Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №935/157/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/157/26 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Галацевич О.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м.Житомирі цивільну справу №935/157/26 за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м.Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №567949276, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит двома траншами в загальній сумі 12 000 грн строком на 30 днів.

Позивач зазначав, що право вимоги за вказаним кредитним договором у подальшому послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від останнього – до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі відповідних договорів факторингу та реєстрів прав вимоги.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з неї 26 671 грн заборгованості, яких: 12 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 14 671 грн – заборгованість за процентами, а також судові витрати.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЕЙС» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 26 671 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції встановив факт укладення 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №567949276, а також факт переходу права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 12 000 грн, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Перший транш у сумі 7 000 грн мав бути наданий після укладення договору, а строк кредитної лінії становив 30 днів.

Посилається на положення пунктів 1.9.1, 1.12, 1.12.1, 1.12.2, 1.13 та 5.3 кредитного договору щодо порядку нарахування процентів, строку користування кредитом, перенесення строку повернення основної суми кредиту та нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду.

Апелянт наголошує, що на підтвердження розміру заборгованості позивачем подано розрахунки, складені попередніми кредиторами, реєстри прав вимоги, а також інші документи, які, на його думку, у сукупності підтверджують розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Звертає увагу на те, що відображене у розрахунку списання заборгованості не свідчить про її погашення відповідачем, а пов`язане з переходом права вимоги від одного кредитора до іншого. Вказує, що фактично відповідачем сплачено лише 185 грн.

Зазначає, що відповідач не надала власного розрахунку заборгованості, доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі чи інших доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок.

Крім того, посилається на правові висновки Верховного Суду щодо доказового значення розрахунку заборгованості у сукупності з іншими доказами, а також щодо необхідності перевірки судом правильності такого розрахунку.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, не надав належної оцінки поданим доказам та не перевірив розрахунок заборгованості у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено про сплату 12 000 грн основної суми кредиту та 14 671 грн процентів, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі. Суд також зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості позивачем не надано.

Проте колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №567949276 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом 12 000 грн.

Пунктом 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 7 000 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 02 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 02 лютого 2022 року. У разі надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору від дати надання першого траншу.

Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження встановленого пунктом 1.7 строку дисконтного періоду та, відповідно, строку надання кредитної лінії шляхом сплати позичальником усіх фактично нарахованих процентів за умови активації ним в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору виключно протягом строку, визначеного пунктом 1.7 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою 748,25 % річних, що становить 2,05 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

За змістом пункту 1.12.1 договору зобов`язання позичальника щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду. При ненадходженні платежу зобов`язання позичальника щодо сплати основної суми кредиту знову відкладається щоразу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно з пунктом 1.12.2 договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п.1.14.1 Договору орієнтована загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п.1.3 Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 11 305 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 4 305 грн та суму кредиту у розмірі 7 000 грн.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування сум кредиту за договором №567949276 від 03 січня 2022 року на платіжну картку 4731-21ХХ-ХХХХ-5466 в сумі 7 000 грн - 03 січня 2022 року та в сумі 5 000 грн – 11 січня 2022 року, а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» інформацією, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку було зараховано кошти 03 січня 2022 року та 11 січня 2022 року у вищевказаних сумах.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого в подальшому було продовжено додатковими угодами.

Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №567949276 у сумі 26 671 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 14 671 грн - заборгованість за процентами.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №567949276 у сумі 26 671 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 14 671 грн - заборгованість за процентами.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №10/07/25-Е.

Відповідно до реєстру боржників від 10 липня 2025 року до договору факторингу №10/07/25-Е до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №567949276 у сумі 26 671 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 14 671 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на укладені договори факторингу та наявні у матеріалах справи реєстри прав вимоги, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором №567949276 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від останнього - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання кредитного договору №567949276 від 03 січня 2022 року ОСОБА_1 фактично надано кредитні кошти у загальному розмірі 12 000 грн: 7 000 грн зараховано 03 січня 2022 року та 5 000 грн - 11 січня 2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Зазначені обставини підтверджуються довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування кредитних коштів (а.с.29), відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про належність вказаної платіжної картки ОСОБА_1 та зарахування на неї відповідних сум, а також банківськими виписками за рахунком відповідачки (а.с.121-123).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснено часткові платежі на загальну суму 185 грн, які зараховано в рахунок погашення процентів (а.с.49-50).

Відображення у розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» сум 12 000 грн основного боргу та 14 671 грн процентів у графах «сплачено» (а.с.48-50) не свідчить про фактичне погашення цих сум ОСОБА_1 . У розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначені суми відображені як сплачені 05 травня 2022 року - у день переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», а у розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» - 31 липня 2023 року, у зв`язку з наступною передачею права вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Водночас у розділі «Оплати» розрахунку первісного кредитора відображено лише платежі відповідачки на загальну суму 185 грн.

Доказів сплати ОСОБА_1 основної суми кредиту в розмірі 12 000 грн та погашення заборгованості за процентами в іншому розмірі матеріали справи не містять.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем розрахунки свідчать про повне погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, є помилковим.

Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 зазначив, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, тоді як відповідач має довести обставини, які свідчать про відсутність такого обов`язку.

У цій справі факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 12 000 грн підтверджений належними та взаємопов`язаними доказами. Водночас відповідачка доказів повернення основної суми кредиту або погашення заборгованості в іншому розмірі, ніж відображено у матеріалах справи, а також власного контррозрахунку заборгованості суду не надала.

За умовами кредитного договору строк кредитування становить 30 днів, а нарахування процентів у межах цього строку здійснюється за дисконтною процентною ставкою 748,25 % річних, що становить 2,05 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 02 лютого 2022 року.

Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження встановленого пунктом 1.7 строку кредитування за умови сплати позичальником усіх фактично нарахованих процентів та активації ним в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження дисконтного періоду.

Таким чином, продовження строку кредитування за умовами договору пов`язується з вчиненням позичальником визначених договором дій, спрямованих на таке продовження.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 сплатила всі фактично нараховані проценти та активувала функцію продовження дисконтного періоду у передбачений договором спосіб.

Наявність у договорі положень пунктів 1.12.1, 1.12.2, 1.13 та 5.3, якими визначено порядок нарахування процентів та наслідки користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду, не свідчить про продовження погодженого сторонами строку кредитування, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 передбачених пунктом 1.8 договору дій, спрямованих на продовження такого строку, чи іншого погодження сторонами нової кінцевої дати повернення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, проценти за користування кредитними коштами як плата за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Факт неповернення кредитних коштів після закінчення встановленого договором 30-денного строку не свідчить про погодження позичальником нового строку кредитування та не є підставою для нарахування договірних процентів за межами такого строку.

З матеріалів справи встановлено, що 03 січня 2022 року ОСОБА_1 було надано перший транш кредиту в розмірі 7 000 грн, а 11 січня 2022 року — другий транш у розмірі 5 000 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого кредиту становив 12 000 грн.

За період з 03 січня 2022 року по 10 січня 2022 року проценти за користування кредитом на суму 7 000 грн за ставкою 2,05 % на день становлять 1 148 грн, а за період з 11 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року на суму 12 000 грн - 5 412 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, становить 6 560 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено 185 грн на погашення процентів, тому непогашена заборгованість за процентами становить 6 375 грн.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 375 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 6 375 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у сумі 8 296 грн, нарахованих понад зазначену суму, слід відмовити.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відтак, наявні правові підстави для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду до нього, акти приймання-передачі наданих послуг, а також документи, що підтверджують повноваження представників.

Із наданих доказів вбачається, що вартість професійної правничої допомоги, наданої позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції, становить 7 000 грн, а під час апеляційного перегляду справи - 6 000 грн, всього - 13 000 грн.

Оскільки із заявлених позивачем до стягнення 26 671 грн заборгованості задоволенню підлягають вимоги у розмірі 18 375 грн, що становить 68,895 % від заявленої суми, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 8 956,35 грн.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 993,60 грн, усього - 6 656 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у загальному розмірі 4 585,65 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Поправки Юрія, будинок 6, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №567949276 від 03 січня 2022 року в сумі 18 375 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 6 375 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: місцезнаходження: м.Київ, вул.Поправки Юрія, будинок 6, код ЄДРПОУ 42986956) 4 585,65 грн судового збору та 8 956,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: