Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №296/3029/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3029/24 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 63 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шалоти К.В.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/3029/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М.В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що постановою Житомирського апеляційного суду від 4 квітня 2023 року витребувано у ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі вказаної постанови суду видано виконавчий лист, який з 23 червня 2023 року перебував на примусовому виконанні у ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). Державним виконавцем проведені усі передбачені законодавством дії, спрямовані на виконання вказаного рішення суду, які позитивного результату не надали.

Постановою від 12 січня 2024 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа було закінчено.

Таким чином, вказує, що хоча її порушене право власності на зазначену квартиру й було відновлене у судовому порядку, проте це рішення й досі не виконане.

На виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 4 квітня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис про те, що вона є власником спірної квартири.

Проте, відповідачі зареєстровані за вказаною адресою та не бажають у добровільному порядку звільняти спірне житлове приміщення.

Стверджує, що вона не має постійного місця проживання, змушена орендувати житло та, будучи власником вказаної квартири, позбавлена можливості користуватися нею.

Враховуючи вищезазначене, просила усунути перешкоди у користуванні належною їй квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідачів із цього житлового приміщення та її вселення у спірну квартиру.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу за її відсутності, не повідомивши про час та місце проведення судового засідання, внаслідок чого вона була позбавлена можливості надати докази на спростування позовних вимог.

Наголошує на тому, що суд залишив поза увагою ту обставину, що вона набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2016 року, який не визнаний недійсним.

Окрім того, статтею 116 ЖК України передбачена можливість виселення осіб, які самоправно вселилися до житлового приміщення.

Оскільки вона набула право власності на спірне житло у встановленому законом порядку, відсутні підстави для її виселення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .

Вказана квартира була приватизована на її ім`я ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. 19 травня 2016 року. У подальшому, 1 липня 2016 року, ОСОБА_5 , діючи на підставі вказаної довіреності, уклав із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу цієї квартири.

10 вересня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність зазначену квартиру.

20 вересня 2016 року за даною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 4 квітня 2023 року витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 не мала намірів відчужувати спірну квартиру та не вчиняла дій, спрямованих на укладення ОСОБА_5 від її імені договору купівлі-продажу цього нерухомого майна, не видавала на ім`я останнього довіреність на продаж цього житла, оскільки протягом вказаного періоду відбувала покарання в Уманській виправній колонії та не могла бути присутньою при нотаріальному посвідченні цієї довіреності й підписати її.

Тобто, вказана квартира вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею та у подальшому була відчужена особою, яка не мала права розпоряджатися спірним житловим приміщенням без відома ОСОБА_1 .

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію про те, що право власності на це житлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_1 .

Виконавчий лист про витребування спірного житлового приміщення з 23 червня 2023 року перебував на примусовому виконанні у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).

2 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу у зв`язку з невиконанням нею вказаного рішення суду.

20 листопада 2023 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду про витребування спірної квартири боржником не виконане.

3 січня 2024 року державним виконавцем направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення у порядку, передбаченому ст.214 КПК України.

Постановою головного державного виконавця від 12 січня 2024 року зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 11 частини першої статті 39 ( надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України “ Про виконавче провадження”).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів з метою усунення перешкод у користуванні належною їй квартирою, які чинилися відповідачами.

Вказані звернення були розглянуті уповноваженими особами, проте рішення суду про витребування вказаної квартири на користь ОСОБА_1 й досі не виконане.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі впродовж 2023-2025 років перешкоджають ОСОБА_1 користуватися вказаною квартирою, не відчиняють двері, уникають контактів з правоохоронними органами та державною виконавчою службою, внаслідок чого позивачка змушена проживати у тимчасових помешканнях, які не облаштовані зручностями.

Також судом зазначено, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частці квартири АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивачки шляхом виселення відповідачів зі спірного житлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( стаття 391 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи у власності інше житлове приміщення, проживають у належній позивачці квартирі, яка є її єдиним житловим приміщенням, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру, не визнаний недійсним, є безпідставними з огляду на те, що оцінку правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру було надано судом при вирішенні спору у справі №296/3922/19. Констатація судом того факту, що зазначене житло вибуло з володіння позивачки поза її волею та без відома останньої, й подальше невиконання ОСОБА_2 рішення суду про витребування цього нерухомого майна на користь ОСОБА_1 , є достатньою підставою стверджувати про порушення прав позивачки, адже вона позбавлена можливості проживати у належному їй житловому приміщенні, яке є її єдиним житлом. Водночас, відповідачі забезпечені іншим житловим приміщенням та їх виселення зі спірної квартири не призведе до дисбалансу прав сторін у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: