Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №164/1099/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 164/1099/26 Провадження №33/802/831/26 Головуючий у 1 інстанції:Ониско Р. В.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Немченко Л.А., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Немченко Людмили Анатоліївни на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 16 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він біля 10:02 год. 20 травня 2026 року, на вул.Фабрична сел.Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області керував електроскутером марки «Joggermax 1500W» без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Немченко Л.В. подала апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим, невмотивованим та незаконним.

Зазначає про те, що у поданому стороною захисту клопотанні до суду було наведено низку аргументів щодо неналежності і недопустимості доказів, звернуто увагу на істотні порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, оформлення адміністративних матеріалів, недотримання працівниками поліції вимог законодавства, а також інші обставини, які ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Однак, жоден із наведених аргументів сторони захисту належної оцінки у постанові суду не отримав. Тому оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Вказує про те, що працівниками поліції фактично безпідставно було зупинено ОСОБА_1 , тобто за відсутності передбачених ст.35 Законом України «Про Національну поліцію» підстав. Тому така зупинка є порушенням прав особи на свободу пересування, а також за доктриною плодів «отруйного дерева» тягне за собою визнання недопустимими доказами усіх складених після цього адміністративних матеріалів.

Також зазначає, що після цього, працівниками поліції без виявлення у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, а також ствердної відповіді ОСОБА_1 про те, що він алкоголю не вживав, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відсутність ознак алкогольного сп`яніння, на нібито наявність яких вказував працівник поліції, підтверджується відеозаписом.

Вищевказані дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу та необґрунтована вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є неправомірними. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 пояснив, що такий огляд проходити не буде, так як у цьому немає необхідності.

Також зазначає, що працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Окрім того, ОСОБА_1 належним чином не було роз`яснено його прав, передбаченим чинним законодавством.

Зазначені обставини свідчать про формальний характер проведення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів. Проте, місцевий суд на зазначене уваги не звернув і не надав цьому належної правової оцінки.

Посилаючись на вищезазначене, апелянт просить оскаржуване судове рішення в даній справі скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим по дату та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. З огляду на такі обставини та положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності цієї особи, але за участі її захисника.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Немченко Л.А., яка апеляційні доводи підтримала та просила задовольнити, а також не заперечувала про розгляд справи у відсутності її довірителя, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що місцевим судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду першої інстанції є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі сторона захисту вказує про недоведеність належними і допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670554 від 20.05.2026, за змістом якого ОСОБА_1 20 травня 2026 року о 10:02 год. керував електроскутером марки «Joggermax 1500W» з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Від підпису протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.05.2026, відповідно до яких ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на місці зупинки, а також він направлявся на проходження медичного огляду в медичний заклад для визначення стану такого сп`яніння, але він відмовився;

- рапортом працівника поліції від 20.05.2026, в якому фактично зазначені обставини, які й викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 .

Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електроскутером, а також факт його зупинки. Причиною зупинки фактично стало те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без мотошолома, про що йому було повідомлено в ході розмови. В ході спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він відмовився. Також йому було роз`яснено права і обов`язки, передбачені законодавством. Після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що і було зроблено. Від підпису протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.

Такий відеозапис та інші докази на думку суду є цілком належними і допустимими доказами, якими підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах. Істотних порушень вимог процесуального законодавства, яке б потягло недопустимість доказів у справі апеляційним судом не встановлено. Тому в цій частині апеляційні доводи сторони захисту є неспроможними.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 фактично безпідставно був зупинений працівниками поліції, тобто за відсутності підстав, які передбачені ст.35 Законом України «Про Національну поліцію», що за доктриною «плодів отруйного дерева» тягне недопустимість усіх складених щодо нього матеріалів як належних доказів, на увагу суду не заслуговують, оскільки як встановлено із відеозапису, ОСОБА_1 було зупинено через керування електроскутером без мотошолома, про що йому також було озвучено працівниками поліції. А вже в ході спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим вимога про проходження огляду на стан сп`яніння була цілком обґрунтованою і законною.

Також не знайшли свого підтвердження апеляційні доводи сторони захисту про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав, оскільки це спростовується відеозаписом, який наявний у матеріалах справи.

Аналіз відеозапису, який міститься у матеріалах справи свідчить про те, що працівники поліції при зупинці, проведенні огляду на стан сп`яніння та складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 , діяли у спосіб, який передбачений законодавством, а тому їх дії не можна вважати такими, що порушували права ОСОБА_1 .

Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи щодо необґрунтованості та незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.

Істотних порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Немченко Людмили Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 16 липня 2026 року в даній справі,- без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк