Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №755/7433/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №755/7433/23 1-кп/760/1438/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі суду: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження,що внесене до ЄРДР за № 22023011000000052 від 27.03.2023 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця , громадянина України, освіта вища,

проживаючого в

АДРЕСА_1 , не судимого ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч.1 КК України,-

за участю прокурора - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Так, із 20.02.2014 з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої спроби незаконної анексії РФ території АР Крим і м.Севастополя, у порушення вимог п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимоги ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), ст. ст. 1 - 3, 68 Конституції України на територію півострова Крим військовим, морським та повітряним транспортом здійснено вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ.

Таким чином, з 20.02.2014 представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що підтверджується, окрім вищезазначених міжнародних договорів, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.

З метою реалізації злочинного плану,направленого на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади на території півострова Крим, зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, представники РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних проваджень, у період з грудня 2013 року до 27 лютого 2014 року, більш точний час встановити не виявилося можливим, залучили до його виконання громадян України, в тому числі представників влади, та громадян РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних проваджень, та інших невстановлених осіб.

Переслідуючи кінцеву мету - незаконне приєднання території АР Крим та м.Севастополя до РФ, представники влади РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних проваджень, використовуючи громадян України, в тому числі представників влади, та громадян РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних проваджень, та інших невстановлених осіб, спланували вчинення таких дій:

-проголошення представницькими органами АР Крим та м. Севастополя невизнання легітимності центральних органів влади України, органів місцевої влади на території АР Крим та м.Севастополя та зміни органів державної влади на самопроголошені та самопризначені органи управління;

-організація та проведення незаконного референдуму, формування вдаваної уяви про те, що рішення про проголошення незалежності прийнято більшістю громадян України, які мешкають на території АР Крим та м. Севастополя, які входить до системи адміністративно-територіального устрою України;

-утворення на території невід`ємної складової частини України - АР Крим та м.Севастополя, з наданням видимості легітимності прийнятих рішень, нелегітимного псевдодержавного утворення, проголошення його суверенітету на частині території України та незалежності, утворення незаконних органів влади зазначеного нелегітимного псевдодержавного утворення на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України;

-перепідпорядкування частин правоохоронних органів України, що знаходяться на території АР Крим та м.Севастополя, а саме: Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України та інших державних органів, які мають озброєні підрозділи, так званим органам державної влади нелегітимного псевдодержавного утворення;

-незаконне приєднання АР Крим та м.Севастополя до складу РФ на правах суб`єктів федерації.

Внаслідок збройної агресії з боку російської федерації із 20.02.2014 на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя військовослужбовцями збройних сил російської федерації встановлено ефективний контроль як над територією Кримського півострову, так і за діяльністю розташованих там органів влади, чим фактично здійснено тимчасову окупацію вказаної території України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст.ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.

Для реалізації окупаційного плану РФ на території півострову Крим, не раніше березня 2014 року розроблено ряд нормативно-правових актів РФ для «легалізації» факту окупації півострову Крим та створення на останньому окупаційних адміністрацій, незаконно створених органів державної влади РФ.

Так, указом президента РФ № 194 від 31.03.2014 «О мерах по обеспечению социальных гарантий отдельным категориям граждан, проходящих службу на территориях Республики Крым и г.Севастополя» закріплено факт окупації півострову Крим та факт фінансування з бюджету РФ незаконних, новостворених органів державної влади РФ на ТОТ АР Крим, а саме: «Министерства обороны Российской Федерации, Министерства внутренних дел Российской Федерации, Министерства Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий, Федеральной службе безопасности Российской Федерации, Федеральной службе охраны Российской Федерации, Федеральной таможенной службе, Федеральной службе исполнения наказаний, Государственной фельдъегерской службе Российской Федерации, Генеральной прокуратуре Российской Федерации на осуществление деятельности в установленной сфере».

Громадянин України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період 1998 року по 1999 рік, будучи молодшим інспектором відділу нагляду та безпеки Сімферопольської виправної колонії № 102 ГУ МВС України в Криму, проходив державну службу у підрозділах міліції згідно із ст.16 ЗУ «Про міліцію». У відповідності до ст.17 ЗУ «Про міліцію» ОСОБА_3 склав присягу, текст якої затверджено Кабінетом Міністрів України. У подальшому, ОСОБА_3 в період з 1999 року по липень 2013 року обіймав ряд посад, у тому числі першого заступника начальника установи-заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Сімферопольської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим № 102.

Наказом ДПтС України № 3/ОС-14 від 20.01.2014 майора внутрішньої служби ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Сімферопольської виправної колонії управління ДПтС України в АР Крим та м. Севастополі №102.

Надалі, наказом ДПтС України № 37/ОС-14 від 07.04.2014 ОСОБА_3 , будучи у спеціальному званні «майора внутрішньої служби» (особистий номер НОМЕР_1), звільнений з посади начальника Сімферопольської виправної колонії управління ДПтС України в АР Крим та м. Севастополі № 102. Цим же наказом у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора внутрішньої служби ОСОБА_3 , який перебував у розпорядженні ДПтС України, звільнено у запас Збройних Сил України за власним бажанням з 10.04.2014.

У подальшому, ОСОБА_3 , залишаючись у розпорядженні ДПтС України, та будучи у спеціальному званні «майора внутрішньої служби», у зв`язку із окупацією півострова Крим РФ, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не раніше квітня 2014 року, після прийняття окупаційною владою «Положения об Управлении Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и городу федерального значения Севастополю», затвердженого наказом Федеральної служби виконання покарань РФ від 28 березня 2014 року № 147, з метою отримання преференцій від представників окупаційної влади, усвідомлюючи явну протиправність власних дій, прийняв пропозицію представників незаконного, новоутвореного органу держави-окупанта РФ «УФСИН России по Республике Крым и городу Севастополю» обійняти посаду «начальника ФКУ ИК-1 УФСИН России по Республике Крым и городу Севастополю» та приступити до виконання свої службових та посадових обов`язків, таким чином перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту.

Розуміючи протиправність своїх дій, а також усвідомлюючи, що представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, ОСОБА_3 , не раніше квітня 2014 року, обійнявши посаду «начальника ФКУ ИК-1 УФСИН России по Республике Крым и городу Севастополю» продовжив сприяти окупаційному режиму РФ на ТОТ України АР Крим та міста Севастополя, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, з метою налагодження функціонування окупаційних незаконно утворених органів «УФСИН России по Республике Крым и городу Севастополю», надавши таким чином допомогу Російській Федерації та незаконно створеним окупаційним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, надійшов до Солом`янського районного суду міста Києва 05 серпня 2023 року ( підсудність визначена ухвалою від 24.07.2023 року Київським апеляційним судом).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року призначено підготовче судове засідання в складі судді одноособово.

Про дату судових засідань повідомлялись всі учасники, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_3 , який мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника.

Відповідно до доручення № 026-0001444 від 22.02.2022 для захисту ОСОБА_3 був призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві адвокат ОСОБА_5 (а.п.59,т.1)

03 травня 2023 року за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 було проведено підготовче судове засідання, провадження призначено до судового розгляду в складі судді одноособово. (а.п.81, т.1)

Окрім цього, за участю захисника ОСОБА_5 04.12.2024 року судом було вирішено питання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні по його обвинуваченню. (а.п.104,т.1)

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч.2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів і посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Однак встановлено,що з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано. Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.

Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу : АДРЕСА_1 за місцем реєстрації обвинуваченого не є можливим.

Водночас за змістом ч. 8 ст.135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Так, судом надсилались повістки до опублікування та були на кожне судове засідання опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та «Голос України».

При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого на всі судові засідання, де публікувались повідомлення органом досудового розслідування.

Крім того, повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Солом`янського районного суду м.Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений, який є юристом за фахом, мав всі можливості дізнатись про розгляд кримінального провадження.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину. Водночас стосовно здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

За час заочного судового розгляду обвинувачений був обізнаний про його розгляд, міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку.

ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.

Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).

Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.

Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.

З урахуванням викладеного, суд вважає належними і допустимими докази,надані стороною обвинувачення ,які обґрунтовують винуватість ОСОБА_3 , а саме :

витяг з ЄРДР № 22023011000000052 від 27.03.2023,яким встановлено, що відносно ряду осіб,які обіймали посади в управлінні ДПтСУ в АР Крим та м. Севастополі, в тому числі і ОСОБА_3 , внесені відомості щодо вчинення дій, передбачених ч.1 ст.111 КК України,тобто у сприянні проведенні підривної діяльності на території України представникам рф.(а.п. 108, т.1);

постанова прокурора з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству ,нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи,а також пробації прокуратури АР Крим та м.Севастополя ОСОБА_4 від 27.03.2023 року про виділення з матеріалів досудового розслідування за № 12016010000000081 від 04.03.2016 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України в окреме провадження за № 22023011000000052 та досудове розслідування доручається слідчим СУ ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.п. 111,т.1)

постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6 від 23.11.2017 про визначення підслідності у кримінальному провадженні за слідчими управління з розслідування кримінальних проваджень органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури АР Крим.(а.п. 124,т.1);

повідомлення заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від 27.03.2023 р. про те,що гр. України ОСОБА_3 вчинив державну зраду, добровільно зайняв посаду в тимчасово окупованому АР Крим, тим самим перейшовши на бік окупантів в період збройного конфлікту.(а.п. 159, т.1);

повідомлення про підозру від 23.02.2022 року, якою ОСОБА_3 повідомлено, що він підозрюється у наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведені підривної діяльності проти України,тобто у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.111 КК України. (а.п. 162, т.1);

24.05.2023 ОСОБА_3 змінено раніше повідомлену підозру про те, що він підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що виразилось у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, та у наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.(а.п. 179,т.1);

ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 17.05.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 (а.п.98, т.1);

постановою прокурора з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству ,нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи,а також пробації прокуратури АР Крим та м.Севастополя ОСОБА_4 від 23.02.2022 року, якою ОСОБА_3 був оголошений у розшук.(а.п.183,т.1);

повідомленням Департамента контррозвідки СБ України від 11.05.2023 за № 76/2/28-94 встановлено,що ОСОБА_3 постійно перебуває на території Автономної Республіки Крим і проходить службу на посаді « начальника ФКУ ИК-1 УФСИН России по Республике Крим и городу Севастополю» . (а.п. 185 т.1);

наказом по ДПтС України № 3/ОС-14 від 07.04.2014 майора внутрішньої служби ОСОБА_3 призначено начальником Сімферопольської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№102). (а.п.200,т.1);

наказом по ДПтС України № 37/ОС-14 від 20.01.2014 майора внутрішньої служби ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Сімферопольської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№102), залишивши його у розпорядженні Державної пенітенціарної служби України. (а.п.201,т.1);

протоколом огляду від 05.08.2016 матеріалів наявних в мережі Інтернет, саме сайту «УФСИН России», де наявні відомості про те, що ОСОБА_3 є керівником ФКУ ИК-1 УФСИН России по Республике Крим.(а.п.204-218, т.1);

протоколом огляду від 27.03.2023 слідчим в у відкритих джерелах мережі Інтернет сайту розміщений сюжет з назвою «В ИК-1 состоялось виезное заседание комиссии по помилованию» (04.09.2015 г.ТРК «Крим»), де зображена особа у форменій одежі,яка за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_3 (а.п. 236-239, т.1);

протоколом огляду речей та документів від 27.03.2023 року, відповідно до якого в мережі Інтернет слідчим здійснено вхід на сторінку «ФКУ ИК-1 УФСИН России», де наявні відомості про те, що її керівником є ОСОБА_3 .(а.п. 240-244,т.1);

випискою з реєстру юридичних осіб за 2023 рік встановлено,що там зареєстровано «федеральное казенное учреждение «Исправительная колония № 1 УФСИН по республике Крим и городу Севастополю». (а.п. 1- 15, т.2);

протоколом огляду слідчим від 10.05.2023 року сайту в мережі Інтернет, де наявні відомості про те,що федеральна казенна установа Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по республіці Крим та м. Севастополю знаходиться за адресою: м. Сімферополь, пров. Елеваторний,4, телефон НОМЕР_2, начальник - полковник ОСОБА_3 (а.п.16-19,т.2)

документами,які надійшли з Міністерства юстиції України щодо осіб,які відбували покарання на тимчасово окупованій території АР Крим, а саме: засуджені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Відповідно до довідок про відбуття покарання цих осіб, характеристик та інших документів, вбачається, що вони підписані начальником ФКУ ИК-1 на тимчасово окупованій території АР Крим ОСОБА_3 (а.п.1-138, т.3)

документи, які надійшли з Генерального консульства України в Ростові-на -Дону щодо осіб,які перебувають під контролем держави-окупанта і отримані від так званих установ «Управління федеральної служби виконання покарань по республіці Крим та міста Севастополь» ,підписані зокрема ОСОБА_3 ( а.п. 139-158, т.3);

висновком експертизи № 286/1 від 21.04.2023 р встановлено, що при дослідженні відеозапису «В ИК -1 состоялось виезное заседание комиссии по помилованию (04.09.2015 ТРК Крим) при показниках індикатора відліку часу з 00.01.32 по 00.01.34 зображений ОСОБА_3 ,зображення якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу в особовій картці ДМС України. (а.п. 160-165,т.3)

Як судом було зазначено на початку цього рішення, судовий розгяд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого.

Суд, оцінивши безпосередньо всі докази, вважає,що вони зібрані належно і у законний спосіб, є достовірними, допустимими, права особи не порушувались ні проведенні досудового розслідування, ні при судовому розгляді.

Аналізуючи вказані докази, суд приходить до висновку,що ОСОБА_3 вчинив умисні дії, що виразились в тому, він вчинив умисні дії,що виразились у вчиненні умисного діяння,вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що виразилось у переході на бік ворога в період збройного конфлікту,та у наданні іноземній державі,іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Його дії суд кваліфікує за ст.111 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, відповідно до ст.12 КК України злочин є особливо тяжким,конкретні обставини кримінального правопорушення,його особу, який діяв з прямим умислом й добровільно, очевидно усвідомлював протиправність своїх дій, не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом і вважає,що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, бо його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд, керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,

засудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять ) років , з конфіскацією всього майна,що є його власністю.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_18 у порядку виконання цього вироку.

Речові докази - документи отримані від Мінюсту України на 19 акр. залишити на збереження в матеріалах провадження.(а.п. 21,42,90,118,163,221,249 т.2; а.п.40,76,114 т.3)

Стягнути із ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи на користь держави в сумі 9559,20 грн.(а.п. 159,т.3)

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :