Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №144/1238/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1238/26

Провадження № 1-кп/144/139/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 року с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026025110000030 від 10.08.2026 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Теплик Вінницької області, з повною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , проживаючи спільно із співмешканкою ОСОБА_4 , яка відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є особою, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, вчинив інкриміноване правопорушення за наступних обставин. 07.08.2026 близько 16 години 30 хвилин між ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, та ОСОБА_4 , які знаходилися за місцем проживання, у житловому будинку по АДРЕСА_1 , виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_3 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень та вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи протиправний та суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно – небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, наніс своїй співмешканці ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, внаслідок чого остання впала на підлогу, після чого ОСОБА_3 наніс їй ще один удар правою ногою в область лівої ноги, заподіявши у такий спосіб ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці грудної клітки та лівого стегна, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування та не оспорюються обвинуваченим і його захисником – адвокатом ОСОБА_5 , що слідує з їхніх заяв, долучених до обвинувального акту. Крім того, зазначені обставини підтверджуються зібраними в ході дізнання та долученими до обвинувального акту доказами, зміст та перелік яких не наводиться в силу ч. 2 ст. 382 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувальний акт надійшов разом із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні, потерпілий, обвинувачений та його захисник проти такого порядку розгляду обвинувального акту не заперечують, при цьому ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння. Суд не вбачає підстав для призначення судового розгляду обвинувального акту та виклику учасників кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена та кваліфікує його умисні дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується статтями 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер, обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком проти здоров`я людини, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.

Судом враховано вік і стан здоров`я ОСОБА_3 , який на обліку у лікаря – нарколога, та лікаря - психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

З огляду на наведене, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який свою вину визнав, відсутність тяжких наслідків, наявність пом`якшуючих покарання обставин, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 достатнім буде найм`якше покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, а тому призначає його у виді штрафу.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Даних про процесуальні витрати та речові докази матеріали кримінального провадження не містять.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися.

Зважаючи на призначене покарання та поведінку обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, підстав для застосування запобіжного заходу суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1