорушення, а отже відсутні докази, що воно дійсно було. Відповідно у відповідача посадової особи не було підстав для зупинки транспортного засобу. За вказаного, відповідачем порушено вимоги щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не вказано складу правопорушення та не наведено жодних допустимих та належних доказів на підтвердження вини позивача. На підставі викладеного, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 123-1, ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, а оскаржувана постанова є протиправною, такою, що підлягає скасуванню. Окрім того, позивач вважає що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Зазначає, що постанову винесено "на місці вчинення правопорушення" (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то було виявлено. За таких умов позивач не мав часу, та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. А також, нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливсті ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень відповідачем у нього не відбиралося, у оскаржуваній постанові його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Тим більше він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тошо, за такої процедури.

20 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Міхняєвої А.А. на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими, а постанову серії ББА № 196247 від 15 липня 2026 року - законною, обгрунтованою та такою, що винесена у межах повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства. 15 липня 2026 року близько 19 год. 15 хв. перебуваючи заходах з оповіщення спільно з поліцейським СРПП капралом поліції Володимиром Савицьким, під час патрулювання в м. Снігурівка, по вул. Незалежності, було виявлено транспортний засіб марки ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого передній номерний знак не відповідав вимогам стандартів, а саме пошкоджене лакофарбне покриття,(фарба чорного кольору на символах номерного знаку), що не дає змогу чітко визначати символи з відстані 20 м., що порушувало п.п.2.9.в. Правил дорожнього руху України. Вказаний вище транспортний засіб було зупинено, відповідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та ч. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Після зупинки транспортного засобу, поліцейським ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області сержантом поліції Іванцем Є.І. було роз`яснено причину зупинки та встановлено, що водієм т/з є ОСОБА_1 . В ході перевірки документів у ОСОБА_1 виявлено відсутність полюса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників нахемних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР України На підставі безпосередньо виявленого адміністративного правопорушення поліцейським ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області сержантом поліції Іванцем Є.І. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ББА № 196247 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та за ч. 1 ст.126 КУпАП та згідно ст.36 КупАП було винесено постанову за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Під час розгляду справи позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Постанову винесено уповноваженою службовою особою у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, на підставі безпосередньо встановлених обставин вчинення адміністративного правопорушення (підтверджується підписом позивача в постанові).

03 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли "додаткові пояснення за позовною заявою", які зареєстровано канцелярією суду 04 вересня 2026 року.

Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду додаткових пояснень представника позивача, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, подання стороною додаткових письмових пояснень нормами процесуального права не передбачено.

Винятком є положення ч. 5 ст. 159 КАС України, відповідно до яких суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Тобто додаткові пояснення в адміністративному процесі можуть надаватися стороною лише за ініціативою суду та лише щодо окремого питання.

Водночас вказаних обов`язкових умов представник позивача не дотримався та подав суду додаткові письмові пояснення з власної ініціативи.

Наведене свідчить про неможливість прийняття до розгляду додаткових письмових пояснень представника позивача та їх врахування судом під час ухвалення рішення у цій справі.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Представник позивача - адвокат Трофименко А.О. подав письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримує повністю.

Представник Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у поданому відзиві просив розгляд справи провести без участі представника відповідача. Іванець Є.І. про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ст. 205 КАС України суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

За неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що постановою поліцейського-водія відділу поліції № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області сержанта поліції Іванця Є.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 196247 від 15 липня 2026 року, позивача ОСОБА_1 із застосуванням положень ст. 36 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн (а.с. 5).

Відповідно до змісту вказаної постанови, 15 липня 2026 року о 19 год. 15 хв. в м. Снігурівка по вул. Незалежності, 65, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21104 днз НОМЕР_2 , при цьому здійснював рух на транспортному засобі не маючи полюса обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п.2.1.ґ ПДР України. Також, здійснив рух на транспортному засобі, в якого був пошкоджений передній номерний знак, чим порушив п.2.9.в ПДР України.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності діям та рішенням органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені частинами першою та другою статті 121-3, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП тощо). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 258 КУпАП передбачено прелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов"язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст. 258 КУпАП).

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. №1395.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, частиною другою статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною третьою статті 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, тоді як в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, а відтак у випадку заперечення факту вчинення правопорушення, суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, повинен довести правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (ПДР України), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як встановлено з матеріалів справи 15 липня 2026 складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальност за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, та за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.9в) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

У відповідності до частини першої статті 121-3 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Головною умовою настання відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є не просто існування факту пошкодженого номерного знаку, а саме існування факту, що пошкодження номерного знаку не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що 15 липня 2026 року о 19 год. 15 хв. позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21104 днз НОМЕР_2 , у якого був пошкоджений передній номерний знак, чим порушив вимоги п.2.9 в) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Разом з тим, спірна постанова не містить відомостей того, що пошкодження номерного знаку не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Інших доказів, які б підтверджували, що номерний знак має пошкодження, що не дає чітко визначити символи номерного знаку, ускладнює ідентифікацію буквенно-чисельної комбінації, про що також і не зазначено інспектором поліції в постанові, відповідачем не надані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що наявні пошкодження обмежували чи ускладнювали ідентифікацію буквенно-чисельної комбінації номерного знаку, а відтак приведене свідчить про відсутність доказів на підтвердження правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.

Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 32 Закону України Про Національну поліцію поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Відповідно до статті 9 Закону України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

За приписами статті 8 Закону № 3720-IX з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

Єдина централізована база даних містить відомості про страховиків, які провадять діяльність з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені страховиками - членами МТСБУ, про страхові випадки, що настали, стан та результати їх врегулювання, про транспортні засоби та їх страхувальників, у тому числі персональні дані таких страхувальників, а також іншу інформацію щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

До відкритої інформації належать відомості про наявність чи відсутність в Єдиній централізованій базі даних інформації про чинний на запитувану дату (крім майбутньої) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо конкретного транспортного засобу, відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування, а також відомості щодо укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону, та/або обмеження щодо умов використання забезпеченого транспортного засобу (для внутрішніх договорів страхування).

МТСБУ забезпечує можливість постійного цілодобового доступу користувачів до відкритої інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних у мережі Інтернет.

Власником, держателем та адміністратором Єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. МТСБУ зобов`язано забезпечувати відповідність Єдиної централізованої бази даних порядку, вимогам та заходам із забезпечення захисту інформації, встановленим законодавством.

Враховуючи наведені положення Закону № 3720-IX та пункту 2.1 ґ) ПДР України суд зазначає, що перевірка наявності у водія механічного транспортного засобу чинного страхового полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), здійснюється шляхом перевірки інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач у позові не заперечує, що був зупинений працівником поліції ніби-то за керування транспортним засобом з непрацюючим правим стоп сигналом, однак покликається на те, що у відповідача посадової особи не було підстав для зупинки транспортного засобу, а тамкож вказує на те, що спірна постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, зокрема посилається на порушення суб`єктом владних повноважень гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, а саме стверджує, що спірну постанову винесено на місці вчинення правопорушення та за вказаних умов позивач не мав часу та, відповідно фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Відповідач ГУНП в Миколаївській області, заперечуючи проти позову, не надав суду відеозапис з нагрудної камери працівника поліції (бодікамери), який зафіксував би обставини адміністративного правопорушення або спілкування з позивачем.

Будь-якх інших доказів, на підтвердження правомірності складення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також на спростування позову позивача суду не надано.

Суд критично оцінює поданий поліцейським-водієм ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області сержантом поліції Є.Іванцем рапорт датований 18 серпня 2026 року, в якому останній доповідає про те, що під час складання адміністративних матеріалів зафіксованих не в автоматичному режимі, а саме спірної постанови відносно ОСОБА_1 , під час фіксації правопорушення на нагрудний відеореєстратор, у зв"язку з некоректною роботою даного приладу відео та фото запис були пошкоджені, що унеможливлює їх долучення до матеріалів адміністративної справи.

Інших об`єктивних перешкод чи поважних причин для неподання таких електронних доказів матеріали справи не містять, відповідного клопотання про їх витребування чи приєднання до матеріалів справи відповідачем не заявлялося.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до відповідальності, гарантується право на участь у розгляді справи, право на захист, право подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Реалізація цих прав вимагає від суб`єкта владних повноважень створення належних умов та дотримання процедури розгляду справи.

Суд зауважує, що недотримання суб`єктом владних повноважень встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та позбавлення особи можливості реалізувати свої процесуальні права є самостійною підставою для визнання постанови (рішення) протиправною. Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи та правомірності процедури притягнення до відповідальності, за відсутності належних доказів з боку відповідача, тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 440/7597/20 сформулювала правову позицію, згідно з якою порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень є самостійною підставою для його скасування, якщо така процедура гарантувала дотримання прав і законних інтересів особи, стосовно якої ухвалено відповідне рішення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, встановлені під час розгляду справи обставини вказують на відсутність у діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови поліцейського-водія Відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській Іванця Є.І. серії ББА № 196247 від 15 липня 2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 665,60 грн підтверджується квитанцією про сплату № 15219-4900-7992-5291 від 27 липня 2026 року.

Зважаючи на обставини задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського-водія Відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Іванця Євгенія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА № 196247 від 15 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським-водієм Відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській Іванцем Євгенієм Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п"ять грн 60 к.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Соловйов