Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №756/8105/26 — Оболонський районний суд міста Києва

28.08.2026 Справа № 756/8105/26

Справа № 756/8105/26

Провадження № 2/756/7410/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Шролик І.С.,

секретаря судового засідання Венгерський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заявлених вимог

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № LM981880395 від 14.02.2025 у розмірі 20 443,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.02.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № LM981880395, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 6 600 грн.

Договір відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором після реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, подання заявки на отримання коштів у кредит та ознайомлення з паспортом споживчого кредиту.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав та перерахував кредитні кошти на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначила у заявці. Натомість відповідач у визначений договором строк кредит не повернула, проценти за користування ним та комісію за надання кредиту не сплатила.

16.04.2025 право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «Таліон Плюс», яке 04.12.2025 відступило це право позивачу.

Позивач нарахувань за кредитним договором не здійснював, платежів на погашення заборгованості від відповідача не отримував.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 23 743,12 грн, проте вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, у зв`язку з чим просив стягнути 20443,12 грн.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.06.2026 суд ухвалив заочне рішення, яким позовну заяву задоволено.

28.07.2026 відповідач подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення від 29.06.2026 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28 серпня 2026 року.

Відзив на позовну заяву відповідач не подала. Свої заперечення проти позову вона виклала у заяві про перегляд заочного рішення, зазначивши, що судове рішення ухвалене без належного дослідження матеріалів справи: первісним кредитором помилково зазначено інше товариство, неправильно встановлено особу, до якої перейшло право грошової вимоги, не перевірено період та правильність нарахування процентів, зокрема правомірність їх нарахування після спливу дисконтного періоду, не надано оцінки умовам договору щодо процентної ставки та правомірності стягнення комісії.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлені судом обставини

Судом установлено, що 14.02.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір кредитної лінії № LM981880395, за умовами якого загальний розмір кредиту становить 6 600 грн (п. 2.2 договору), а перший транш у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту, надається 14.02.2025, що є датою надання кредиту (п. 2.3 договору).

Строк дисконтного періоду кредитування на момент укладення договору становить 30 днів від дати отримання першого траншу; дата закінчення дисконтного періоду - 16.03.2025 (п. 3.1, 7.1 договору). Договір діє протягом 5 років (п. 11.1 договору), кінцева дата повернення кредиту - 16.03.2030 (п. 7.3 договору).

Базова процентна ставка за договором є фіксованою і становить 0,98% в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних (п. 8.2, 8.3 договору).

Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії договору, із розрахунку наявності 365 днів у році (п. 8.10 договору). Денна процентна ставка, розрахована за методикою, передбаченою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,98% в день (п. 8.6 договору).

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 72,45% від базової процентної ставки, унаслідок чого за період з 14.02.2025 до 16.03.2025 включно розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,27% в день (п. 8.7.1 договору). У разі користування кредитом після спливу 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на процентну ставку не надається, а перерахунок зобов`язань позичальника під базову процентну ставку може здійснюватися, на вибір кредитодавця, за весь строк дисконтного періоду або лише за останні 30 календарних днів його дії (п. 8.11 договору).

Комісія за надання кредиту становить 330 грн, нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу та не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця (п. 8.4, 8.5 договору); строк її сплати - не пізніше 16.03.2025 (п. 7.5 договору). Додаткових та/або супутніх послуг під час укладення договору кредитодавець позичальнику не надавав (п. 5.4 договору).

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2284. Верифікацію позичальника здійснено 02.02.2025 через систему BankID Національного банку України (п. 4.7 договору).

Способом надання кредиту сторони визначили ініціювання кредитового переказу коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п. 5.1 договору); ці ж реквізити зазначені у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 14.02.2025.

Виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2025, згідно з яким ТОВ «Оптимальні кредити» перерахувало ОСОБА_1 6 600 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

16.04.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/31, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком у реєстрі прав вимоги, а фактор - прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (п. 2.1 договору); фактор має право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати його на користь третіх осіб (п. 5.3.3 договору).

Відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № LM981880395 від 14.02.2025 підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № б/н від 16.04.2025 до договору факторингу № ОК-ТП/31 від 16.04.2025.

між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 04.12.2025 укладено договір факторингу № 04/1225-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1 договору), а право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимоги (п. 4.1 договору).

Перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 04.12.2025 до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 та актом прийому-передачі реєстру прав вимоги № 1 від 04.12.2025, згідно з якими розмір відступленої вимоги до відповідача становить 23743,12 грн, а також платіжною інструкцією щодо сплати фінансування за вказаним реєстром.

Пунктом 9.1.1.5 кредитного договору сторони погодили право кредитодавця в будь-який час, у тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором фінансовій установі, зокрема шляхом укладення договору факторингу.

За розрахунком заборгованості ТОВ «Оптимальні кредити» за період з 14.02.2025 по 16.04.2025 нараховано 3 945,48 грн процентів за користування кредитом і 330 грн комісії за надання кредиту, з яких відповідачем 31.03.2025 сплачено 5,00 грн.

За розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за період з 17.04.2025 по 11.09.2025 нараховано 9572,64 грн процентів за користування кредитом, після чого нарахування припинено.

Станом на дату відступлення права вимоги позивачу заборгованість відповідача становить 23 743,12 грн, з яких 6 600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 513,12 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 330 грн - заборгованість за комісією, 3 300 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії за надання кредиту, крім платежу в розмірі 5,00 грн від 31.03.2025, матеріали справи не містять.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд враховує, що договір кредитної лінії № LM981880395 від 14.02.2025 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, і відповідає вимогам ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори факторингу № ОК-ТП/31 від 16.04.2025 та № 04/1225-01 від 04.12.2025 у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, відповідачем не оспорювалися, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірними.

Отже, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № LM981880395 від 14.02.2025 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цього права, і є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить із такого.

Заборгованість за тілом кредиту становить 6 600 грн та відповідає сумі кредиту, фактично перерахованої відповідачу 14.02.2025.

Проценти за користування кредитом нараховані за період з 14.02.2025 по 11.09.2025, тобто в межах строку дії договору, який спливає 14.02.2030, та в межах строку користування кредитом, визначеного п. 8.10 договору. За перші 30 днів дисконтного періоду проценти нараховано за дисконтною ставкою 0,27% в день, що становить 534,60 грн (6 600 грн ? 0,27% ? 30 днів). Оскільки відповідач кредит протягом дисконтного періоду та 6 календарних днів після його закінчення не повернула, з 17.03.2025 нарахування здійснювалося за базовою процентною ставкою 0,98% в день, що становить 64,68 грн за кожен день користування кредитом, а 23.03.2025 на підставі п. 8.11 договору проведено перерахунок зобов`язань за останні 30 календарних днів дисконтного періоду на суму 1 405,80 грн ((64,68 грн - 17,82 грн) ? 30 днів). Загалом за вказаний період нараховано 13 518,12 грн процентів, з яких відповідачем сплачено 5,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість за процентами становить 13 513,12 грн.

Комісія за надання кредиту в розмірі 330 грн є разовою платою за дію кредитодавця з надання кредиту, нарахованою одноразово в дату видачі першого траншу, і не є платою за додаткові чи супутні послуги, які, за умовами п. 5.4 договору, кредитодавцем не надавалися. Отже, підстав вважати відповідну умову договору такою, що суперечить закону, суд не вбачає.

Розмір денної процентної ставки за договором становить 0,98% і не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Перевіркою наданих позивачем розрахунків заборгованості суд встановив, що вони відповідають умовам кредитного договору щодо розміру процентних ставок, порядку та періоду нарахування процентів, а також ураховують здійснений відповідачем платіж. Розрахунок відповідачем не спростований, контррозрахунку відповідач не подала.

Доводи відповідача про те, що судом не перевірено правильність нарахування процентів та не надано оцінки умовам договору, спростовуються наведеним вище; розрахунок заборгованості перевірено судом покомпонентно та визнано таким, що відповідає умовам договору.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування процентів після спливу дисконтного періоду суд відхиляє, оскільки дисконтний період кредитування не є строком кредитування: за п. 11.1 договору строк його дії становить 5 років, кінцевою датою повернення кредиту визначено 16.03.2030 (п. 7.3 договору), а проценти згідно з п. 8.10 договору нараховуються до дня закінчення строку дії договору. Дисконтний період є періодом застосування знижки на базову процентну ставку, право на яку відповідач втратила, не здійснивши повного дострокового погашення кредиту в порядку, передбаченому п. 8.7, 8.11 договору. Нарахування процентів припинено 11.09.2025, тобто в межах строку дії договору.

Доводи відповідача щодо змісту заочного рішення від 29.06.2026 суд до уваги не бере, оскільки це рішення скасовано і справа розглядається по суті за наявними в ній доказами.

Окрім того, ухвалою суду від 05 серпня 2026 року виправлено описку в заочному рішенні суду.

При укладенні договору відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, у якому наведено тип і розмір процентної ставки, розмір комісії, орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, що підтверджується підписанням паспорта електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Правом відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів відповідач не скористалася.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів відповідачу, перехід до позивача права грошової вимоги та розмір заборгованості позивачем доведено, тоді як відповідач доказів належного виконання зобов`язання не надала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № LM981880395 від 14.02.2025 у розмірі 20 443,12 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду до нього № 25771512023 від 21.01.2026, якою доручено надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № LM981880395 від 14.02.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 на суму 7 000 грн з переліком наданих послуг і витраченого часу, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не заявляла. З огляду на перелік наданих адвокатом послуг, зміст позовної заяви та долучених до неї доказів, ціну позову і категорію справи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № LM981880395 від 14.02.2025 у розмірі 20 443,12 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина ШРОЛИК