Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №568/1005/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 568/1005/26

Провадження № 33/4815/999/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гільовського О.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2026 року о 09 год. 21 хв. в с. Опарипси Дубенського району Рівненської області по вул. Бродівська, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп?яніння, огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager «Алкотест 7510», відповідно до якого було виявлено наявність парів алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 в розмірі 0.60 проміле, чим порушив п. 2.9 А ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Також, 11 травня 2026 року о 10 год. 31 хв. в с. Опарипси Дубенського району Рівненської області на автодорозі М-06 Київ-Чоп 432 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager «Алкотест 7510/0461», відповідно до якого було виявлено наявність парів алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 в розмірі 0.26 проміле, чим порушив п. 2.9 А ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Гільовський О.І. просить постанову місцевого суду скасувати у частині призначеного ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Зазначає, що не ОСОБА_1 заперечує своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаюється, однак не погоджується з постановою суду в частині позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Вказує, що він є діючим військовослужбовцем та виконує обов`язки начальника медичної служби – начальника медичного пункту військової частини. Стверджує, що характер службових обов`язків ОСОБА_1 пов`язаний із необхідністю оперативного пересування, перевезення медичного майна та своєчасного надання медичної допомоги, а тому позбавлення права керування істотно ускладнить виконання ним службових завдань.

Доводить, що при призначенні стягнення суд повинен врахувати його особу, щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин та принцип індивідуалізації і пропорційності відповідальності. Посилається на положення статей 23, 33, 34 КУпАП, Конституції України та практику ЄСПЛ, зазначаючи, що адміністративне стягнення не повинно створювати для особи надмірного тягаря.

Вважає, що з урахуванням наведених обставин мети адміністративного стягнення можна досягти без позбавлення права керування транспортними засобами. Посилається на можливість застосування аналогії права та призначення більш м`якого стягнення.

До початку апеляційного розгляду до суду надійшла заява захисника Гільовський О.І. про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постанова місцевого суду в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень не оскаржується, а тому апеляційний суд не наводить доказів на підтвердження таких висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відтак суд не наділений повноваженнями не застосовувати чи пом`якшувати передбачене законом позбавлення права керування.

Посилання апелянта на те, що він є діючим військовослужбовцем та за характером службових обов`язків потребує права керування транспортними засобами, не може бути підставою для незастосування обов`язкового стягнення. Такі обставини не змінюють характеру та меж відповідальності, встановлених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не дають суду правових підстав для відступу від імперативної санкції закону.

Так само щире каяття, позитивна характеристика особи та відсутність обтяжуючих обставин можуть бути враховані при призначенні адміністративного стягнення лише в межах санкції відповідної статті, однак не надають суду права виключити обов`язкове додаткове стягнення. Посилання на принципи індивідуалізації та пропорційності відповідальності також не дають підстав для застосування стягнення, не передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безпідставним є і посилання на можливість застосування аналогії права для призначення більш м`якого стягнення, оскільки суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний діяти відповідно до вимог закону, а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативного покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши положення ст.ст. 23, 33, 34 КУпАП, правильно застосував санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у встановлених законом межах.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст. 33, 36, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Гільовського О.І. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович