Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №562/3661/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/3661/25

Провадження № 22-ц/4815/997/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ярмольчука Віталія Сергійовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №1479329 від 02 травня 2024 року в розмірі 64170 грн. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №1479329 від 02 травня 2024 року в розмірі 57 270 (п`ятдесят сім тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн. 00 коп.

У решті вимог позивачу відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ярмольчук В.С. із рішенням суду першої інстанції не погоджується, таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір процентів є явно неспівмірним, несправедливим та таким, що суперечить принципам добросовісності, розумності й справедливості. Зокрема вважає, що розмір відсотків є неспівмірним до заявлених до стягнення сум, а саме в три рази перевищує суму самого кредиту.

Вказує, що сплатила 11.01.2024 року грошові кошти в повному обсязі, вважає, що правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" в суду першої інстанції не було.

Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, того, що відповідачем підписано електронним цифровим підписом Договір про відкриття кредитної лінії №1300-0445 від 10.11.2023 року, пропозиції про укладання такого договору, заявки, підтвердження укладання кредитного договору тощо.

На приєднаних до позову документах, зокрема, кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту (інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), таблиці споживчого кредиту відсутні підписи позичальника.

Відсутні належні і допустимі докази, які засвідчували б факт ознайомлення з умовами кредитного договору і погодження з ними. Усі зазначені вище документи містять лише реквізити позичальника, реквізити та підписи кредитодавця. Однак, не містять жодних підписів Позичальника, що свідчить про відсутність згоди та волевиявлення як відповідача. Вважає, що приєднані до позову документи та кредитний договір, могли змінювати і викладати в будь-якій редакції, а позивач мав змогу змінювати умови договору в односторонньому порядку.

Як вбачається із позовної заяви, позивач зазначає, що отримана сума кредиту за Договором про споживче кредитування становить 13 800 гривень, а нараховані позивачем відсотки – 43 470 гривень (майже в 3 разів більші за суму позики, яку позивач отримала).

Суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5% за кожен день, та не застосував ЗУ «Про споживче кредитування», яким встановлено обмеження з 21 серпня 2021 року відсоткову ставку на рівні 1%.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати за результатами апеляційного розгляду розподілити відповідно до вимог закону.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

02.09.2026 року на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Апеляційний суд не бере до уваги подані позивачем пояснення, оформлені у формі відзиву, оскільки зазначений документ містить заперечення проти апеляційної скарги та є відзивом на апеляційну скаргу.

Суд виходить з того, що ухвала про відкриття апеляційного провадження отримана представником позивача в підсистемі "Електронний суд" 04.04.2026 року.

Таким чином сторона позивача мала об`єктивну можливість надати відзив на апеляційну скаргу в строк визначений судом. При цьому із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку позивач не звертався та поважності причин його пропуску не зазначив.

Необхідності надавати дозвіл позивачу надавати додаткові пояснення з окремих питань в порядку ч. 5 ст. 174 ЦПК України суд не вбачає.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 02.05.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1479329 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» в електронній формі. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е006 02.05.2024 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 13 800,00 грн.

Строк кредиту становить 350 днів (п. 1.3 Договору), періодичність платежів – 25 днів.

Згідно з пунктом 1.5 договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в такому розмірі та порядку: стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.3 договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

На запит суду АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260204/41992-БТ від 16 січня 2026 року направлено інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 , РНКОП НОМЕР_1 , була емітована банківська картка № НОМЕР_3 , на яку 02 травня 2024 року надійшов платіж у сумі 13 800,00 грн, який був зарахований на відповідний рахунок, відкритий для належного обслуговування цієї картки.

28 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 28112024, на підставі якого відбулося відступлення на користь позивача за плату прав вимоги до боржників, у тому числі за договором № 1479329, від 02 травня 2024 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 64 170.00 грн., з яких: 13800.00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43470.00 грн. заборгованість за процентами, 6900.00 грн. заборгованість за штрафом.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» за договором №1479329, згідно з якими на суму кредиту 13 800,00 грн. за період з 02.05.2024 року до 28.11.2024 року нарахування процентів здійснювалося згідно з пунктом 1.5.2 договору в розмірі 207,00 грн. щоденно за зниженою процентною ставкою 1.5% з 02 травня 2024 року до 28 листопада 2024 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, правильно визначив характер спірних правовідносин, встановив обставини, що мають значення для справи, та надав належну оцінку доказам, поданим сторонами.

За змістом статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, протягом дії договірних відносин розмір і порядок сплати процентів встановлюються договором, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У даній справі договором про споживчий кредит передбачено строк кредитування 350 днів.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного у пункті 1.3 договору.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 не виконувала умови пункту 1.5.1 договору, а саме не здійснила жодного платежу на погашення тіла кредиту, % за користування кредитом та штрафних санкцій.

ТОВ «Селфі Кредит» нараховувало заборгованість за процентною ставкою 1.5 % на день з 02.05.2024 року до 28.11.2024 року, тобто до дня укладення договору факторингу та в межах строку кредитування.

Отже, проценти за користування споживчим кредитом № 1479329 від 02.05.2024 року нараховані в межах строку дії договору.

Водночас суд першої інстанції встановив, що розмір нарахованих процентів не відповідає в повному обсязі вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, яким, зокрема, внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону пунктом 17.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

З огляду на викладене за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року, а також за договорами, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення або продовження договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення або продовження такого договору.

Суд першої інстанції врахував, що заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості здійснений без врахування вказаних законодавчих обмежень, а тому дійшов висновку що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором в межах строку його дії з 02.05.2024 по 28.11.2024 на яку має право позивач становить 57 270.00 грн. з яких заборгованості за сумою кредиту – 13 800 грн., заборгованість за відсотками 43 470.00 грн.

Відмовляючи у стягненні штрафу в розмірі 6 900,00 грн., суд першої інстанції правильно виходив з положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язковість застосування зазначеної імперативної норми закону.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи, умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться переважно до переоцінки доказів і незгоди відповідача з їх оцінкою.

Матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору в електронній формі, надання відповідачу кредитних коштів, набуття позивачем права вимоги за договором факторингу та наявність у відповідача заборгованості.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам щодо укладення договору, переходу права вимоги, факту надання кредитних коштів, розміру заборгованості та процентів, правильно застосувавши норми матеріального права.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, правильно визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню, з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та принципів розумності, добросовісності й справедливості.

Висновки суду відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ярмольчука Віталія Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.