Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №138/2022/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2022/26

Провадження №:2/138/1663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 18.12.2013 між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем укладено кредитний договір №2394.22.00.2104. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати у власність відповідачу грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовленних цим договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. Банком видано кредит у розмірі 219090,48 грн., на строк до 17.12.2020. Кредитні кошти надані на такі цілі: повну/часткову оплату за договором купівлі-продажу транспортного засобу та оплату страхового платежу по КАСКО на суму 6792,18 грн. та оплату страхування від нещасних випадків у сумі 8406,30 грн. Кредит видавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити банку 12,99% річних. Банк виконав умови договору та надав кредитні кошти, однак відповідач свого обов`язку щодо повернення наданих коштів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. 25.07.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра Гарантій» (тепер ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договорі відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі і щодо кредитного договору №2394.22.00.2104. Станом на момент подачі позову до суду, заборгованість відповідача становить 316136,92 грн. Заборгованість нарахована станом на момент відступлення прав вимоги.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №2394.22.00.2104 від 18.12.2013 у загальному розмірі 80000,00 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у відпустці у період з 17.08.2026 по 03.09.2026, включно, на підставі наказу №102 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 30.07.2026.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 11.12.2013 відповідач звернулась до ПАТ «Кредобанк» із анкетою-заявою на отримання кредиту. Ціль отримання кредиту: придбання авто. Бажана сума кредиту 219090,48 грн. Також зазначила відомості про себе: ПІП, адресу проживання, серію та номер паспортного документу, відомості про роботу, освіту, розмір щомісячного доходу, тощо.

18.12.2013 між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2394.22.00.2104. Відповідно до умов договору, банк зобов`язався надати у власність позичальника грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплати проценти за користування ними і комісію. Банк видає кредит у розмірі 219090,48 грн. на строк до 17.12.2020. Кредит видається на наступні цілі: повну/часткову оплату за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки NISSAN, модель QASHQAI, дата випуску 2013, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між ПП-автоцентр «Лига-ІІ» та оплату страхового платежу по КАСКО на суму 6792,18 грн. та оплату страхування від нещасних випадків у сумі 8406,30 грн. Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити банку 12,99% річних. Кошти надаються у безготівковому виді на рахунок продавця.

Також, п.6.1 договору передбачено, що виконання зобов`язань за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в цьому договорі та/або договорах забезпечення, зокрема, застава вказаного вище транспортного засобу або застава майнових прав за договором купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

До вказаного вище договору кредиту позивачем також долучено додаток №1 Графік погашення заборгованості, в якому сторони погодили суми дати та суми платежів на погашення заборгованості.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та виконання його умов, позивачем надано до суду: копію договору застави від 19.12.2013, предметом якого є транспортний засіб марки NISSAN, модель QASHQAI, дата випуску 2013, № кузова НОМЕР_1 ; копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №42935792 від 19.12.2013; копію договору купівлі-продажу №181213-1 транспортного засобу від 18.12.2013 укладеного між ПП «Лига-ІІ» та відповідачем; копію рахунку фактури №3 1191 від 18.12.2013; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що між банком та відповідачем було укладеного договір кредиту, а також виконання банком своїх обов`язків щодо надання кредиту.

25.07.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №25/07-01. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги за кредитними договорами і за забезпечувальними договорами у повному обсязі.

На підтвердження здійснення оплати за кредитним договором позивачем надано платіжне доручення №Т284001078 від 27.07.2018.

Відповідно до витягу до реєстру боржників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги за кредитним договором №2394.22.00.2104 від 18.12.2013 укладеного з ОСОБА_1 у загальному розмірі 316136,92 грн.

Згідно наказу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» №55-к від 25.07.2024 товариство змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підставі протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024.

Відповідно до довідки №26-21/05 від 21.05.2026 в період з 25.07.2018 по 21.05.2026 за кредитним договором №2394.22.00.2104 від 18.12.2013 кошти в рахунок погашення заборгованості не надходили. Станом на 21.05.2026, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 316136,92 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 208060,80 грн. та заборгованості по відсоткам 107876,12 грн.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №209/968/16 (провадження №22-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №24-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає до виконання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, як і факт неналежного виконання нею умов кредитного договору, підтверджується наявними матеріалами справи. Доказів повного або часткового погашення заборгованості у розмірі, який би свідчив про відсутність боргу, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що договір кредиту, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище договором кредиту у загальному розмірі 80000,00 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, представник позивача у своєму позові також просив стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 03.12.2025 між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» укладено договір про надання правової допомоги №97.

У розділі 4 вказаного вище договору передбачено, що загальна вартість послуг, що надається бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної п 4.7 цього договору. За результатами наданих послуг складається відповідний акт.

До вказаного вище договору позивачем також долучено: додаткову угоду від 03.12.2025 до договору №97 про надання правової допомоги в якому сторони доповнили предмет договору в частині надання послуг адвокатом щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 ; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 27.05.2026 в якому сторони узгодили вартість послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатським бюром в якому зазначено вид виконаних робіт і їх вартість.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.04.2025 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є установлена судова практика, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 3000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Керуючись ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1752 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 175, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2394.22.00.2104 від 18.12.2013 в розмірі 80000 гривень 00 копійок та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», Код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.Б.Київська