Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №148/1718/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1718/26

Провадження №1-кп/148/139/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження -

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12026020180000144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шарапанівка Крижопільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 129 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, в порушення вимог п.п. 9, 10, 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (зі змінами та доповненнями), умисно, незаконно придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та зберігав у невстановленому органом досудового розслідування місці до 28.04.2026 один металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею з маркуванням «Д- 168-81 Т», який згідно висновку експерта від 06.05.2026 №СЕ-19/102-26/8504- ВТХ є корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, та один металевии предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням « - 81 УЗРГМ-2 583», який згідно цього ж висновку експерта є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення.

Незаконно придбані ОСОБА_5 металевий предмет еліпсоїдної форми з гладкою поверхнею зеленого кольору та металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною, згідно висновку експерта від 06.05.2026 №СЕ-19/102-26/8504-ВТХ, в конструктивному поєднанні є осколковою наступальною ручною гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення і відноситься до бойових припасів.

Окрім того, 28.04.2026, близько 05:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в житловому приміщенні будинку АДРЕСА_2 , у якому в той час перебувала його колишня дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, під час словесного конфлікту, скоїв погрозу вбивством, відносно останньої за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , вчиняючи словесний конфлікт із ОСОБА_7 , дістав із кишені осколкову наступальну ручну гранату РГД-5, та, витягнувши із неї кільце запобіжної чеки, почав демонструвати її перед потерпілою з метою її залякування та висловлював при цьому намір позбавити її життя, які в свою чергу ОСОБА_7 сприймала як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю.

ОСОБА_7 , усвідомлюючи невідворотність протиправних дій ОСОБА_5 та загрози власному життю і життю та здоров`ю інших мешканців будинку, почала просити ОСОБА_5 , щоб він покинув даний будинок, на що останній погодився та вийшов з приміщення будинку на подвір`я, де в подальшому у нього осколкову наступальну ручну гранату РГД-5 було виявлено та вилучено працівниками Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю визнав, підтвердивши факт їх вчинення за обставин, викладених вище. Суду пояснив, що напередоні 28.04.2026 року він приїхав в с. Тиманівка, де проживає його син та перебувала колишня дружина ОСОБА_7 , яка повернулася із Польщі. Син запросив його в будинок, вони всі разом вечеряли, спілкувалися з онуками, проводили час всією родиною. А серед ночі о 03.00 год. 28.04.2028 дружина сказала, щоб він збирав свої речі і повертався до себе додому в інше село. Це його сильно образило, він почувався самотнім та зневаженим. Тоді взяв в руку гранату, яку раніше придбав, та хотів поговорити з дружиною, а виникла сварка. Вказану гранату дружина бачила в його руках та викликала поліцію. Розуміє, що своїми діями поставив у небезпеку і колишню дружину, і всіх рідних. Вважає, що такі його імпульсивні дії були викликані його емоційним та психологічним станом на образу дружини, оскільки він тривалий час жив самотнього, не мав до кого заговорити. Щиро шкодує про вчинене, готовий нести відповідальність за свої дії за законом. Просить врахувати, що в нього на утриманні знаходиться 78-річна мати.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про дату часта місце судового розгляду повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у її відсутність, покарання ОСОБА_5 обрати згідно норм чинного законодавства (а.к.п. 50).

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів, враховуючи, що ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вони вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин, добровільності та істинності його позиції та доводять його вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь.

Надаючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 , суд доходить висновку, що їх слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу; та за ч. 1 ст. 129 КК України - погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

У відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, одне з яких за ч.1 ст. 263 КК України є тяжким злочином, а інше за ч.1 ст. 129 КК України - кримінальним проступком, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання вини, щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Крім цього, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на нього від сусідів та односельчан не поступало, має зареєстроване постійне місце проживання, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП "Томашпільська ЦРЛ" та КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" не звертався, на обліках не перебуває. Згідно висновку експерта № 384 за результатами судово-пситхіатричної ексмпертизи від 25.05.2026 ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, виявляв психічний розлад у вигляді шизотипового розладу (F.21.0). В цей період за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час у ОСОБА_5 виявлений психічний розлад у вигляді шизотипового розладу (F.21.0). У теперішній час за своїм психічним станом він здатний усвідомлювати свої дії або керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує, на хронічний алкоголізм чи наркоманію не страждає.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, стан здоровя, репутацію, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд доходить висновку, що покаранням необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненння нових кримінальних правопорушень, буде покарання за ч.1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі; за ч.1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити у виді позбавлення волі.

Водночас, з урахуванням наведеного, конкретних обставин кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, а саме критичної оцінки своїх дій, бажання виправити ситуацію та готовність нести покарання за вчинене, відсутність в матеріалах кримінального провадження даних щодо наявності у потерпілої претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру, відсутність тяжких наслідків, суд доходить висновку про можливість звільнення його від призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обовязки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, оскільки одне із кримінальних правопорушеннь, вчинене обвинуваченим, є таким, що пов`язане з домашнім насильством, так як вчинене відносно колишньої дружини, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 є кривдником, а потерпіла - постраждалою особою від домашнього насильства в розумінні п.6 ч.1ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", відповідно до якого "кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".

У звязку з цим суд вважає, що ОСОБА_5 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст.91-1 КК України, - направлення для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК витрати на залучення експерта підлягають стягненю з обвинуваченого на користь держави.

В даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи призначене обвинуваченому покарання, його особу, а саме, що він має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, суд доходить висновку, що до набрання вироком законної сили його процесуальну поведінку в змозі забезпечити більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. А тому вважає можливим змінити тримання під вартою на особисте зобовязання.

Керуючись ст.ст. 65-67, ч.4 ст.185 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч. 1. ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 129 КК України у виді у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 1ст. 70 КК України, з урахуванням ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 Кримінального кодексу України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід, відповідно до якого направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників у встановленому законом порядку на строк 1 (один) місяць.

Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку - 04.09.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 попереднє ув`язнення з 28.04.2026 по день проголошення вироку з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою змінити на особисте зобовязання, звільнивши з-під варти в залі суду.

До набрання вироком законної сили, але не довше, як до 02.11.2026 покласти на ОСОБА_5 наступні обовязки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи (служби).

Речовідокази: металевий предмет еліпсоїдної форми із гладкою поверхнею, схожий за своїми зовнішніми ознаками на корпус гранати РГД-5; металевий предмет циліндричної форми сріблястого кольору, у верхній частині до якого за допомогою кільця та шплінта прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на підривач;металеве кільце , які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити, скасувавши з них арешт, вжитий згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 01.05.2026.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 7701,76 грн. (сім тисяч сімсот одна гривня сімдесят шість копійок) витрат на залучення експертів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1