Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №342/984/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 342/984/24 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/1227/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З. А., Киці С.І.

секретар Черняк О.В.

з участю: представника скаржника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2

представника ВДВС ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії/бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересована особа: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк ЛМУМЮУ за апеляційною скаргою ОСОБА_4 поданою його представником ОСОБА_5 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 липня 2026 року в складі судді Антіпової Т. А,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, мотивуючи такими обставинами.

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебували матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Луцької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.

19.02.2026 Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 342/984/24, яким: «…Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні з їх дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Визначити ОСОБА_4 , наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування з дітьми тривалістю 30 хвилин засобами відеозв`язку через месенджери (Вайбер, Телеграм, Вацап та інші доступні месенджери і соціальні мережі) щосереди у період з 19.00 до 20.00 та щонеділі у період з 09.00 до 10.00 за часом країни, в якій перебувають діти; зустрічі батька з дітьми у кожну четверту суботу місяця з 12.00 до 17.00 за місцем проживання дітей у країні їхнього перебування; до досягнення дітьми віку шості років спілкування батька з дітьми та зустрічі з ними проводити в присутності матері дітей – ОСОБА_2 , після цього – без її присутності; зустрічі батька з дітьми один раз на півроку без присутності матері з можливістю перебування дітей за місцем проживання батька після досягнення дітьми віку шості років за попереднім узгодженням з ОСОБА_2 дати часу початку і закінчення цих зустрічей; початок і закінчення усіх зустрічей – двір будинку, де проживає (перебуває) матір з дітьми».

11.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80465468, де cтягувачем є cкаржник у дані справі.

Виконання судового рішення істотно ускладняється наявністю обмежувального припису, встановленого судом апеляційної інстанції, яким заборонено будь-які контакти між ОСОБА_4 та матір`ю дітей, ОСОБА_2 . Така обставина об`єктивно виключає можливість безпосередньої комунікації між сторонами та потребує належної організації процесу виконання рішення суду із залученням державного виконавця, оскільки саме на нього законом покладено обов`язок забезпечити реальне та ефективне виконання рішення суду. За відсутності визначеного механізму взаємодії сторін виконання рішення в частині організації відеозв`язку фактично стає неможливим, що перетворює його на декларативне та позбавлене практичного змісту.

З метою недопущення такої ситуації та забезпечення належного виконання судового рішення представником стягувача, адвокатом Борщенко В.В. вжито передбачених законом заходів реагування. Зокрема, 01.04.2026 до ВДВС у м. Луцьку направлено адвокатський запит вих. № 34, в якому порушувалося питання щодо порядку організації виконання рішення суду та необхідності визначення механізму реалізації відеозв`язку.

В подальшому, 17.04.2026 до державного виконавця подано письмову заяву вих. № 38, яка згідно з треку номера АТ «Укрпошта» № 6502616764010 на дійшла до ВДВС у м. Луцьку 21.04.2026, в якій детально викладено обставини, що об`єктивно перешкоджають самостійному виконанню рішення суду першої інстанції, та сформульовано конкретні вимоги щодо необхідності надання інформації про порядок виконання, вжиття заходів примусового виконання, а також зобов`язання боржника забезпечити фактичну можливість реалізації встановленого судом способу спілкування батька з дітьми.

Проте, станом на день подання даної скарги до суду, 28.04.2026 державним виконавцем не надано жодної відповіді ні на адвокатський запит, ні на подану заяву, не винесено жодного процесуального рішення, спрямованого на реалізацію виконання судового рішення, не визначено порядку та способу його виконання, а також не вжито жодних заходів примусового його виконання.

Така бездіяльність, на думку скаржника, свідчить про повне самоусунення державного виконавця від виконання покладених на неї законом обов`язків та призводить до ситуації, за якої судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, а право стягувача на спілкування з дітьми – нереалізованим.

Додатково зазначає про те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій, які б свідчили про належну організацію виконання рішення суду. Зокрема, відсутні будь-які докази того, що державний виконавець намагався забезпечити виконання рішення суду в частині організації відеозв`язку з батьком дітей у визначений судом час. Державним виконавцем не встановлено, чи здійснювалось боржником, ОСОБА_2 , самостійне ініціювання відеозв`язку зі свого телефону у встановлений судом час, не перевірено факт їх відсутності, не зафіксовано жодних порушень з боку боржника, а відтак, не вжито жодних заходів реагування.

Відсутні будь-які дані про те, що державний виконавець здійснював вихід за місцем перебування боржника з метою перевірки виконання рішення суду, не здійснював контроль за дотриманням встановленого графіку спілкування, не складав відповідних актів про невиконання рішення суду, не застосовував заходів примусового виконання, передбачених законодавством. На думку скаржника, фактично державний виконавець не здійснював жодного контролю за виконанням рішення суду у визначені дні та час, не перевіряв, чи відбувається відеозв`язок між батьком та дітьми, не реагував на його відсутність, що свідчить про ігнорування покладених на нього обов`язків.

З моменту відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не вчинив жодних реальних дій, спрямованих на виконання рішення суду, що свідчить про системну та тривалу бездіяльність, яка унеможливлює реалізацію прав стягувача та зводить нанівець зміст судового рішення.

Враховуючи викладене, просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЛМУМЮ України Грущук Марії Вікторівни у виконавчому провадженні № 80465468, яка полягає у невжитті заходів щодо організації виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.

2.Зобов`язати державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЛМУМЮ України організувати та забезпечити під своїм контролем виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.

3. Зобов`язати державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЛМУМЮ України організувати та забезпечити під своїм контролем виконання рішення суду в частині проведення відеозв`язку через месенджери (Вайбер, Телеграм, Вацап та інші доступні месенджери і соціальні мережі) між батьком та дітьми у визначені судовим рішенням дні та час, у тому числі, шляхом визначення порядку його здійснення, зобов`язання боржника забезпечити ініціювання такого зв`язку та здійснення контролю за його фактичним проведенням.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 23 липня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу скасувати, постановити нове судове рішення про задоволення скарги.

Вказує, що суд неправильно визначив предмет судового контролю та не дав належної правової оцінки основним доводам скарги, не звернув уваги на те, що державний виконавець не визначив механізму взаємодії сторін в умовах чинного обмежувального припису та не вжив відповідних заходів реагування. Сам факт службового листування не доводить, що державний виконавець здійснив передбачені законом заходи примусового виконання рішення суду, не врахував що стягував завчасно повідомив державного виконавця про наявність обмежувального припису, яким заборонено проводити телефонні переговори або контактувати з матір`ю через інші засоби зв`язку, у тому числі через третіх осіб, а також особисто чи через третіх осіб розшукувати її. Бездіяльність державного виконавця позбавила ОСОБА_4 реалізувати своє право на побачення з дітьми у зв`язку із встановленням обмежувального припису. Суд не перевірив дотримання державним виконавцем установленого порядку виконання судового рішення, безпідставно визнав пояснення боржника достатнім доказом виконання рішення, залишено поза увагою, що державний виконавець не здійснював перевірки виконання судового рішення відповідно до приписів статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», не навів мотивів відхилення доводів скарги про відсутність перевірок, актів, контролю та конкретного порядку проведення відозв`язку.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, аргументи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга Ї третя статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У частині шостій статті 26 Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Рішенням Луцького міськрайонного суд Волинської області від 23.10.2025 у цивільній справі № 342/984/24 позовні вимоги ОСОБА_4 – задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні з їх дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_4 , наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- спілкування з дітьми тривалістю 30 хвилин засобами відеозв`язку через месенджери (Вайбер, Телеграм, Вацап та інші доступні месенджери і соціальні мережі) щосереди у період з 19.00 до 20.00 та щонеділі у період з 09.00 до 10.00 за часом країни, в якій перебувають діти;

- зустрічі батька з дітьми у кожну четверту суботу місяця з 12.00 до 17.00 за місцем проживання дітей у країні їхнього перебування;

- до досягнення дітьми віку шості років спілкування батька з дітьми та зустрічі з ними проводити в присутності матері дітей – ОСОБА_2 , після цього – без її присутності;

- зустрічі батька з дітьми один раз на півроку без присутності матері з можливістю перебування дітей за місцем проживання батька після досягнення дітьми віку шості років за попереднім узгодженням з ОСОБА_2 дати часу початку і закінчення цих зустрічей;

- початок і закінчення усіх зустрічей – двір будинку, де проживає (перебуває) матір з дітьми.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На підставі вищевказаного рішення судом видано виконавчий лист № 342/984/24 від 19.02.2026.

11.03.2026 постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грущук М.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 942/984/24, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 19.02.2026 про «Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні з їх дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Визначити ОСОБА_4 , наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування з дітьми тривалістю 30 хвилин засобами відеозв`язку через месенджери (Вайбер, Телеграм, Вацап та інші доступні месенджери і соціальні мережі) щосереди у період з 19.00 до 20.00 та щонеділі у період з 09.00 до 10.00 за часом країни, в якій перебувають діти; зустрічі батька з дітьми у кожну четверту суботу місяця з 12.00 до 17.00 за місцем проживання дітей у країні їхнього перебування; до досягнення дітьми віку шості років спілкування батька з дітьми та зустрічі з ними проводити в присутності матері дітей – ОСОБА_2 , після цього – без її присутності; зустрічі батька з дітьми один раз на півроку без присутності матері з можливістю перебування дітей за місцем проживання батька після досягнення дітьми віку шості років за попереднім узгодженням з ОСОБА_2 дати часу початку і закінчення цих зустрічей; початок і закінчення усіх зустрічей – двір будинку, де проживає (перебуває) матір з дітьми». Встановлено Боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Волинського апеляційного суду від 23.12.2025 у справі № 161/18872/25 в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_4 про встановлення обмежувального припису, апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_8 , задоволена частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2025 року, в частині відмови у забороні ОСОБА_4 телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку через третіх осіб, та забороні ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її, скасоване та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_4 , яким заборонити йому:

- телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку через третіх осіб;

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її.

В решті рішення залишено без змін.

01.04.2026 до ВДВС у м. Луцьку направлено адвокатський запит вих. № 34, в якому порушувалося питання щодо порядку організації виконання рішення суду та необхідності визначення механізму реалізації відеозв`язку.

В подальшому, 17.04.2026 до державного виконавця подано письмову заяву вих. № 38, яка згідно з треку номера АТ «Укрпошта» № 6502616764010 на дійшла до ВДВС у м. Луцьку 21.04.2026, в якій детально викладено обставини, що об`єктивно перешкоджають самостійному виконанню рішення суду першої інстанції, та сформульовано конкретні вимоги щодо необхідності надання інформації про порядок виконання, вжиття заходів примусового виконання, а також зобов`язання боржника забезпечити фактичну можливість реалізації встановленого судом способу спілкування батька з дітьми.

Апеляційним судом досліджено матеріали виконавчого провадження, та встановлено, що адвокатський запит адвоката Борщенко В.В. від 01.04.2026 було отримано та передано на виконання державному виконавцю ВДВС у м. Луцьк ЛМУМЮУ Грущук М.В. 06.04.2026. На даний запит нею було підготовлено відповідь та разом із копією постанови про відкриття виконавчого провадження №80465468 від 11.03.2026 направлено на адресу адвоката Борщенко В.В.

Заява представника стягувача у виконавчому провадженні № 80465468 від 11.03.2026, ОСОБА_4 , адвоката Борщенко В.В. від 17.04.2026 була отримана та передана для виконання державному виконавцю ВДВС у м. Луцьк ЛМУМЮУ Грущук М.В. 22.04.2026. 27.04.2026 державним виконавцем ВДВС у м. Луцьк ЛМУМЮУ Грущук М.В. було підготовлено відповідь на скеровано її на адресу адвоката Борщенко В.В.

Із змісту поданої 04 травня 2026 року скарги на бездіяльність державного виконавця та долучених доказів вбачається, що заявник оскаржує бездіяльність держаного виконавця за період з часу відкриття виконавчого провадження - з 11.03.2026.

Як зазначає заявник, виконання рішення суду щодо його участі у вихованні і спілкуванні з дітьми ускладнюється постановленим судовим рішенням, яким встановлено обмежувальний припис, яким заборонено будь-які контакти між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , тому державний виконавець зобов`язаний був організувати та забезпечити під своїм контролем виконання рішення суду в частині проведення відеозв`язку через доступні месенджери між батьком і дітьми, у тому числі шляхом визначення порядку його здійснення, зобов`язання боржника забезпечити ініціювання такого зв`язку та здійснення контролю.

Звертаючись із скаргою до суду, Попович О.Я. не подав доказів того, що боржник ОСОБА_2 не забезпечила можливості спілкування стягувача із малолітніми дітьми в порядку, визначеному рішенням суду. Вона не змінювала номеру телефону, який відомий стягувачу, і за допомогою якого останній міг виходити на зв`язок з дітьми, діти перебувають під наглядом боржника за місцем постійного проживання. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник ОСОБА_2 самостійно з`явилась до виконавчої служби та надала свої письмові пояснення щодо відсутності, з її боку, перешкод в добровільному виконанні рішення суду від 23.10.2025, про що надала відповідні докази: скриншоти з месенджера Телеграм (переписка зі стягувачем), розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_4 тощо.

З наданих доказів вбачається, що стягувач ОСОБА_4 не ініціював телефонних дзвінків через доступні месенджери на номер телефону боржника ОСОБА_2 , адже саме за допомогою мобільного телефону боржника передбачається спілкування стягувача ОСОБА_4 з малолітніми дітьми. Стягувач не подав доказів, що після ініціювання ним дзвінків боржник ОСОБА_2 не забезпечила відозв`язку стягувачу ОСОБА_4 саме для спілкування з дітьми.

Та обставина, що станом на час відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 942/984/24 та до часу звернення до суду з цією скаргою діяв обмежувальний припис, яким ОСОБА_4 заборонено строком на шість місяців «..- телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку через третіх осіб;

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її..», не позбавляла стягувача ОСОБА_4 здійснити телефонний дзвінок через доступні месенджери з метою спілкування з дітьми, адже обмежувальний припис стосується заборони контактувати та здійснювати телефонні переговори саме з боржником ОСОБА_2 .

Встановивши викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав стягувача державним виконавцем, що вказує на безпідставність поданої скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність фактичних виконавчих дій державного виконавця, таких як визначення механізму взаємодії сторін в умовах чинного обмежувального припису та не вжиття відповідних заходів реагування, оскільки механізм взаємодії сторін для забезпечення спілкування ОСОБА_4 визначено рішенням суду у справі № 942/984/24, і державний виконавець не наділений правом його змінювати. Крім того, виходячи із рішення суду у справі № 342/984/24 при вирішення спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми батька ОСОБА_4 на боржника ОСОБА_2 не було покладено обов`язку здійснювати, ініціювати телефонні дзвінки, відеодзвінки з метою, щоб ОСОБА_4 зміг спілкуватися з дітьми. Саме заявник, як позивач у справі, і стягувач у виконавчому провадженні, має право ініціювати таке спілкування з дітьми навіть за умови чинного обмежувального припису щодо контактування з ОСОБА_2 .

Доводи заявника про обов`язок державного виконавця застосувати заходи реагування не ґрунтуються на законі , оскільки лише у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Після відкриття виконавчого провадження боржник систематично здійснювала звітування про виконання рішення суду, тому підстав для реагування та складання акта у державного виконавця не було.

Аргументи апеляційної скарги про те, що виконання рішення за умови чинного обмежувального припису вимагало активної участі державного виконавця, організації такого виконання, яке б не порушило б обмежувального припису ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту рішення суду у справі № 161/18872/25 про встановлення обмежувального припису, яким не було встановлено заборони ОСОБА_4 здійснювати телефонні дзвінки на номер телефону ОСОБА_2 з метою спілкування з дітьми.

Станом на час звернення з адвокатськими запитами від 01.04.2026, від 17.04.2026 в інтересах ОСОБА_4 до державної виконавчої служби, державним виконавцем були вчинені виконавчі дії, передбачені законом – винесено постанову від 11.03.2026 про відкриття виконавчого провадження у якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, у дні та час, визначені судовим рішенням, стягувач на зв`язок не виходив, а тому в державного виконавця не було підстав здійснювати заходи реагування та здійснювати перевірку виконання рішення суду за місцем проживання боржника та дітей.

Згідно з приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

На думку колегії суддів, при вирішенні скарги ОСОБА_4 необхідно керуватись зазначеними нормами матеріального та процесуального права у їх системному зв`язку, та доходить висновку, що державний виконавець Грущук М.В. у зазначений в скарзі період з часу відкриття виконавчого провадження – 11.03.2026 до часу звернення із скаргою – 04.05.2026 не вчиняла протиправної бездіяльності, оскільки своєчасно відкрила виконавче провадження, направила копію постанови боржнику, одержала звіт про виконання рішення, встановила, що стягувач ОСОБА_4 не ініціював відеозв`язку з дітьми, боржниця не перешкоджала у забезпеченні спілкування батька та дітей у час, дні та спосіб, визначений рішенням суду, тому у розглядуваний період часу у державного виконавця не було підстав здійснювати перевірку, організовувати та забезпечувати виконання рішення суду в іншій спосіб, ніж зазначено у виконавчому листі.

Щодо вимог скарги про забезпечення державним виконавцем виконання рішення суду під її контролем, то така вимога не ґрунтується на законі, яким передбачено обов`язок здійснення перевірки виконання рішення суду за наявності для того підстав, яка охоплює поняття здійснення контролю за виконанням рішення суду.

В апеляційній скарзі заявник наводить посилання на ряд постанов Верховного Суду щодо обов`язків державного виконавця при виконання рішень, поняття судового контролю за виконанням рішень, цитує норми статей 18, 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», норми Сімейного Кодексу, норми ЦПК України, однак такі аргументи апеляційним судом не приймаються, оскільки саме по собі цитування законів, безвідносно до обставин справи, не слугує підставою для задоволення поданої скарги. Зазначені в апеляційній скарзі висновки Верховного Суду та положення закону мають застосовуватися не формально, а сутнісно, виходячи з обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами про бездіяльність державного виконавця. Такі докази заявником не подані, а із встановлених обставин справи вбачається, що державним виконавцем у розглядуваний в скарзі період права заявника не порушені.

Інші доводи апеляційної скарги обгрунтовані посиланням на суб`єктивне розуміння порядку виконання рішення суду у справі про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми за наявності рішення суду про встановлення обмежувального припису щодо стягувача ОСОБА_4 ,зводяться до суб`єктивної оцінки прав і обов`язків державного виконавця при виконанні рішення суду, тому не слугують підставою для задоволення скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскаржена ухвала відповідає вимогам закону і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 подану його представником ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 липня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді