Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №759/18883/22 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18883/22

пр. № 2/759/113/26

04 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Сеньковець К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва про визнання наказів незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва, в якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва від 02.11.2022 №428/К/тр про припинення трудового договору; - поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-імунолога дитячого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва; - стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; - визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва від 30.09.2022 №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-імунолога дитячого, ОСОБА_1 ; - судові витрати покласти на відповідача.

Позов обгрунтовано тим, що позивач перебувала з 01.11.2013 року у трудових відносинах з КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва на посаді лікаря-імунолога. В подальшому, 01.01.2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду лікаря-імунолога амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №10, філії №2. Починаючи із серпня 2022 року, коли тимчасово виконувачем обов`язків КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва було призначено ОСОБА_2 , останньою на думку позивача, систематично вчинявся тиск з метою подання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням. 02.09.2022 року позивач прибувши під час тимчасової непрацездатності до відділу кадрів КНП «ЦПМД №1» Святошинського району м. Києва, для подачі заяви про продовження основної щорічної відпустки у зв`язку з її перериванням через перебування на лікарняному, начальником відділу кадрів за участю юрисконсульта позивачу було надано для ознайомлення повідомлення від 29.08.2022 року №1 «Про заплановане звільнення», яким попереджено про звільнення з посади лікаря-імунолога дитячого у зв`язку зі скороченням посади лікаря-імунолога дитячого, що відбудеться 31.10.2022 року. Будь яких посад, окрім посади лікаря-педіатра, позивачу не пропонувалось. 01.10.2022 року позивача переведено на посаду лікаря-імунолога дитячого- амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №7 згідно наказу від 29.09.2022 року №366к/тр п. 45. 09.11.2022 позивач отримала поштове відправлення, в якому зокрема були наявні, лист від 03.11.2022 №76 «Про необхідність отримати трудову книжку», яким її фактично повідомлено про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП від 02.11.2022 року та про необхідність отримати трудову книжку у відділі кадрів, та копія наказу про звільнення від 02.11.2022 №428/К/тр, як додаток до зазначеного листа. Вважає, що скорочення штату відповідачем мало фіктивний характер та було спрямоване на звільнення конкретного працівника, а не було зумовлене змінами в орагнізації виробництва та праці підприємства. Відповідно до наказу від 25.08.2022 року №111 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад» наказано вивести з 01.11.2022 року зі штатного розпису посаду лікаря-імунолога дитячого та ввести посаду лікаря-педіатра, при цьому зі змісту наказу вбачається, що скорочення посади лікаря-імунолога дитячого відповідач посилається на вимоги договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Разом з тим під скорочення потрапила лише одна поада, яку обіймала ОСОБА_1 . Зазначає, що зазначений договір не покладає на надавача будь-який обов`язків щодо скорочення штату, ліквідації окремих посад, що не залучені безпосередньо до виконання договору або не вказані у вимогах спеціалізації. Окрім цього, до Колективного договору та його додатків у зв`язку із ліквідацією посади лікаря-імунолога дитячого змін внесено не було, що також свідчить про характер скорочення вказаної посади. Також, відповідачем не було запропоновано весь перелік вакантних посад позивачу, оскільки на момент звільнення були наявні дві посади крім лікаря-педіатра, - лікар загальної практики - сімейний лікар та лікар загальної практики-сімейний лікар. Окрім цього відповідачем було надано інформацію про вакантні посади, з якої вбачається, що у відповідача було наявно дві посади лікаря загальної медицини-сімейний лікар, дві посади лікар- терапевта. Також позивач просить скасувати наказ від 30.09.2022 №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-імунолога дитячого, ОСОБА_1 », оскільки останній незаконний, у зв`язку з тим, що посадовими обов`язками позивача не передбачено виконання завдань доручених керівнику КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва листом ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України» від 22.02.2022 №53.

Ухвалою суду від 03.01.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року здійснено перехід у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року призначено по справі технічну експертизу документів, провадження зупинено.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року у справі відновлено провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових пояснень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив заяву до суду про відкладення судового засідання у зв`язку із сімейними обставинами.

Враховуючи, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а вказані ним причини неявки у зв`язку із сімейними обставинами не доводять неможливості прибуття до суду, суд ухвалює розглядати справу за відсутності сторони відповідача.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили суду, що позивач прийшла за трудовою книжкою 17.11, ставити свій підпис відмовилась.

Позивач ОСОБА_1 допитана в якості свідка в судовому засіданні підтримала правову позицію, викладено в позовній заяві, та надала аналогічні за змістом показання.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що питання про скорочення було прийнято засіданням за поданням голови РДА, з приводу погодження нового штатного розпису зазначала, що не мала обов`язку погоджувати його з РДА.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що остання телефонувала позивачу в останній день звільнення та повідомила, що її звільнено і вона може прийти забрати трудову книжку. Вказала також й на те, що була присутня коли позивача повідомляли про догану.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва від 01.11.2013 року №5-к «Про прийняття за переведенням працівників до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва» у зв`язку з реорганізацією шляхом злиття прийнято за переведенням до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва згідно штатного розпису, зокрема ОСОБА_1 на посаду лікаря-імунолога, амбулаторії загальної практики-сімейної медицина №10, що підтверджується копією виписки із зазначеного наказу, заявою про прийняття на роботу та записом у трудовій книжці №25.

В подальшому, 01.01.2015 року ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною штатного розкладу переведено на посаду лікаря-імунолога амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №10, філії №2, що підтверджується наказом №4-к від 02.01.2015.

Відповідно до листа непрацездатності №4943662-2009511635-1, позивач з 22.08.2022 року по 02.09.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічяна лікарня №7».

Наказом від 18.07.2022 №227/К/тм «Про надання щорічних та додаткових відпусток» на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.07.2022 року, надано частину щорічної основної відпустки строком на 5 календарних дня без врахування святкових днів з 22.08.2022 року по 26.02.2022 року.

Як вбачається з витягу з наказу від 05.09.2022 року №314/К/тр, ОСОБА_1 перервано відпустку з 22.08.2022 року на підставі листа непрацездатності, також надано за проханням працівника частину щорічної основної відпустки 5 каландарних днів без врахування святкових днів 03.09.2022 року по 07.09.2022 року включно за робочий рік з 01.09.2021 по 31.08.2022 року. Окрім того надано частину щорічної основної відпустки 9 календарних днів та додаткову відпустку 5 календарних днів без врахування святкових днів з 08.09.2022 року по 21.09.2022 року включно за робочий рік з 01.09.2021 року по 31.08.2022 року.

Відповідно до листа непрацездатності №5462622-2010450823-1, позивач перебувала на лікарняному з 13.10.2022 року по 17.10.2022 року.

Повідомленням від 29.08.2022 року №1 «Про заплановане звільнення», позивача ОСОБА_1 попереджено, що у зв`язку зі скороченням посади лікаря-імунолога дитячого, відбудеться звільнення з посади лікаря-імунолога дитячого на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України, які відбудеться 31.10.2022 року. Одночасно запропоновано переведення на посаду лікаря-педіатра.

З вказаним повідомленням позивач ознайомлена 02.09.2022 року, що не заперечується сторонами та підтверджено підписом ОСОБА_1 .

Також у вказаному повідомлення позивач відмовилась від переведення на посаду лікаря-педіатра, що також не заперечується стронами у справі.

Наказом КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва від 25.08.2022 року №111 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад» встановлено наступне: відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та відсутністю посади лікаря-імунолога у вимогах до спеціалізації та кількості фахівців, які працюють на посадах за місцем надання медичних послуг за результатами господарської діяльності наказано: вивести з 01.11. зі штатного розпису КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва посаду лікаря-імунолога дитячого та ввести в штатний розпис з 01.11 посаду лікаря-педіатра.

Наказом КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва від 26.08.2022 року №112 «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням посади», доручено начальнику відділу кадрів ОСОБА_5 персонально повідомити ОСОБА_1 про сокрочення посади лікаря-імунолога дитячого. Також доручено запропонувати ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади лікаря-імунолога дитячого переведення на наявну вакантну посаду, яка відповідає її кваліфікації, професії чи спеціальності.

Як зазначає позивач, з вказаними наказами її не було ознайомлено, у зв`язку з чим нею було надіслано звернення до відповідача від 10.11.2022 року шляхом поштової кориспонденції за №0314212870670 з проханням надати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні; копії наказів від 25.08.2022 року №111 та від 26.08.2022 року №112; копію повідомлення про запланове звільнення від 29.09.2022 №1.

У відповідь на звернення КНП « ЦПМСД №1» надіслано лист від 30.11.2022 №1144, який отримано відповідачем 07.12.2022 (роздруківка із сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за №0315804893467).

До вищевказано листа додано копії запитуваних документів.

01.10.2022 року позивача переведено на посаду лікаря-імунолога дитячого- амбулаторії загальної практи-сімейної медицини №7 згідно наказу від 29.09.2022 року №366к/тр п. 45, про що свідчить запис №29 у трудовій книжці.

Відповідно до наказу КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва №428/К/тр від 02.11.2022 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено з 02.11.2022 року з посади лікаря-імунолога дитячого у зв`язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

Підставою звільнення відповідно до наказу №428/К/тр від 02.11.2022 року є накази від 25.08.2022 року №111 та від 26.08.2022 року №112, повідомлення про заплановане звільнення від 29.08.2022 року №1.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 отримала 09.11.2022 року поштовою кориспонденцією за №0311509820673, який був надісланий в додатках до листа від 03.11.2022 року №76 «Про необхідність отримати трудову книжку», що підтверджується листом від 03.11.2022 року та розруківкою із сайту ДП «Укрпошта».

Позивач зазначає, що лише 09.11.2022 року дізналась про своє звільнення та в день звільнення її ні хто не повідомляв, до доказів цього ОСОБА_1 надано копію з метеріалів особової справи, в яких міститься відмітка про засвідчення копії Пенсійного посвідчення, яке посвідчене ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту атку про відмову від підписання повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 02.11.2022 вбачається, що в ході телефонної розмови ОСОБА_1 відмовилась з`явитися для ознайомлення та підписання зазначеного повідомлення.

Актом від 11.11.2022 року зазначено, що позивач відмовилась від підписання зазначеного вище повідомлення, мотивуючи свої дії тим, що в неї є запитання до бухгалтера щодо нарахованих та виплачених сум.

З акту від 17.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 було надано повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені датовані 15.11.2022 року за №1, та остання була була ознайомлена з цим повідомленням, однак від підписання повідомлення відмовилась.

Позивачем не заперечується отримання 15.11.2022 року наручно у бухгалтерії КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні №1 від 15.11.2022 року.

В матеріалах справи міститься Статут КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва завтерджений розпорядженням виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) від 14.10.2013 року №1837, відповідно до п. 3.4 якого, зазначено, що підприємство визначає організаціну структуру, чисельність працівників, складає штатний розпис і подає на затвердження до управління охорони здоров`я Святошинської районної м. Києві державної адміністрації.

П. 4.5.3. статуту встановлено повноваження директора, зокрема: здійснює прийом працівників на роботу та звільнення з роботи на підприємстві за погодженням з керівником структурних підрозділів.

У відповідь на адвокатський запит від 28.11.2022 року №1469 відповідачем було надано, зокрема, копіію договору №0000-ТХ16-М000 про медичне обслуговування населння за програмою медичних гарантій, що діяв станом на 25.08.2022 року та 02.09.2022 року.

Згідно п. 8 договору, надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

П.9 медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 10 зазначеного договору, медичні послуги надаються відповідно до порядків надання медичної допомоги, затверджених МОЗ, з обов`язковим дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та в місцях надання послуг, що зазначені у додатках до цього договору.

Також як вбачається з додатків до Колективного догвору КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва на 2019-2024 року (зі змінами та доповненнями відповідно до Протоколу №10 від 10.09.2019), що завтерджений на зборах первинної профспілкової організації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва, протокол від 15.03.2019 року №5, а саме з додатків 3,4,9 зазначено посаду позивача лікаря-імунолога.

Відповідно до Інформації про вакантні посади та прийнятих працівників з 25.08.2022 року по 28.11.2022 року вбачається, що станом на 25.08.2022 року (дата прийняття наказу про скорочення штату) у КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва наявно 2 посади лікаря загальної медицини - сімейний лікар, 2 посади лікаря-терапевта.

У відповідь на адвокатські запити разом з листами від 05.11.2022 року №1159 та від 30.11.2022 року №1140 було надано відповідачем копію штатного розпису на 13.05.2022 року та копію наказу від 13.05.2022 року №77, відповідно у якому значиться посада лікарі-імунолог дитячий.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.07.2026 року, вбачається, що зміни до Статуту КНП «ЦАМСД №1» Святошинського району м. Києва у період з 14.10.2013 по 08.05.2023 року не вносились.

Відповідно до відповіді Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, вбачається, що КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва за затвердженням штатного розпису, складеного після 11.10..2022 року, не зверталося до Святошинської районної в міситі Києві державної адміністрації.

Також позивач оскаржує наказ від 30.09.2022 року №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-імунолога дитячого, ОСОБА_1 ».

Відповідповідно до наказу КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва №375/к/тр від 30.09.2022 року, втановлено, що відповідно до виявленого факту невиконання посадових обов`язків, порушення трудовох дисципліни внаслідок бездіяльності лікарем-імунологом дитячим, ОСОБА_1 , а саме: невиконання вимог листа ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України» від 22.02.2022 року №53, про що заявлено у доповідній записці заступника директора з охорони дитинства, ОСОБА_2 , від 29.09.2022 року, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Згідно доповідної заступника директора з охорони дитинства О.Степанищенко , вбачається, що 22.02.2022 року секретарем КНП «ЦПМСД №1» Святошинського раойну міста Києва лікарю-імунологу дитячому ОСОБА_1 було надіслано на виконання лист ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» із завданням від директора Центру організувати у вересні 2022 року відбір крові для дослідження на напруженість імінітету до збудників дифтерії та правця у різних вікових груп населенння і доставку їх до України». Станом на 26.09.2022 року доручення керівника Центру щодо опрацювання вищевказаного листа позивачем не виконано. В телефонній розмові з ОСОБА_1 з`ясувала, що зразків для дослідження вона виконувати не збирається. Своїми діями лікар-імунолог дитячий, ОСОБА_1 свідомо не виконала, покладені на неї посадові обов`язки, що призвело до порушення трудової дисципліни.

Відповідно до листа ДУ «КМЦКПХ МОЗ України» від 22.02.2022 року №53, Директору КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ОСОБА_7 необхідно забезпечити відбір сироваток крові для дослідження на напруженість імунітету щодо ряду хвороб.

Щодо наданих доказів стороною відповідача, а саме: повідомлення Голові профспілкованого комітету Новіковій О.А. від 12.08.2022 року №102 та акту КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва від 29.09.2022 року про відмову від надання письмових пояснень з приводу доповідної заступника директора з охорони дитинства ОСОБА_2 , суд звазначає наступне.

Суд не приймає вказані докази як належні та допустимі, оскільки за результатами судової експертизи відповідно до висновку експертів від 08.06.2026 року №29192/23-34/4477/26-34.3, встановлено невідповідність давності виконання (проставлення) підписів датам, зазначеним у текстах цих документів.

Штучне формування доказової бази поза межами реального часу виникнення спірних правовідносин свідчить про недостовірність цих матеріалів та виключає можливість їхнього врахування судом.

Виявлений факт штучного створення (антидатування) доказів нівелює їхню юридичну силу та унеможливлює встановлення об`єктивної істини у справі на їхній підставі.

Відповідно до відповіді на запит від 28.02.2023 року, до якого додано зокрема повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діляльності з медичної практики від 12.11.2021 №1547, яким КНП «ЦПМСД №1» повідомлено МОЗ України, про те, що ним провадиться господарська діяльність за спеціальністю медична «Дитяча імунологія» та про наявніть працівника, який провадить діяльність з медичної практики за цією спеціальністю - ОСОБА_1 , що обіймває посаду лікаря-імунолога дитячого.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Позивач однією з позовних вимог просить визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 02.11.2022 р. № 428/К/тр «Про припинення трудового договору».

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України « При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Відповідно до підпункту «а» частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю. Прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним.

У п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності роботодавець може розірвати, зокрема, у разі «змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників».

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Під час звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, у т. ч. скороченням штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Отже, власник або уповноважений ним орган є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 р. у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду від 25 червня 2021 р. у справі № 527/1263/20-ц, від 22 вересня 2021 р. у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 р. у справі № 206/2500/20, від 09 квітня 2020 р. у справі № 760/21020/15-ц. від 29.01.2020 р. у справі № 761/41149/16-ц, від 27.07.2023 р. у справі № 490/8462/21; від 25.10.2023 р. у справі № 209/2875/21, від 11.04.2022 р. у справі № 209/2468/20.

Як слідує із постанови Верховного Суду від 09.12.2021 р. у справі № 646/2661/20, працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Роботодавець є таким, що виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, якщо запропонував йому всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

Так, відповідно до наказу від 25.08.2022 року №111 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад» наказано вивести з 01 листопада зі штатного розпису КНП «Центр первіинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва посаду лікаря-імунолога дитячого та ввести в штатний розпис з 01.11. посаду лікаря-педіатра.

При цьому у преамбулі вищевказаного наказу міститься посилання на підставі якого винесено сам наказ, а саме відповідно до догоовру про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та відстуністю посади лікаря-імунолога у вимогах до спеціалізації та кількості фахівців, які працюють на посадах за місцем надання медичних послуг за результатами господарської діяльності».

Згідно п. 8 договору №0000-ТХ16-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

П.9 вказаного договору передбачено, що медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договру. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 10 договору, медичні послуги надаються відповідно до порядків надання медичної допомоги, затверджених МОЗ, з обов`язковим дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та в місцях надання послуг, що зазначені у додатках до цього договору.

Відповідно до ч. 1 вт. 8 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичної особою-підприємцем, яка в уставновленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим КМУ вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпеення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

За змістом ч. 4 вказаної статті, договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб -пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарськитх засобів надавачами медичних послуг.

Отже, договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій визначаються забов`язання сторін щодо надання медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам у зв`язку із закупівлею медичних послуг Упововаженими органами.

Відповідно до ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», договір про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій є цивільно-правовим договором про надання послуг та фінансування закладу.

Набуття чинності, зміна умов, закінчення строку дії або зміна переліку медичних пакетів за цим договором відображають виключно фінансово-господарські відносини між Комунальним некомерційним підприємством (КНП) та державним замовником (НСЗУ).

Цей договір не є локальним нормативно-правовим актом і не має імперативної сили у сфері регулювання трудових відносин. Сам по собі факт укладення чи зміни договору з НСЗУ не є автоматичною та безумовною «зміною в організації виробництва і праці» у розумінні п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, посилання відповідача на договір із НСЗУ, як на пряму підставу для скорочення штату є спробою підмінити поняття «зміни в організації виробництва і праці» фактом звільнення позивача, що прямо суперечить трудовому законодавству України та свідчить на думку суду про цілеспрямований характер звільнення конкретного працівника.

Окрім того, як вбачається зі штатного розпису від 13.05.2022 року, у ньому містяться посади лікарів, що не передбачені вимогами спеціалізації, що вказані у додатку до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, що також дає суду підстави вважати, що вказана підстава звільнення позивача не стосується змін в орагнізації виробництва і праці, і як наслідок скорочення штату.

Окрім цього, КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва є суб`єктом господарювання, що провадить вид господарсьеої діяльності, який підлагає ліцензуванню- медичну практику, що підвтерджується ліцензією серії АЕ №571415 від 19.11.2014 року.

Згідно з підпунктом 4 пункту 13 Ліцензійних умов, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №285, ліцензіат зобов`язаний провадити медичну практику за спеціальностями, які зазначалися в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії, або повідомленні про зміни.

Відповідно до п. 33 вказаних умов, суб`єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичної освітою та немедичних праціників, які працюють у системі охорони здоров`я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров`я та фізичною особою - підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівна та заявлених спеціальностей. Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я.

Як вбачається з наданої відповіді на запит сторони позивача, до якої відповідачем долучено повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 12.11.2021 №1547, яким відповідачем повідомлено МОЗ України про те, що ним провадиться господарська діяльність за спеціальністю медичною «дитяча імунологія» про наявність працівника, який провадить діяльність з медичної практики за цією спеціальністю - ОСОБА_1 , що обіймає посаду лікаря-імунолога дитячого.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про зміни в штатному розписі та за КНП «ЦПМСД №1» числиться спеціальність «імунологія», що також вказує на відстутність змін в організації виробництва і праці.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва у редакції, затвердженій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1837 від 14.10.2013, яка діяла на момент виникнення та тривалості спірних правовідносин, підприємство визначає організаційну структуру, чисельність працівників складає штатний розпис та подає на затвердження до управління охорони здоров`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази подання або затвердження Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією нового штатного розпису, відповідно до якого виведено посаду лікаря-імунолога дитячого та введено посаду лякаря-педіатра до або після скорочення позивача.

Більше того, допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_4 підтвердила, що не погоджувала новий штатний розпис і наказ від 25.08.2022 №111.

Вказане підтверджується також, відповіддю Святошинської районної в місті Києві державною адміністрацією від 20.11.2025 року №107-9741.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем не було проведено об`єктивного та реального скорочення штату в розумінні п. 1 ст. 40 КЗпП України. Матеріали справи беззаперечно доводять відсутність дійсних змін в організації виробництва і праці, і як наслідок скорочення штату, а оскаржуване звільнення є штучним та цілеспрямованим усуненням конкретного працівника з займаної посади.

Враховуючи вищевикладені правові позиції Верховного Суду, факт відсутності реальних змін в організації виробництва і праці є самостійною підставою для визнання звільнення незаконним.

Окрім того, як вбачається з інформації про вакантні посади та прийнятих працівників з 25.08.2022 по 28.11.2022 від 01.12. 2022 №87, станом на 25.08.2022 (дата прийняття наказу про скорочення штату) у відповідача було наявних дві посади «лікар загальної медицини- сімейний лікар», дві посади «лікаря-терапевта».

Отже, судом встановлено, що на момент попередження позивача ОСОБА_1 про скорочення її посади і до звільнення з роботи відповідачем пропонувалася робота, але перелік посад був вибірковий і неповний, а саме всього одна посада лікаря-педіатра, незважаючи на наявність вищевказаних вакантних чотирьох посад, враховуючи дані штатних розписів, відповідачем не були запропоновані всі посади, які могла би зайняти позивач, чим були порушені її трудові права.

Варто зауважити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду. Також, слід зазначити, що у разі виробничої необхідності, роботодавцем можуть бути введені додаткові посади до штатного розпису і вноситися зміни до штатного розпису щодо виведення/введення певних посад.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення з позивачем трудових відносин за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 цього Кодексу, що є також підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Таким чином, суд встановив обґрунтованість вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача щодо звільнення позивача та другої вимоги щодо поновлення його на посаді, які підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.

Вимушеним прогулом за висновками Верховного Суду про застосування 235 КЗпП, що викладені 26 серпня 2020 р. у справі № 501/2316/15-ц згідно постанови Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100. Згідно із пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки (у тому числі, за високі досягнення в праці (високу майстерність), умови праці, вислугу років та винагорода за підсумками річної роботи тощо), премії (включаються в заробіток того місяця, на який вони дають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату), індексація. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. п. 6 пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Таким чином, як випливає з аналізу Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер. У цьому випадку законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певних обставин (отримання вихідної допомоги по безробіттю, отримання заробітної плати за новим місцем роботи, допомога по тимчасовій працездатності, середній заробіток на період влаштування та ін.).Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 р. у справі № 826/808/16.

Оскільки суд прийшов до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, то період вимушеного прогулу буде розраховуваися з 03.11.2022 року (наступний день після увільнення) по 25.08.2026 року ( день виходу суду у стадію винесення рішення).

Вирішуючи питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 939, 21 грн., що вбачається з розрахункових листів за вересень 2022 року та жовтень 2022 року.

Кількість робочих днів за період з 03.11.2022 року по 25.08.2026 року включно, коли позивач ОСОБА_1 перебувала у стані вимушеного прогулу, становить 994 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, становить 933574, 74 грн. (939,21 грн. х 994 р. д.).

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 30.09.2022 року №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря імунолога дитячого, ОСОБА_1 ».

Як вище встановлено судом, відповідповідно до наказу КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва №375/к/тр від 30.09.2022 року, втановлено, що відповідно до виявленого факту невиконання посадових обов`язків, порушення трудовох дисципліни внаслідок бездіяльності лікарем-імунологом дитячим, ОСОБА_1 , а саме: невиконання вимог листа ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України» від 22.02.2022 року №53, про що заявлено у доповідній записці заступника директора з охорони дитинства, ОСОБА_2 , від 29.09.2022 року, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Згідно доповідної заступника директора з охорони дитинства О. Степанищенко , вбачається, що 22.02.2022 року секретарем КНП «ЦПМСД №1» Святошинського раойну міста Києва лікарю-імунологу дитячому ОСОБА_1 було надіслано на виконаннчя лист ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров;я України» із завданням від директора Центру організувати у вересні 2022 року відбір крові для дослідження на напруженість імінітету до збудників дифтерії та правця у різних вікових груп населенння і доставку їх до України». Станом на 26.09.2022 року доручення керівника Центру щодо опрацювання вищевказаного листа позивачем не виконано. В телефонній розмові з ОСОБА_1 з`ясувала, що зразків для дослідження вона виконаувати не збирається. Своїми діями лікар-імунолог дитячий, ОСОБА_1 свідомо не виконала, покладені на неї посадові обов`язки, що призвело до порушення трудової дисципліни.

Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За приписами ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ознаками порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність ) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18), постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.07.2020 р. у справі № 554/9493/17«при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності». Як зазначає Верховний Суд у вказаній постанові наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків.

Судом не встановлено обставин порушення позивачем трудових обов`язків, трудової дисципліни, за наслідком чого наказом КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва від 30.09.2022 року № 375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-імунолога дитячого, ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Оскаржуваний наказ не містить посилання на норми законодавства, локальних нормативних актів, які були порушені позивачем, зокрема посадової інструкції, трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідачем не були відібрані письмові пояснення ОСОБА_1 до застосування дисциплінарного стягнення за оспорюваним наказом, не було надано доказів неможливості отримання таких, що свідчить про порушення відповідачем встановленої законом процедури застосування дисциплінарних стягнень.

Щодо наданого стороною відповідача акта КНП «ЦПМСД №1» Святошинського району м. Києва від 29.09.2022 року про відмову від надання письмових пояснень з приводу доповідної заступника директора з охорони дитинства ОСОБА_2 останній визнано судом неналежним доказом, оскільки експертним висновком від 08.06.2026 року №29192/23-34/4477/26-34.3 встановлено, що підписи від імені начальника відділу кадрів ОСОБА_5., від імені інспектора з кадрів ОСОБА_4 та від імені юрисконсульта ОСОБА_3. в акті про відмову від надання письомвих пояснень, датованого 29.09.2022 року, виконано не в дату зазначену в документі (29.09.2022 року), а після жовтня 2022 року.

Як зазначалося вище, порушення трудової дисципліни має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, наказ від 30.09.2022 року №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря імунолога дитячого, ОСОБА_1 » не містить посилання на норми законодавства, локальних нормативних актів, які були порушені позивачем, зокрема посадової інструкції, трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, що свідчить про відсутність порушення позивачем трудової дисципліни.

За таких причин вказаний наказ про оголошення догани ОСОБА_1 не відповідає вимогам трудового законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушень трудової дисципліни в діях позивача, які можуть бути підставою для застосування догани, не встановлює.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема квитанції про сплату судового збору, позивач за подання даного позову в частині вимог про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності до суду сплатила судовий збір в розмірі 992, 40 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку, а тому суд вважає, що з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1984,8 грн.

Суд звертає увагу, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач до проведення фактичної виплати зобов`язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов`язкові платежі, оскільки такий обов`язок по їх нарахуванню покладений на підприємство, а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах, в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 4, 5-1, 21, 40, п.1, ст. ст. 116, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12,77, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва про визнання наказів незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва від 02.11.2022 №428/К/тр про припинення трудового договору.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді лікаря-імунолога дитячого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва (код ЄДРПОУ 38961129, адреса: м. Київ, вул. Чорнобильська 5/7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 933574 (дев`ятсот тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 74 коп.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва від 30.09.2022 №375/к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-імунолога дитячого, ОСОБА_1 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва (код ЄДРПОУ 38961129, адреса: м. Київ, вул. Чорнобильська 5/7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва (код ЄДРПОУ 38961129, адреса: м. Київ, вул. Чорнобильська 5/7) на користь держави судовий збір у розмірі 1984 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда