Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №705/7651/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1520/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/7651/25 Категорія: 304090200 Душин О. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року, у складі судді Душина О.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 89152,27 гривень та 2422,40 гривень судового збору.

В обгрунтування позову вказувало, що 31.05.2023 року відповідачка підписала власноруч на планшеті, відповідно до вимог Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України" Анкету належної перевірки клієнта - фізичної особи, якою погодила використання OTP пароля в якості простого електронного підпису та визначила платіжний інструмент - Фінансовий номер телефону, яким є номер: НОМЕР_1 .

Також відповідно до копії Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31.05.2023 року Відповідачем було підписано вказану Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

13.03.2024 року Відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг якою змінювались умови кредитування, а саме - Тип Платіжної картки (з 13.03.24 Картка «Універсальна»).

На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку.

25.01.2025 р. в особистому кабінеті Відповідача - Система "Приват24" оформлено кредитну картку, номер – НОМЕР_2 , строк дії - 12/28, тип - Виртуальная карта "Универсальная" та встановлено на картку кредитний ліміт 75 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку та довідками про строк дії картки та встановлення кредитного ліміту.

Вказував, що відповідач користувався кредитним лімітом, що підтверджується випискою рахунку.

Заборгованість за карткою Відповідача виникла після вчинення наступних платіжних операцій 25.01.2025 р. (валюта - гривня) по картці № 5457082257726567 20:25 на свою картку № НОМЕР_3 -72 050,00 UAH (з урахуванням комісії -74 211,44 (грн.).

Відповідач частково повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.12.2025 року становить 89 152.27 грн., і складається з наступного: 71179,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17972,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Крім того, позивач вказував, що проведення операцій 25.01.2025 по картці №5457082257726567 супроводжувались авторизацією (вхід до Приват24 та узгодження операцій через Фінансовий номер телефону).

26.01.2025 о 20:55:18 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" на телефон клієнтської служби підтримки: 3700. Відповідач телефонувала зі свого фінансового номеру телефону та повідомила про шахрайські дії відносно неї, зазначила спосіб в який треті особи дізнались інформацію, за допомогою якої виконали платіжні операції за її карткою.

Наполягаючи на тому, що відповідач розголосила індивідуальну облікову інформацію (пароль до її платіжного додатку Приват24), що дало змогу ініціювати платіжні операції, тобто своїми діями сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, позивач наполягав на задоволенні позову.

Рішенням Уманського міськрайонного суд Черкаської області від 23 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.05.2023 у розмірі 89 152, 27 грн., яка складається з: 71179,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17972,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримала платіжний інструмент – кредитні картки: 31.05.2023 - НОМЕР_4 ; 27.01.2025 - НОМЕР_5 ; 13.03.2024 - 4149609050771981; 25.01.2025 – НОМЕР_2 . Отриманим кредитним лімітом користувалась, здійснювала операції, що підтверджує, що ОСОБА_1 є власником рахунку та держателем платіжного інструменту. Натомість, у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 89 152, 27 грн. Стосовно заперечень відповідача щодо отримання кредитних коштів, оскільки щодо неї було вчинено шахрайські дії, з приводу яких вона звернулась до правоохоронних органів, суд зробив висновок, що відповідач своїми діями сприяла у доступі до відомостей її банківського облікового запису сторонніх осіб з використанням системи електронного банкінгу «Приват 24», вироку або іншого судового рішення щодо заволодіння вказаними грошовими коштами відповідачкою не надано, а тому остання не звільняється від цивільно-правової відповідальності за кредитними зобов`язаннями перед позивачем.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом допущено неповноту судового розгляду та неправильно застосовано норми матеріального права.

Звертає увагу колегії суддів на те, що після вчинення шахрайських дій вона одразу подала заяву до правоохоронних органів, та за даним фактом відкрито кримінальне провадження №12025250320000180 від 25.01.2025.

Після повідомлення правоохоронних органів, вона звернулась до банку з заявою про несанкціоновані операції. Вказує, що грошові кошти були оформлені та використані третіми особами без її реальної волі та наміру отримувати кредит.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог цивільного законодавства та судової практики Верховного Суду, залишити без змін.

У запереченні представник банку, з посиланням на судову практику Верховного Суду зазначає, що на час здійснення оскаржуваних транзакцій у банка були відсутні будь-які заяви з боку відповідачки щодо заволодіння її аккаунтом в Приват 24. Оскаржувані зняття коштів мали місце 25.01.2025, що підтверджується доказами у матеріалах справи, а клієнт повідомив банк про факт шахрайства лише 26.01.2025 о 20 год 55 хв.

В зв`язку з викладеним представник банку зазначає, що ризик збитків та відповідальність за здійснення банківських операцій зі зняття кредитних коштів, які заперечуються клієнтом, повністю покладаються на нього самого, а не на банк.

Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначене відповідає вимогам частини другої статті 211 ЦПК України, а також завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

З метою забезпечення справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) норми цивільного процесуального права повинні чітко застосовуватися з його диспозицією.

Апеляційним розглядом встановлено, що 31.05.2023 року ОСОБА_1 на планшеті у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» № 151 від 13 грудня 2019 року, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій вказала, що приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Система переказів PrivatMoney", "Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)", "Автоплатежі", "Сервіс "BankID"" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Клієнт та Банк разом іменуються "Сторони".

13.03.2024 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг якою змінювались умови кредитування, а саме - Тип Платіжної картки (з 13.03.24 Картка «Універсальна»).

Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31.05.2023 р. та від 13.03.2024 р. Відповідач погодив наступні умови Договору: тип кредиту та розмір кредитного ліміту (п.9.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна голд» (з 31.05.23 до 13.03.24) Картка «Універсальна» (з 13.03.2024 р.); строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. п. 2.1.1.2.4 Договору); термін повного повернення кредиту та процентів у разі настання відкладальної умови - 181-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту (п. 9.5, п. 2.1.1.3.5. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8 % (п. 9.3 (з 31.05.23 до 13.03.24)) 42% (п.9.3 Договору з 13.03.2024 р.); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору).

На підставі укладеного Договору від 31.05.2023 Відповідачу було надано наступні кредитні картки: картку «Універсальну» GOLD № НОМЕР_4 від 31.05.2023 зі строком дії до 07/27; картку "Універсальна" № НОМЕР_5 від 27.01.2025, строк дії - 03/28; картку "Універсальна" № НОМЕР_6 від 13.03.2024, строк дії - 06/28; крім того, як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» від 01.12.2025 відповідачці оформлено віртуальну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 від 25.01.2025 зі строком дії до 12/28.

Відповідно до виписки по рахунку за період 01.01.1999 - 30.11.2025 ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, проводила оплати та поповнювала картку.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 31.05.2023 на картку було встановлено кредитний ліміт 43 тис грн., який надалі збільшувався до 62 тис грн., 15.08.2024 зменшився до 0,00 грн., а 25.01.2025 кредитний ліміт було збільшено до 75 тис грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 31.05.2023, до оформлення заявки на кредитний ліміт в 75 тис грн., у ОСОБА_1 не було заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши, надані позивачем докази на підтвердження факту укладення кредитного договору від 31.05.2023 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та погодження 13.03.2024 зміни умов кредитування, зокрема щодо зміни типу платіжної картки з оформленням нової, колегія суддів доходить висновку, що ці обставини підтверджені належними та достатніми доказами по справі.

Вивчивши доводи скаржника наведені у апеляційній скарзі, дослідивши долучені до апеляційної скарги додатки, колегія суддів висновує, що скаржниця заперечує не факт укладення кредитного договору від 31.05.2023 та змін до нього від 13.03.2024, а не погоджується з оформленням 25.01.2025 заявки на кредит у 75 тис грн., отриманням цих коштів та нарахуванням заборгованості, мотивуючи тим, що такої заявки вона не оформлювала, кошти не отримувала, а щодо її банківських даних вчинено шахрайські дії.

Задовольняючи позов банку та відхиляючи заперечення відповідачки, яке мотивоване вчиненими відносно неї шахрайськими діями, суд виснував, що ОСОБА_1 своїми діями допустила можливість доступу до її банківського облікового запису стороннніх осіб з використанням системи електронного банкінгу «Приват 24».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає їх передчасними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.01.2025 ОСОБА_1 одразу після виявлення списання грошових коштів з її рахунку, звернулась до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до витягу з ЄРДР за №12025250320000180 від 25.01.2025 внесено відомості про вчинене кримінальне правоопрушення за ч.4 ст. 190 КК України. Наразі відомостей щодо закінчення досудового розслідування матеріали справи не містять.

Після звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 190 КК України, 26.01.2025 ОСОБА_1 повідомила АТ КБ «ПриватБанк» на телефон клієнтської служби підтримки про шахрайські дії.

За результатами проведення службового розслідування за фактом службової записки № Е.16.0.0.0/7-8407768 від 27.11.2025, банком надано висновок ZAKL-2025/1-8492145 від 11.12.2025, згідно якого викладені під час перевірки факти вказують на відповідальність клієнта ОСОБА_1 за проведені операції.

Водночас, дослідивши зміст висновку за фактом службової перевірки, колегія суддів звертає увагу, що на арк.5 мається запис про нетиповий вхід в аккаунт «Приват24» ОСОБА_1 , який відбувся 25.01.2025 о 19:05:35 з іншого пристрою, з іншою операційною системою, іншою IP адресою, вказано ім`я провайдера: Beetek Telekom та місце звідки здійснено вхід в систему – м. Одеса.

З службової записки просліджується, що саме після цього «нетипового входу» відбулись операції зі збільшення кредитного ліміту, оформлення заявки на кредит, переведення коштів, інші фінансові операції.

Колегія суддів вважає, що службова записка не містить вичерпної відповіді щодо вказаного нетипового входу та оцінки подальших дій з обліковими даними відповідачки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» (далі - Закон №1591-ІХ) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Держателем платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ).

Згідно з п.п. 57, 42 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Постановою правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі – Положення), яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

Відповідно до п. 136 Положення користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення, емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту тощо.

Пунктом 140 Положення визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно з п. 141 Положення, емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Емітент під час видачі платіжного інструменту зобов`язаний поінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу.

Відповідно до п. 146 Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Колегія суддів зазначає, що наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 25.01.2025 щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів.

З огляду на поведінку ОСОБА_1 , яка одразу після виявлення списання коштів, повідомила правоохоронні органи про вказаний факт та звернулася до банку із заявою про вчинення щодо неї шахрайських дій, що вказує на доброчесну поведінку, колегія суддів не ставить під сумнів, що відповідачка не мала наміру та волевиявлення на здійснення 25.01.2025 будь-яких банківських операцій за своїм банківським рахунком, отримання кредитних коштів та їх використання. Доказів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, позивачем суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 не є підставою для висновку про відсутність неправомірних дій щодо рахунків відповідачки та стягнення з останньої заборгованості за кредитом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтовані під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, де вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого ухвалив передчасне рішення про задоволення позовних вимог банку та стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , яке є незаконним з огляду на недоведеність банком достатніми доказами, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі оформлення заявки на отримання кредиту та проведення платіжних операцій.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з постановленням нового, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв`язку зі скасуванням рішення суду та ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, зміні підлягають судові витрати.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави належить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 3633, 60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова