Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №931/819/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/819/25 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.

Провадження № 22-ц/802/891/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Західна Аграрна Компанія» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – Гаврильчак-Кметь Карини Андріївни на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Покликалася на те, що 20 листопада 2017 року її мати ОСОБА_4 уклала з ПП «Західна Аграрна Компанія» (правонаступником якого є ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія») договір оренди землі, площею 1.3786 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0622, площею 1.0892 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0515, площею 0.3721 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0408, строком на 49 років.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері вона, оформивши свідоцтво про право на спадщину за законом, стала власником зазначених вище земельних ділянок.

Крім того вказувала, що відповідач, знаючи про свій обов`язок зі сплати орендної плати згідно з договором оренди землі не сплатив її у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, що є неналежним виконанням зобов`язань та істотним порушенням умов договору і являється безумовною підставою для припинення права користування земельними ділянками та розірвання договору оренди землі.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі б/н від 20 листопада 2017 року, об`єктом якого є земельна ділянка площею 1.3786 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0622, земельна ділянка площею 1.0892 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0515, земельна ділянка площею 0.3721 га, кадастровий номер 0722486300:05:000:0408, укладений між ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) та Приватним підприємством «Західна Аграрна Компанія», на підставі якого зареєстроване право оренди земельної ділянки державним реєстратором приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В. 24 січня 2018 року, номер запису про інше речове право: 24570614, 24569979; державним реєстратором приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С. В. 27 вересня 2018 року, номер запису про інше речове право: 28210206, та стягнути з відповідача на свою користь понесені у справі судові витрати.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, у якому зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, за відсутності відповідних умов у самому договорі оренди землі та без укладення будь-яких додаткових угод між його сторонами, визнав правомірною одноразову сплату орендної плати за весь строк дії договору, чим фактично погодився з односторонньою зміною відповідачем істотних умов договору, зокрема порядку та строків внесення орендної плати, що суперечить вимогам статті 651 Цивільного кодексу України та суті договірних відносин сторін і виключає можливість реалізації передбаченого договором механізму щорічного перегляду орендної плати.

Крім того апелянт зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги зауваження позивача щодо неналежного оформлення видаткового касового ордеру, а також факт відсутності в матеріалах справи будь-яких інших доказів, які б підтверджували реальний рух грошових коштів, зокрема банківських документів, розписок чи інших первинних документів, які б беззаперечно свідчили про передачу відповідачем цих коштів орендодавцю.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факт неналежного виконання умов договору оренди землі відповідачем, а саме систематичної несплати останнім орендної плати, а відтак відсутні підстави для його розірвання.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що 20 листопада 2017 року між ОСОБА_4 та ПП «Західна Аграрна Компанія» (правонаступником якого є ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія») було укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого остання передала належні їй земельні ділянки, загальною площею 2,8399 га, із кадастровими номерами: 0722486300:05:000:0622, 0722486300:05:000:0515 0722486300:05:000:0408, що знаходяться на території Шельвівської сільської ради Локачинського району Волинської області, а ПП «Західна Аграрна Компанія» прийняло земельні ділянки в оренду строком на 49 років. Додатками до цього договору оренди є акти приймання-передачі земельних ділянок (а.с. 5-8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 446947474 від 09 жовтня 2025 року право оренди зазначених земельних ділянок було зареєстроване на підставі вказаного вище договору за орендарем - ПП «Західна Аграрна Компанія» 24 січня 2018 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В., номери записів: 24570614, 24569979, та 27 вересня 2018 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С. В., номер запису 28210206 (а.с.15-17).

У пункті 9 вищезазначеного договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або за домовленістю сторін у натуральній формі та у наступних розмірах: - грошовій формі - 5629 грн 20 коп., що складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік; у натуральній формі - зерном, яка відбувається за письмовою заявою орендодавця. Орендна плата сплачується шляхом видачі коштів або зерна орендодавцеві за мінусом суми податку на дохід фізичних осіб, інших встановлених податків та зборів, які орендар, що за погодженням сторін виступає в статусі податкового агента, зобов`язаний сплатити до бюджету. Виплата орендної плати в грошовій формі здійснюється готівкою з каси орендаря за місцезнаходженням орендаря. Орендар може здійснити виплату орендної плати через відділення поштового зв`язку або на банківський рахунок орендодавця.

Згідно з п.11 вказаного договору орендна плата вноситься у строк - до 31 грудня щорічно.

З долученої до матеріалів справи копії видаткового касового ордера від 20 листопада 2017 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 і підписаного одержувачем, встановлено, що остання 20 листопада 2017 року отримала від ПП «Західна Аграрна Компанія» кошти в сумі 222 043 грн 80 коп. на підставі договору оренди землі від 20 листопада 2017 року (а.с. 40).

Крім того, як вбачається із наданих ГУДПС у Волинській області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податку про джерела нарахованого доходу, перерахованого податку та військового збору громадянки ОСОБА_4 за період з січня 2017 року по грудень 2024 року з нарахованої останній орендної плати від ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія» сплачувалось ПДФО та військовий збір (а.с. 115-119).

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцем за законом є її дочка – позивач у даній справі ОСОБА_1 , яка стала власником вищевказаних земельних ділянок на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильним І.Г. 24 червня 2025 року, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Р№№ 1618,1619, 1620 (а.с. 9-15).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі і припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Крім того, відповідно до постанови ВС у справі за № 61-8798 св19 від 31 липня 2020 року, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Законодавство, що регулює питання оренди землі, не містить норм щодо заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19, від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Якщо видатковий ордер щодо отримання орендної плати за майбутні періоди підписаний сторонами, вважається, що сторони в письмовій формі погодили такий порядок сплати орендної плати й цей порядок реалізували (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 702/595/22).

Отже, таке письмове погодження внесення орендної плати за майбутні періоди є належним та не потребує додаткового внесення змін до договору оренди, водночас може бути за погодженням сторін прописано у договорі шляхом внесення змін до нього.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 542/59/22.

Відповідно до частини першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час прийняття спадщини позивачем).

Таким чином, новий власник земельної ділянки (зокрема й у порядку спадкування) стає орендодавцем та стороною договору оренди, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19, та у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19.

Зі змісту пункту 38 договору оренди землі від 20 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Західна Аграрна Компанія», вбачається, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, в тому числі у порядку спадкування, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Отже, перехід права власності на спірні земельні ділянки до спадкоємця ОСОБА_4 – ОСОБА_1 не змінює умов, встановлених для первісного орендодавця у вищезазначеному договорі оренди землі.

З урахуванням вказаного, наслідки підписання видаткового ордеру ОСОБА_4 як первісним орендодавцем про отримання орендної плати за майбутній період безпосередньо пов`язані та поширюються на позивача ОСОБА_1 як її спадкоємця.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги, послалась на невиконання відповідачем ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія» зобов`язань по сплаті орендної плати, у визначеному договором від 20 листопада 2017 року розмірі та у встановлені строки.

У своїх запереченням на заявлений позов відповідач вказував про повне виконання ним грошових зобов`язань за зазначеним вище договором шляхом одноразового платежу визначеної у договорі грошової суми, на підтвердження чого, відповідно до вимог ст.ст. 12, 77-81 ЦПК України, надав суду видатковий касовий ордер від 20 листопада 2017 року з підписом орендодавця про виплату попередньому власнику земельних ділянок ОСОБА_4 , правонаступником якої у цих договірних зобов`язаннях є позивач, 222 043 грн 80 коп. за договором оренди землі від 20 листопада 2017 року (а. с. 40).

Доводи апеляційної скарги щодо недостатності доказів, наданих відповідачем на спростування підстав позову, не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду справи, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції, факт виконання відповідачем обов`язку зі сплати грошових коштів за договором оренди підтверджується зазначеним вище видатковим касовим ордером.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі наведених вище письмових доказів, ураховуючи недоведеність позивачем обставин систематичної невиплати їй орендної плати відповідачем, на що остання посилалась як на підставу розірвання договору оренди земельних ділянок, дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та цілком законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскаржуване рішення, на думку колегії суддів, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваного рішення і зводяться до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів, які були предметом дослідження судом.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – Гаврильчак-Кметь Карини Андріївни залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді