Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №170/313/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/313/26 Провадження №33/802/878/26 Головуючий у 1 інстанції:Матвійчук С. П.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Трофимової Г.М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 16 травня 2026 року о 00:51 год. на вул.Степана Бандери в сел.Шацьк Ковельського району Волинської області керував автомобілем марки «Опель Астра», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9(а) ПДР, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним.

Зазначає про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він складений на « ОСОБА_1 », тоді як провадження судом здійснювалось щодо особи - « ОСОБА_1 ». Таку розбіжність суд визнав опискою. Однак, суд не вправі самостійно змінювати фабулу суті правопорушення або підміняти невірно зазначені дані іншими реквізитами. Саме орган поліції повинен був належно і безпомилково встановити особу ще під час складання протоколу. Також неправильно зазначено вулицю, тобто точне місце вчинення адміністративного правопорушення. Також у протоколі відсутня інформація про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, хоча на його думку, такі повинні бути зазначені.

Окрім того, вказує, що працівниками поліції не було роз`яснено його прав, які передбачені законодавством. У графі протоколу відсутній його підпис з цього приводу. Це вказує на істотне порушення.

Також зазначає, що місцевий суд не мав підстав визнавати допустимим доказом наявний на ДВД-диску відеозапис, оскільки на його думку, наявність ДВД-диска в описі матеріалів не доводить його походження, цілісність і безперервність відеозаписів. Для допустимості такого диску повинно бути зрозуміло, з якого пристрою отримано кожен файл, чи відповідає він часу події та чи не містить розривів. Якщо технічне походження файлів не ідентифіковане, а повнота запису не перевірена, суд не мав підстав визнавати відеозаписи належними і допустимими доказами у справі.

Апелянт вважає, що місцевий суд не надав належної оцінки вищезазначеним обставинам, які тягнуть недопустимість доказів, та відповідно прийшов до неправильного висновку про доведеність цими доказами його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

На думку апелянта, апеляційний суд не вправі самостійно виправити вищевказані недоліки, які ставлять під сумнів належність і допустимість доказів, у зв`язку з чим, повинен скасувати оскаржувану постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, що і просить зробити в апеляційній скарзі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим по дату та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. З огляду на такі обставини та положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності цієї особи, але в за участі її захисника.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Трофимову Г.М., яка скаргу підтримала та просила задовольнити, апеляційний суд доходить наступного висновку.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення як незаконне, оскільки його винуватість у ньому обґрунтована доказами, які на його думку, є неналежними і недопустимими. Таку позицію в суді апеляційної інстанції підтримала його захисник. Проте, такі доводи сторони захисту на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №667182 від 16.05.2026, за змістом якого ОСОБА_1 16 травня 2026 року о 00:51 год. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, від підпису якого та отримання його копії відмовився;

- роздруківкою із спеціального технічного приладу «Алкотест 6820» від 16.05.2026, наряду з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій маючи ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) проходив огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і за його результатом перебував в стані алкогольного сп`яніння – 2,76 проміле, і це, як встановлено з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься у справі. З відеозапису вбачається і те, що ОСОБА_1 фактично з таким результатом був згідний, у зв`язку з чим не виявив бажання проходити медичний огляд у медичній установі;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 як водій маючи ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) не виявив бажання проходити медичний огляд у медичній установі;

- письмовим зобов`язанням до протоколу № ЕПР1 №667182, за яким ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом протягом 24 годин, яке він відмовився підписувати;

- відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме – вчинення ДТП. Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що він погодився і пройшовши такий огляд. Результат огляду був позитивний – 2,76 проміле алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодився та не виявив бажання проходити медичний огляд в медичній установі. Після цього, працівниками поліції складено адміністративні матеріали і, зокрема протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом шляхом його зачинування вголос, але він відмовився від його підпису та отримання копії. Зафіксованим є також факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст.63 КУ та ст.268 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про те, судове рішення фактично побудоване на доказах, які є неналежними і недопустимими, є цілком безпідставними.

Так, з приводу певних розбіжностей у протоколі про адміністративне правопорушення зазначення по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_2 замість правильного ОСОБА_3 ), що на думку сторони захисту, тягне недопустимість його як належного доказу, апеляційний суд зазначає про те, що особу ОСОБА_1 фактично було встановлено на підставі посвідчення водія (копія в матеріалах справи) – це « ОСОБА_1 » і, при цьому, сам огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився щодо ОСОБА_1 , про особу якого зазначено у всіх інших матеріалах. Тому помилкове зазначення в одному із пунктів протоколу невірне зазначення по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в даному випадку жодним чином не може бути таким істотним, що тягне недопустимість протоколу як доказу.

З приводу невірного зазначення вулиці у населеному пункті, де було вчинено правопорушення, то воно є правильним – у графі 7 протоколу зазначено вул.Степана Бандери. Тому в цій частині апеляційні доводи безпідставні.

Відеозапис, який наявний в матеріалах справи на ДВД-диску є цілком належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки він містить інформацію, яка фактично викладена у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених адміністративних матеріалах щодо ОСОБА_1 . У протоколі (графи 10, 11) зазначено про доручення до протоколу цього відеозапису до протоколу, а також в описі матеріалів у справі. Тому в цій частині апеляційні доводи, про які зазначено в апеляційній скарзі, є неспроможними.

Не спроможними є також апеляційні доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз`яснено його право та обов`язків, передбачених законодавством, оскільки вони повністю спростовуються оглянутим відеозаписом. При цьому, той факт, що в протоколі у відповідній графі, де зазначається про роз`яснення прав та обов`язків особи, яка притягується до відповідальності, відсутній підпис ОСОБА_1 , то це є логічним, оскільки ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, а також взагалі не виявив бажання ставити у ньому будь-які підписи, що підтверджує той же відеозапис.

Апеляційний суд не вбачає будь-якої неповноти з`ясування обставин справи, як про це вказує сторона захисту, оскільки місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності та з`ясував чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи у відповідності до ст.280 КУпАП.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року щодо нього, – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк