Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №908/2710/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/2710/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Лященко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026

у складі колегії суддів: Золотарьової Я. С. - головуючого, Мартинюка С. В., Фещенко Ю. В.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026

у складі судді Юлдашева О.О.

у справі № 908/2710/25

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо визнання безнадійним та списання податкового боргу фізичної особи на підставі ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про неплатоспроможність.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 14.10.2025 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/2710/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича; призначено попереднє судове засідання на 11.12.2025.

2. На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 77422 від 15.10.2025.

3. До суду першої інстанції надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) на суму 392 009,57 грн та ОСОБА_2 на суму 50 000 грн.

4. Заява ГУ ДПС у Запорізькій області ґрунтується на рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 280/9265/21, яким з ОСОБА_1 стягнуто податковий борг на користь ГУ ДПС у Запорізькій області з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 361 868,06 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 30 141,51 грн.

5. Керуючим реструктуризацією визнані грошові вимоги ОСОБА_2 повністю. Кредиторські вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області керуючим реструктуризацією не визнані, а є такі що підлягають списанню.

6. 01.12.2025 до суду першої інстанції надійшла заява Боржника про визнання погашеними вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області на суму 396 855 грн, на підставі ст. 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

7. 09.12.2025 також до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією про визнання безнадійним та списання податкового боргу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. 24.03.2026 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/2710/25 податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 перед кредитором ГУ ДПС у Запорізькій області в розмірі 392 009,57 грн визнано безнадійним та таким, що підлягає списанню відповідно до частини другої статті 125 КУзПБ.

9. Суд першої інстанції, дійшов висновку, що задля визнання податкового боргу безнадійним та його списання, інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника КУзПБ не передбачено. Відтак, суд вказав, що податковий борг фізичних осіб, який виник більше як 1095 днів тому (3 роки), визнається безнадійним і списується на підставі ст. 101 ПК України, а податковий борг, який виник менш ніж за 3 роки, визнається безнадійним і списується згідно зі ст. 125 КУзПБ.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. 19.05.2026 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повна постанова складена 25.05.2026) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/2710/25 - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/2710/25 - залишено без змін.

11. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що єдиною достатньою умовою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання є наявність провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

12. 16.06.2026 Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/2710/25; направити справу № 908/2710/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) ГУ ДПС у Запорізькій області посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 та стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог ст. ст. 73, 74, 77, 86, 91 ГПК України щодо оцінки доказів на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та ч. 5 ст. 236 зазначеного Кодексу щодо ухвалення рішення на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався скаржник як на підставу своїх заперечень.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. У відзиві на касаційну скаргу керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Лященко С. С. просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій. На переконання арбітражного керуючого, нараховані податковим органом боржнику суми охоплюються поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а тому відповідно до імперативного припису частини другої статті 125 КУзПБ, визнаються безнадійними та списуються у процедурі реструктуризації боргів боржника. Вказує, що податковий борг по двох податках у боржника виник 13.02.2020, а доводи скаржника є безпідставними, оскільки в ч. 2 ст. 125 КУзПБ йдеться тільки про момент виникнення та не йдеться про наявність або відсутність рішення суду про стягнення боргу, в цьому випадку застосуванню підлягають саме норми КУзПБ, а не ПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення судів попередніх інстанцій про визнання податкового боргу безнадійним та списання такого на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

17. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

18. Статтею 113 КУзПБ визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

19. Відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.

20. У питанні застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24.

21. Судова палата звернула увагу, що словосполучення "податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника", використане у ч. 2 ст. 125 КУзПБ, підлягає тлумаченню з урахуванням нормативних визначень ПК України, зокрема пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, ст. 57 та ст. 102 цього Кодексу.

22. Отже, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі (09.05.2024).

23. Такий підхід виключає можливість ототожнення моменту виникнення податкового боргу з датою прийняття податкового повідомлення-рішення, датою складання акта перевірки або датою ухвалення судового рішення про стягнення, оскільки зазначені юридичні факти самі по собі не свідчать про настання прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання.

24. Отже, застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом послідовності юридичних фактів, передбачених ПК України, а саме: моменту узгодження грошового зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу.

25. Вказане тлумачення спрямоване на забезпечення узгодженого застосування норм КУзПБ ГПК України та недопущення формального застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ лише на підставі співставлення дат без встановлення юридичних фактів, які відповідно до ПК України зумовлюють виникнення податкового боргу.

26. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24 виснувала, що положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з нормами ПК України, зокрема ст.ст. 14, 56, 57, 101, 102 цього Кодексу, які визначають правову природу податкового боргу, момент його виникнення та наслідки узгодження грошового зобов`язання. Порядок №220 має значення як підзаконний акт, що регламентує обліково-адміністративний механізм реалізації списання податкового боргу контролюючим органом на підставі відповідного судового рішення.

27. Для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ податковий борг визначається відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а момент його виникнення пов`язується з першим днем прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання після спливу строку його сплати, визначеного ст. 57 ПК України.

28. Застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не має автоматичного характеру і не може зводитися виключно до формального співставлення календарних дат. Господарський суд зобов`язаний встановити юридично значущі обставини, необхідні для правильного застосування цієї норми, з урахуванням судового контролю за перебігом процедури реструктуризації боргів боржника.

29. Питання про визнання податкового боргу безнадійним і його списання відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ має вирішуватися у межах судової процедури реструктуризації боргів боржника з урахуванням виконання керуючим реструктуризацією передбачених законом дій, зокрема перевірки декларацій боржника, інвентаризації та перевірки активів, формування відповідного звіту, а також реалізації процесуальних гарантій участі кредиторів і судового контролю.

30. Добросовісність боржника, реальність передумов неплатоспроможності та належне виконання ключових процесуальних дій у процедурі реструктуризації мають істотне значення для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ, оскільки інститут неплатоспроможності фізичної особи призначений для захисту добросовісного боржника і не може використовуватися як механізм формального припинення зобов`язань без перевірки майнового стану боржника та його процесуальної поведінки.

31. Застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, є передчасним, якщо не досліджено обставини майнового стану боржника, результати перевірки його декларацій, повноту виявлення активів і доходів, а також не оцінено поведінку боржника з точки зору добросовісності у процедурі реструктуризації.

32. Суб`єкт ініціювання питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ не є виключним. Відповідне питання може бути порушене учасниками справи про неплатоспроможність, зокрема боржником, кредитором, у тому числі контролюючим органом, а також арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) у межах його процесуальної функції та повноважень, визначених КУзПБ. Остаточне вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ належить господарському суду в межах здійснення судового контролю.

33. Правильне застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ вимагає від господарського суду встановлення:

(1) наявності податкового боргу як несплаченого у строк узгодженого грошового зобов`язання;

(2) моменту його виникнення, зокрема моменту узгодження зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення;

(3) відповідності податкового боргу часовому критерію "трьох років";

(4) обставин майнового стану боржника та наявності або відсутності реальної можливості погашення вимог;

(5) обставин перебігу процедури реструктуризації та виконання керуючим реструктуризацією передбачених законом дій;

(6) поведінки боржника з точки зору добросовісності та відсутності зловживання процедурою.

34. У цій справі, ухвалюючи оскаржувані рішення про визнання безнадійним та списання податкового боргу, суди попередніх інстанцій врахувавши, що грошові вимоги податкового органу обґрунтовані рішенням адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 280/9265/21 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу виснували, що достатньою підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання є наявність провадження у справі про неплатоспроможність боржниці та виникнення цього боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі.

35. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду те, що дійшовши такого висновку, суди обмежилися лише встановленням відповідності заявленої податковим органом заборгованості часовому критерію, визначеному ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

36. Проте, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами не було встановлено моменту узгодження грошового зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу, не перевірено здійснення керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржника, не встановлено обставин щодо платоспроможності/неплатоспроможності боржника, не надано оцінки перебігу процедури реструктуризації боргів та не з`ясовано обставин, що характеризують добросовісність поведінки боржника.

37. З огляду на викладене та наведені вище висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24 колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області про порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 73, 74, 77, 86, 91, ч. 5 ст. 236 ГПК України щодо того, що судами не встановлено та не надано оцінки сукупності юридично значущих обставин, які є необхідними для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

38. Разом з тим, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині визнання безнадійним та списання податкового боргу.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

40. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

41. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308 , ст. 310 ГПК України, касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області підлягає задоволенню, ухвала та постанова судів попередніх інстанцій про визнання безнадійним та таким, що підлягає списанню податкового боргу ОСОБА_1 скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

42. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/2710/25 скасувати.

3. Справу № 908/2710/25 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере