Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №698/901/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/423/26 Справа № 698/901/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Баранов О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Калинопільського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

в с т а н о в и в:

Постановою Калинопільського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 665,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.10.2025 року о 20-22 год. в с. Ромейково по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 , керував т/з «ЗАЗ-DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810» із результатом тестування 1,40 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі не заперечує факт керування транспортним засобом, однак зазначає про вимушену необхідність сісти за кермо автомобіля, оскільки його тітці стало погано і її необхідно було відвезти додому.

Вказує, що на той час перебував в стані неосудності, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок тимчасового розладу душевної діяльності та хворобливого стану, а також сильного душевного хвилювання.

Судовий розгляд відбувся у його відсутність, він не був належним чином повідомленим про дату час та місце судового розгляду.

Він не відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров`я куди його доставлено не було. Складене працівником поліції направлення на огляд в закладі охорони здоров`я суперечить складеному ним протоколу щодо нього, оскільки у направленні значиться, що його доставили у медичний заклад. Це підтверджу є той факт, що йому ніхто не пропонував пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у нього не вилучали посвідчення водія, чи транспортний засіб, що підтверджує зміст протоколу.

Стосовно позбавлення його права керувати транспортними зазначає, що працює неофіційно водієм вантажного автомобіля, автомобіль є його єдиним способом заробітку для існування його сім`ї та оплати лікування його сина.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (далі ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порушення цих вимог тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується положеннями ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254-256 КУпАП.

Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Незважаючи на позицію ОСОБА_1 , викладену в апеляційній скарзі, про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 487229 від 18.10.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого 18.10.2025 року о 20-22 год. в с. Ромейково по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 , керував т/з «ЗАЗ-DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, хитка хода, агресивна поведінка;

- результату огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest 6810 з результатом 1,40‰, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 на момент зупинки т/з перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- даними відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Даний відеозапис повторно переглянуто апеляційним судом.

З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечувався. Причиною зупинки транспортного засобу було неосвітлений номерний знак. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка вимова, агресивна поведінка, про що йому повідомлено. Водію було запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest », або проїхати до медичного закладу. За згодою водія огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest, результат тесту був позитивним 1,40 ‰. ОСОБА_1 погодився з показниками приладу.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив обґрунтований висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Доводи ОСОБА_1 про те, що огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням, оскільки йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі є безпідставними

З відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за добровільної згоди останнього, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо результатів проведеного освідування, навпаки погодився з результатом, у зв`язку з чим, необхідність у направленні його до медичного закладу для додаткового огляду була відсутня.

У протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 , який свідчить про те, що йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Інші доводи апелянта і вказані ним недоліки, які є в матеріалах справи, сприймаються апеляційним судом, як несуттєві обставини, які не впливають на наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 . Доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, останнім не надано.

Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, не спростовують вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, тобто у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Будь яких порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Тому вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена, його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно, а твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.

В ході апеляційного розгляду не встановлено порушення права на захист ОСОБА_1 судом першої інстанції, оскільки останній був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. За його клопотаннями судовий розгляд неодноразово відкладався з різних причин - вісім разів, тому враховуючи положення ст. 268 КУпАП, що явка порушника не є обов`язковою, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції поновлено права ОСОБА_1 на захист, оскільки він мав можливість з`явитися до апеляційного суду, однак цього не зробив. Апеляційний розгляд призначався на 07.08.2026 та на 28.08.2026 однак у вказані дати не з`явився. На судове засідання призначене на 07.08.2026 подав клопотання про відкладення судового розгляду через обстеження його сина, однак жодних підтверджуючих даних апеляційному суду не надав. Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 як в суді першої інстанції так і апеляційній інстанції, вважаю, що такі дії останнього свідчать про зловживання своїми правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом було проведено дослідження доказів по справі, переглянуто відеозапис, а тому постанова місцевого суду з підстав, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції не може бути скасована, оскільки його відсутність в суді першої інстанції не вплинула на правильність прийнятого місцевим судом рішення по суті щодо нього.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Калинопільського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В.Биба