Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №925/770/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/770/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА"

до Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича

про стягнення 381354,33 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича.

2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 314089,92 грн боргу за поставлений товар, 7863,26 грн пені за період з 29.04.2026 до 01.06.2026, 10484,35 грн 40% річних за період з 29.04.2026 до 01.06.2026, 48916,80 грн штрафу у розмірі 20% від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання.

3. У позові позивач просив зазначити у рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 40% річних на основну суму боргу розміром 314089,92 грн починаючи з 02.06.2026 до моменту виконання рішення суду на суму боргу, що становить 314089,92 грн за формулою: сума * кількість днів прострочення/календарну кількість днів у році *40 / 100. А також позивач просив стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича на користь ТОВ "ВІСТА".

4. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що належно виконав своє зобов`язання за договором та поставив відповідачу товар. Відповідач не виконав зобов`язання з оплати за поставлений товар у строк, встановлений договором.

5. 02.06.2026 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Суд ухвалив розглядати справу спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

6. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та представнику позивача адвокату Старовойтову В.П., яку 02.06.2026 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а. с. 29), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який відповідачу не вручений та повернутий на адресу суду. (а.с. 30-32)

7. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

8. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

9. Днем вручення ухвали суду від 02.06.2026 відповідачу є 25.06.2026 – день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. (а. с. 30)

10. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

11. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

12. 29.06.2026 суд з метою забезпечення прав відповідача Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича бути проінформованим про розгляд справи повідомив про розгляд справи за його участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет. (а.с. 33)

13. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

14. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

15. З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

16. Предметом позову є майнова вимога стягнути борг, пеню, штраф, 40% річних.

17. Підставами позову є обставини, яким позивач обґрунтовує не виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар у строк, встановлений договором.

18. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

19. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні та поставки відповідачу товару; не виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару; строк виконання грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; період прострочення виконання грошового зобов`язання, підстави та порядок нарахування пені, штрафу та 40% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

20. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

21. 06.03.2026 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки №3, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. (а.с. 8-10)

Відповідно до умов договору сторони передбачили:

п.1.2 – предметом поставки є товар, зазначений у видаткових накладних;

п.7.1 – покупець повинен сплатити кошти за поставлений товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) днів від дня поставки товару постачальником, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника вказаний у реквізитах цього товару;

п.8.2 – за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожен день прострочення, у випадку прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості;

п.8.5 – сторони обумовили, що за невиконання грошових зобов`язань за даними договором винна сторона, яка порушила своє зобов`язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 40 % річних від простроченої суми;

п.11.1 – договір поставки вступає в дію з дати його укладення (підписання) та діє до 31 грудня 2026 року, а в частині розрахунків сторін – до повного розрахунку.

22. На виконання договору 17.04.2026 та 30.04.2026 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 314089,92 грн, про що сторони склали та підписали видаткові накладні, зокрема №2075 від 17.04.2026 на суму 244584,00 грн, №2274 від 30.04.2026 на суму 69505,92 грн та товарно-транспортну накладну №Р2075 від 17.04.2026. (а. с.11, 13)

23. За розрахунком позивача розмір заборгованості відповідача за поставлений товар становить 314089,92 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання розмір пені становить 7863,26 грн за період з 29.04.2026 до 01.06.2026, розмір 40% річних - 10484,35 грн за період з 29.04.2026 до 01.06.2026, розмір штрафу у розмірі 20 % від суми боргу становить 48916,80 грн (а. с. 2, 15)

24. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

25. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

26. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

27. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.

28. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

29. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.

30. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

31. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

32. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

33. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

34. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

35. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

36. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

37. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

38. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

- між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору поставки;

- позивач виконав своє зобов`язання за договором та 17.04.2026 та 30.04.2026 поставив відповідачу товар вартістю 314089,92 грн на підставі двох видаткових накладних;

- відповідач зобов`язання з оплати за поставлений товар не виконав;

- розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 314089,92 грн;

- строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлених товар за видатковими накладними №2075 до 28.04.2026 та №2274 до 14.05.2026;

- прострочення виконання грошового зобов`язання настало 29.04.2026 та 15.05.2026.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

39. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

40. Дослідивши зміст та характер правовідносин, що виникли між сторонами опосередковують відносини поставки.

41. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

42. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

43. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

44. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

45. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

46. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

47. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

48. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

49. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

50. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

51. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

52. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

53. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

54. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

55. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

56. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

57. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

58. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

59. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

60. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

61. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

62. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару в строк встановлений договором.

63. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар з урахуванням пені, штрафу та 40% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

64. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

65. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

66. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

67. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

68. Згідно з пунктом 1.2 договору предметом поставки є товар, зазначений у видаткових накладних.

69. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначають у видатковій накладній на товар. Дата, зазначена у видатковій накладній про прийняття товару покупцем, є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення (пункт 4.3 договору).

70. 17.04.2026 та 30.04.2026 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 314089,92 грн на підставі двох видаткових накладних №2075 на суму 244584,00 грн та №2274 на суму 69505,92 грн.

71. Відповідно до пункту 7.1 договору покупець повинен сплатити кошти за поставлений товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) днів від дня поставки товару постачальником, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника вказаний у реквізитах цього товару.

72. Відповідач не виконав зобов`язання з оплати товару у строк, встановлений договором.

73. Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за видатковою накладною від 17.04.2026 протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару закінчився 28.04.2026, за видатковою накладною від 30.04.2026 протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару закінчився 14.05.2026.

74. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

75. Розмір невиконаного відповідачем зобов`язання становить 314089,92 грн.

76. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

77. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

78. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

79. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

80. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні позивач вправі вимагати оплати за поставлений товар. Невиконання відповідачем обов`язку з оплати за товар порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.

81. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 314089,92 грн боргу за поставлений товар суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

82. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

83. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

84. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

85. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

86. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

87. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням 40% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 29.04.2026 та 15.05.2026.

88. У пункті 8.5 договору сторони обумовили, що за невиконання грошових зобов`язань за даними договором винна сторона, яка порушила своє зобов`язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 40 % річних від простроченої суми.

89. За розрахунком позивача розмір 40% річних становить 10484,35 грн за період з 29.04.2026 до 01.06.2026 за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема 9113,27 грн за період з 29.04.2026 до 01.06.2026 за 34 дні (244584,00 (сума боргу) x 40 % x 34 : 365 : 100) та 1371,08 грн за період з 15.05.2026 до 01.06.2026 за 18 днів (69505,92 (сума боргу) x 40 % x 18 : 365 : 100). (а. с. 2, 15)

90. Перевіривши розрахунок позивача 40% річних, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

91. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 10484,35 грн 40% річних за період з 29.04.2026 до 01.06.2026 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

92. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні з оплати за поставлений товар позивач вправі вимагати сплату відповідачем штрафних санкцій. Невиконання відповідачем обов`язку сплати позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату за поставлений товар порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.

93. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

94. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

95. У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

96. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

97. Суд встановив, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар розпочалося 29.04.2026 та 15.05.2026.

98. Відповідно до пункту 8.2 договору за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожен день прострочення, у випадку прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

99. За розрахунком позивача розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 8.2 договору становить 7863,26 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 29.04.2026 до 01.06.2026, зокрема 6834,95 грн за період з 29.04.2026 до 01.06.2026 за 34 дні (244584,00 (сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 34 дні (прострочення) : 100) та 1028,31 грн за період з 15.05.2026 до 01.06.2026 за 18 днів (69505,92 (сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 18 днів (прострочення) : 100). (а. с. 2, 15)

100. За розрахунок позивача розмір штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості на підставі пункту 8.2 договору становить 48916,80 грн (244584,00 х 20%) (а.с. 2, 15)

101. Перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу на підставі пункту 8.2 договору.

102. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 48916,80 грн штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості на підставі пункту 8.2 договору та 7863,26 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 8.2 договору за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 29.04.2026 до 01.06.2026 суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

103. У позові позивач просив при прийнятті рішення суду на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити про нарахування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення 40% річних, починаючи з 02.06.2026 до моменту виконання рішення суду на суму боргу, що становить 314089,92 грн за формулою: сума * кількість днів прострочення / календарну кількість днів у році *40 /100. А також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з ФОП Тітенка Івана Сергійовича на користь "ВІСТА".

104. Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

105. Керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку зазначити у рішенні суду органу (особі), який(а) здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати Фізичній особі-підприємцю Тітенку Івану Сергійовичу на суму основного боргу в розмірі 314089,92 грн на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України проценти за формулою: (СОБ х 40 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 40 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період з 02.06.2026 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти) і стягнути нараховану суму процентів з Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (ідентифікаційний код 13734034, адреса місцезнаходження: 08296, Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 31)

Розподіл судових витрат.

106. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

107. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

108. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які за розрахунком позивача у зв`язку із розглядом справи складають 4576,25 грн витрат зі сплати судового збору.

109. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4576,25 грн на підставі платіжної інструкції від 01.06.2026 №6303. (а. с. 7)

110. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

111. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судовий збір у розмірі 4576,25 грн, сплачений позивачем за подання позову суд покладає на відповідача у повному обсязі.

112. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн. (а. с. 3)

113. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання професійної правничої допомоги від 03.11.2021 №87, додаток №1 від 25.05.2026 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2026, рахунок на оплату №3 від 01.06.2026 на суму 22000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем від 28.05.2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. (а. с. 16-21)

114. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, 03.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (клієнт) та адвокат Старовойт Віталій Петрович уклали договір про надання професійної правничої допомоги №87, згідно з пунктом 1.1 якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. (а. с. 16)

115. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги №87 розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги, викладених та узгоджених сторонами у додатку до договору.

116. У додаток №1 до договору - Порядку обчислення та строки виплат гонорару за надану професійну правничу допомогу про надання професійної правничої допомоги від 25.05.2026 сторони обумовили розмір, порядок і строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Черкаської області у справі за позовом до Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича (код ЄДР НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором поставки №3 від 06.03.2026 (пункт 1.3). (а. с. 17)

117. Відповідно до пункту 2.1 додатку №1 до договору за правничу допомогу в суді першої інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, отримання копій судових рішень, участь в судових засіданнях (до 2-х судових засідань) клієнт сплачує фіксовану суму – 22000,00 грн.

118. Адвокат здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.1 додатку №1 до договору).

119. На виконання договору сторони склали та підписали акт приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2026 за договором про надання професійної правничої допомоги №87 від 03.11.2021 та додатком №1 від 25.05.2026, згідно з пунктом 1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги по представництву клієнта у Господарському суді Черкаської області у справі за позовом до Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича (код ЄДР НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором поставки №3 від 06.03.2026, зокрема послуги з: 1) первинної правової консультації клієнта: вивчення та аналіз наданих документів, роз`яснення можливих шляхів захисту порушених прав, оцінка судової перспективи справи у кількості витраченого часу 1 години; 2) розробки тактики ведення судового процесу та погодження її з клієнтом у кількості витраченого часу 0,5 години; 3) пошуку, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики національних судів у кількості витраченого часу 1 години; 4) сканування та підготовку копій первинних документів для подачі до суду у кількості витраченого часу 1 години; 5) підготовки розрахунку штрафних санкцій за договором поставки у кількості витраченого часу 1 години; 6) підготовки позовної заяви у кількості витраченого часу 4 години; 7) надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу у кількості витраченого часу 0,5 години; 8) подання до суду позовної заяви( з додатками) у кількості витраченого часу 1 години; 9) періодичне інформування клієнта про хід виконання доручення та стан розгляду справи у кількості витраченого часу 1 години; 10) отримання рішення та передання його клієнту у кількості витраченого часу 1 години; 11) підготовку та подання до суду заяви про видачу судового наказу у кількості витраченого часу 1 години; 12) отримання судового наказу та передання його клієнту у кількості витраченого часу 1 години, а всього на суму 22000,00грн. (а. с. 18)

120. На виконання договору адвокат Старовойт В.П. виставив позивачу рахунок на оплату №3 від 01.06.2026 за надану професійну правничу допомогу на суму 22000,00 грн. (а.с. 19)

121. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

122. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

123. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

124. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

125. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

126. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

127. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

128. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс у зв`язку з розглядом справи у розмірі 22000,00 грн та надав докази понесення цих витрат.

129. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

130. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

131. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

132. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

133. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

134. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

135. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

136. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

137. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 22000,00 грн.

138. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

139. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

140. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

141. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

142. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

143. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

144. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

145. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

146. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

147. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

148. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.

149. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

150. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

151. Враховуючи умови укладеного позивачем та адвокатом Старовойтом В.П. договору про надання професійної правової допомоги, подані докази щодо обсягу та вартості правничої допомоги, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 22000,00 грн суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

152. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

153. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

154. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" до Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (ідентифікаційний код 13734034, адреса місцезнаходження: 08296, Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 31) 314089,92 грн (триста чотирнадцять тисяч вісімдесят дев`ять тисяч гривень 92 копійок) боргу, 7863,26 грн (сім тисяч вісімсот шістдесят три гривні 26 копійок) пені, 10484,35 грн (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 35 копійок) 40% річних, 48916,80 грн (сорок вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень 80 копійок) штрафу, 4576,25 грн (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 25 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 22000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Органу (особі), який(а) здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати Фізичній особі-підприємцю Тітенку Івану Сергійовичу на суму основного боргу в розмірі 314089,92 грн на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України проценти за формулою: (СОБ х 40 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 40 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період з 02.06.2026 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти) і стягнути нараховану суму процентів з Фізичної особи-підприємця Тітенка Івана Сергійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (ідентифікаційний код 13734034, адреса місцезнаходження: 08296, Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 31).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун