Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №556/108/22 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №556/108/22

Суддя: Полюхович О. І.

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 556/108/22

Провадження № 33/4815/988/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

захисника – Бірука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бірука О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 квітня 2022 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2021 року о 05 год. 37 хв. на автодорозі Т-1809 на перехресті с. Острівці Вараського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Бірук О.В. просить скасувати постанову місцевого суду, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, подана захисником поштою 09 лютого 2026 року (а.с.31).

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для його задоволення немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановленого законом строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Норми КУпАП не містять вичерпного переліку обставин, які можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження. Питання щодо поважності причин пропуску такого строку вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та наданих заявником доказів.

Разом із тим, право суду на поновлення пропущеного процесуального строку не є необмеженим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий судовий розгляд.

Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності, який передбачає стабільність судових рішень, що набрали законної сили, та недопустимість їх безпідставного перегляду лише з метою повторного розгляду справи.

Поновлення строку на апеляційне оскарження без встановлення поважних причин його пропуску порушувало б баланс між правом особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, який є складовою верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Так, у п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається наводити підстави для поновлення строку. Однією з таких підстав може бути, зокрема, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Водночас сторони повинні вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження з розумними інтервалами часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності та зазначив, що необґрунтоване поновлення строку на оскарження остаточного судового рішення після спливу значного періоду часу без наявності відповідних підстав може порушувати вимоги ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини також звертав увагу на те, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумними інтервалами часу цікавитися станом відомого їй судового провадження, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Поведінка заявника є одним із критеріїв оцінки розумності строку провадження.

Зокрема, у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що на заявника покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від використання заходів, спрямованих на затягування провадження, та максимально використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури розгляду.

Отже, за змістом наведених норм та практики Європейського суду з прав людини строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений лише за наявності поважних причин його пропуску, які об`єктивно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не може мати формального характеру, а обставини, на які посилається заявник, повинні бути належним чином обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що постанову Володимирецького районного суду Рівненської області у цій справі винесено 22 квітня 2022 року.

ОСОБА_1 було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів справи до Володимирецького районного суду Рівненської області для розгляду по суті.

Крім того, для отримання інформації про стан розгляду судових справ та прийняті судові рішення функціонують офіційний вебпортал «Судова влада України» та Єдиний державний реєстр судових рішень, за допомогою яких особа має можливість отримувати актуальну інформацію щодо стану судової справи та результатів її розгляду.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова була оприлюднена у реєстрі 28 квітня 2022 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції від 22 квітня 2022 року було 03 травня 2022 року.

Натомість апеляційну скаргу захисник Бірук О.В. подав поштою лише 09 лютого 2026 року, тобто зі значним пропуском установленого законом строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, захисник Бірук О.В. посилається на те, що у 2022 році ОСОБА_1 виїхав до США, у зв`язку з чим був позбавлений можливості отримати судове рішення та оскаржити його в апеляційному порядку.

Однак наведені захисником обставини, з урахуванням тривалості пропуску строку апеляційного оскарження, не можуть бути визнані поважними.

На переконання апеляційного суду, наведені скаржником обставини пропуску строку апеляційного оскарження, з урахуванням тривалості його пропуску, не можуть вважатися поважними, адже ОСОБА_1 було відомо про дане судове провадження, а тому він був зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням цієї справи, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка скаржника, який повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права скористатися професійною правничою допомогою та делегувати свої повноваження адвокату, який представляв би його інтереси у даному провадженні.

У зв`язку з цим, подане скаржником клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не підлягає до задоволення.

За відсутності законних підстав для поновлення скаржнику строку апеляційного оскарження постанови місцевого суду, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Біруку Олександру Володимировичу у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 квітня 2022 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua