Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №565/635/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/635/26

Провадження № 22-ц/4815/1448/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вараського міського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

У провадженні Вараського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики від 07 травня 2021 року, в загальній сумі 27160 (двадцять сім тисяч сто шістдесят) доларів США, що еквівалентно 1197220,94 грн., який складається із тіла позики в сумі 7000,00 доларів США та відсотків в розмірі 20160,00 доларів США, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9577,77 грн.

Разом з позовною заявою, 18.03.2026 року, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 24.03.2026 року було відмовлено.

12.05.2026 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони вчинення дій щодо відчуження майна) на нерухоме майно та рухомі речі, належні на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в межах суми 9053,33 доларів США;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 9053,33 доларів США;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони вчинення дій щодо відчуження майна) на нерухоме майно та рухомі речі, належні на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), в межах суми 9053,33 доларів США;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 , що знаходяться на будь-яких її рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 9053,33 доларів США;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони вчинення дій щодо відчуження майна) на нерухоме майно та рухомі речі, належні на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), в межах суми 9053,33 доларів США.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики від 07 травня 2021 року, в загальній сумі 27160 (двадцять сім тисяч сто шістдесят) доларів США, що еквівалентно 1197220,94 грн., який складається із тіла позики в сумі 7000,00 доларів США та відсотків в розмірі 20160,00 доларів США, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9577,77 грн.

ОСОБА_1 вказує, що з огляду на те, що ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 24.03.2026 року у задоволенні його заяви про забезпечення позову у вказаній цивільній справі було відмовлено, він повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову зі змінених підстав та вимог.

Зокрема, ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 9053,33 доларів США - по 1/3 частці від загальної суми боргу (ціни позову), щодо кожного із боржників.

ОСОБА_1 вказує, що ним встановлено, що за відповідачем ОСОБА_4 зареєстроване право власності на транспортний засіб - автомобіль марки «Mazda 5», 2007 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 5485 доларів США.

Окрім того, вказує, що за відповідачем ОСОБА_4 також зареєстроване право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , вартість якої становить 451314,94 грн.

Разом з цим, ОСОБА_1 вказує, що відомості щодо належного відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, відсутні.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 зазначає, що, на його переконання, вартість майна, яке зокрема наявне у ОСОБА_4 , не перевищує ціни позову та вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому вважає, що наявні достатні підстави для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідачів, в межах заявлених позовних вимог.

Ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено наявності достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не підтверджено існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду.

Крім того, суд зазначив, що наведена позивачем вартість належного ОСОБА_4 майна визначена орієнтовно та не підтверджена належними і допустимими доказами, а відомості щодо наявності майна у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі відсутні.

Також суд врахував, що квартира, на 1/3 частку якої просилося накласти арешт, має інших співвласників, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням такого заходу забезпечення позову.

З огляду на те, що позов заявлено про солідарне стягнення заборгованості з трьох відповідачів, тоді як забезпечення позову фактично просилося за рахунок майна лише ОСОБА_4 , а також з урахуванням відсутності відомостей про майно інших відповідачів, суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно ОСОБА_4 буде непропорційним втручанням у майнові права власника, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, формально підійшов до розгляду поданої заяви, не з`ясував наявності ризиків утруднення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення та неправильно застосував норми процесуального права.

Вказує, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, спрямовані лише на тимчасове обмеження права відповідачів на відчуження належного їм майна і не порушують прав інших осіб.

Зазначає, що у справах про стягнення грошових коштів існує реальна можливість відчуження відповідачами майна чи розпорядження коштами, що може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Також вважає помилковими висновки суду щодо необхідності надання доказів наявності майна у всіх відповідачів, оскільки такі вимоги є надмірно формальними.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначають, що її доводи є загальними, абстрактними та зводяться до суб`єктивної переоцінки обставин справи.

Вказують, що позивач не навів належних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не обґрунтував необхідності накладення арешту на майно та кошти всіх відповідачів, а також не надав відомостей про наявність майна у двох із них.

Зазначають, що накладення арешту на 1/3 частку квартири відповідача ОСОБА_4 порушуватиме права інших співвласників, зокрема малолітньої дитини, а вимога про арешт коштів відповідачів є необґрунтованою через відсутність доказів наявності у них банківських рахунків та коштів.

Крім того, вважають, що одночасне накладення арешту на майно і кошти відповідачів призведе до подвійного забезпечення позовних вимог, що суперечить принципу співмірності заходів забезпечення позову.

Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся у Вараський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Предметом позову є стягнення з відповідачів 7000 доларів США тіла та 20160 доларів США процентів за договором позики від 07 травня 2021 року.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом арешту нерухомого і рухомого майна, зокрема, грошових коштів, але в межах позовних вимог.

При цьому надав докази того, що у власності ОСОБА_4 перебувають автомобіль Mazda 5 2007 року випуску та 1/3 частка у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18 березня 2026 року вартість частки становить 451314,94 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна,на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Зважаючи на викладені правові висновки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для накладення арешту (заборони відчуження) на невизначений та неіндивідуалізований обсяг рухомого і нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що не дає можливості встановити конкретний склад такого майна, його вартість, належність та наявність інших осіб, права яких можуть бути ним обтяжені, а відтак позбавляє суд можливості оцінити співмірність такого заходу із заявленими позовними вимогами.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що можливість відповідачів розпорядитися належними їм грошовими коштами після пред`явлення позову про стягнення заборгованості становить очевидний ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову. За таких обставин висновки суду першої інстанції про недоведеність існування такого ризику фактично ґрунтуються на вимозі доведення того, що відповідачі неодмінно розпорядяться своїм майном, хоча саме по собі їхнє право вільно розпоряджатися належними їм грошовими коштами не обмежене. Такий підхід свідчить про застосування судом надмірно високого, фактично недосяжного стандарту доказування та порушує баланс інтересів сторін.

Слід також виходити з того, що відповідно до частини першої статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, забезпечення можливості виконання потенційного рішення суду про стягнення заборгованості може здійснюватися як за рахунок майна одного із солідарних боржників, так і за рахунок майна всіх боржників. При цьому обсяг майна, щодо якого вживаються заходи забезпечення позову, має забезпечувати реальну можливість виконання рішення суду, не допускаючи водночас необґрунтованого обмеження прав відповідачів.

Щодо вартості зазначеного майна колегія суддів виходить із того, що позивач визначив його вартість у розмірі 5485 доларів США для автомобіля та 451314,94 грн для 1/3 частки у праві власності на квартиру, а відповідачем доказів на спростування такої вартості або на підтвердження її іншого розміру не надано. За таких обставин колегія суддів враховує визначену позивачем вартість майна при оцінці співмірності заходів забезпечення позову, оскільки відповідачами доказів на спростування такої вартості не надано.

При цьому саме відповідач, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, не позбавлений можливості надати докази, які б свідчили про неспівмірність таких заходів, зокрема щодо дійсної вартості належного йому майна. Однак таких доказів матеріали справи не містять.

Колегія суддів також не може погодитись з висновками місцевого суду про неможливість накладення арешту (заборони вчиняти дії щодо відчуження) на 1/3 частку у праві власності на квартиру.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид спільної власності на зазначену квартиру визначено як спільна часткова власність.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Тому накладення арешту (заборони відчуження) саме на належну відповідачу 1/3 частку у праві власності на квартиру не обмежує інших співвласників у здійсненні належних їм прав щодо їхніх часток.

При цьому визначений позивачем захід забезпечення позову спрямований на недопущення відчуження відповідачем належної йому частки у праві власності на квартиру та не позбавляє його права володіння і користування відповідним майном.

Крім того, положення статті 366 ЦК України безпосередньо передбачають можливість звернення стягнення на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності.

Таким чином, сама по собі обставина перебування квартири у спільній частковій власності не є перешкодою для накладення арешту на належну відповідачу частку у праві власності на неї.

Навпаки, з огляду на можливість самостійного розпорядження такою часткою та її подальшого відчуження, невжиття заходу забезпечення позову щодо спірної частки може створити реальну можливість зміни її власника та, відповідно, ускладнити або зробити неможливим ефективне виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідачів, що арешт грошових коштів і майна відповідачів призводить до подвійного забезпечення, оскільки грошові кошти є частиною майна відповідачів, а не окремим видом забезпечення.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Оскільки між сторонами існує спір щодо повернення боргу за договором позики, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача, такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , транспортний засіб, 1/3 частку у праві часткової власності на квартиру ОСОБА_4 у межах позовних вимог.

Враховуючи, що належні ОСОБА_4 автомобіль та 1/3 частка у праві власності на квартиру мають сукупну вартість 15723,47 доларів США, що перевищує 1/3 заявлених позовних вимог, однак не перевищує їх загального розміру, колегія суддів вважає накладення арешту на зазначене майно таким, що відповідає характеру спірних правовідносин та не виходить за межі загальної суми заявлених позовних вимог.

При цьому решту позовних вимог забезпечити пропорційно між іншими відповідачами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вараського міського суду Рівненської області від 19 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення по суті заявлених вимог.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на автомобіль Mazda 5 2007 року випуску, 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (крім коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом), що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в межах суми 5718,26 доларів США.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (крім коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом), що належать ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), в межах суми 5718,26 доларів США.

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.