Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №569/7308/26
Суддя: Полюхович О. І.
Рівненський апеляційний суд
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/7308/26
Провадження № 33/4815/876/26
Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання – Москалик Т.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2026 року, –
ВСТАНОВИВ:
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2026 року о 02 год. 41 хв. в м. Рівне по вул. Князя Володимира, 111 В, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21074, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не забезпечивши повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Вказує, що суд не викликав його для надання пояснень та не допитав працівників поліції і свідка, який перебував в автомобілі під час його зупинки.
Доводить, що належних доказів факту керування ним автомобілем ВАЗ 21074 матеріали справи не містять. Стверджує, що з відеозапису чітко вбачається, що за кермом перебувала інша особа, тоді як ОСОБА_1 знаходився на передньому пасажирському сидінні, а тому відсутня необхідна ознака складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що працівниками поліції порушено встановлений порядок оформлення матеріалів та проведення огляду на стан сп`яніння, а відеозаписи не містять фіксації складання протоколу, роз`яснення йому прав та ознайомлення з протоколом. У зв`язку з цим стверджує, що отримані внаслідок таких порушень докази є недопустимими, а суд безпідставно поклав їх в основу постанови.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.
Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до нього матеріалами.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що автомобілем ВАЗ 21074, номерний знак НОМЕР_1 , не керував, а за кермом перебував його друг ОСОБА_2 . Зазначив, що неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що транспортним засобом не керував.
Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_2 підтвердив зазначені обставини та пояснив, що саме він керував автомобілем. При цьому зазначив, що після зупинки автомобіля у нього під сидіння впала барсетка, у зв`язку з чим він нахилився, щоб її підняти, і припустив, що саме через це працівники поліції могли вирішити, що вони з ОСОБА_1 помінялися місцями.
Апеляційний суд вважає пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції підійшов до переднього пасажирського місця автомобіля ВАЗ 21074, номерний знак НОМЕР_1 , та зазначив, що особи в автомобілі помінялися місцями. Після цього поліцейський підійшов до водія ( ОСОБА_2 ) та перевірив його документи (файл Clip-0, час 00:29).
Крім того, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що на вимогу пред`явити посвідчення водія ОСОБА_1 повідомив, що транспортним засобом не керував (файл Clip-1, час 01:40, 03:00).
З огляду на наведене, пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 та безпосередньо підтверджуються дослідженими відеозаписами.
З вказаних відеозаписів неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом безпосередньо перед його зупинкою. Навпаки, зафіксовані на відео обставини не виключають версії про те, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , який під час апеляційного розгляду послідовно підтвердив факт керування транспортним засобом.
Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21074, номерний знак НОМЕР_1 .
Наявні у справі докази допускають обґрунтований сумнів щодо особи, яка перебувала за кермом транспортного засобу, а тому висновок про винуватість ОСОБА_1 не може ґрунтуватися виключно на припущенні працівника поліції про можливу зміну місцями водія та пасажира.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua