Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №756/8464/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №756/8464/26

Суддя: Дев'ятко В. В.

21.08.2026 Справа № 756/8464/26

№ 3/756/2581/26

№ 756/8464/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев`ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646290, 21 квітня 2026 року, близько 10 год. 45 хв., ОСОБА_1 , по вул. Богатирській, що у м. Києві, керував автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер (далі - р.н.) НОМЕР_1 , з ознаками наркотичногосп`яніння. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився, що було зафіксовано технічним засобом відеозапису (нагрудні камери патрульних поліцейських).

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 21 квітня 2026 року, близько 10 год. 45 хв., він, у м. Києві по вул. Богатирській, керував автомобілем марки «BMW», р.н. НОМЕР_1 . На вказаній вулиці його зупинили патрульні поліцейські за порушення ПДР України. У подальшому, поліцейські винесли постанову, а після тривалої перевірки службового планшета та виявлення закритої стосовно нього справи за ст. 130 КпАП України, безпідставно почали наголошувати, що він знаходиться в стані наркотичного сп`яніння, оскільки має бліде обличчя. ОСОБА_1 повідомив, що є особою з інвалідністю та працює на підприємстві оборонно-промислового комплексу, куди і прямує. На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння він відмовився, оскільки поспішав на роботу та не перебував у стані будь-якого сп`яніння, тому пропозицію пройти огляд вважав безпідставною. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що працює у ТОВ «ДЕМЗ» складальником боєприпасів (спеціальні хімічні виробництва), де систематично проходить огляди на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хобта С.Г. просив закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки працівники поліції під час огляду не дотримались вимог ст. 266 КпАП України, ознаки сп`яніння не встановлювались, направлення на огляд було незаконним та безпідставним. Також, ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, що є порушенням права на захист.

До письмового клопотання ОСОБА_1 та адвокатом додано наступні документи:

-копія посвідчення Серії НОМЕР_2 від 05.09.2023, з якої убачається, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності;

-копія довідки Серії 12 ААГ № 459665 від 23.05.2024, з якої убачається, що ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності;

-копію витягу з протоколу № 81-450ОП-2025 від 29.04.2025, згідно якого комісія дійшло до висновку, що технолог ТОВ «ДЕМЗ» ОСОБА_1 знає «Правила експлуатації підприємств з виготовлення порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин, піротехнічних засобів і сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх основі»;

-копію витягу з протоколу № 135/4.20-2025 від 16.05.2025, згідно якого комісія дійшло до висновку, що складальник боєприпасів ТОВ «ДЕМЗ» ОСОБА_1 знає «Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення»;

-копію протоколу № 243 від 16.05.2025, згідно якого комісія видала ОСОБА_1 свідоцтво про те, що він є складальником виробів капсульного виробництва (спеціальні хімічні виробництва) спеціалізація: складальник виробів капсульного виробництва у виробництві вибухових речовин;

-копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 15350 від 26.12.2025, з якої убачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні термічної травми, оскільки на волосисту частину голови Квітка Є.І. потрапила кислота;

-копію пропуску № 0586, з якого убачається, що ОСОБА_1 є інженер-технологом № ТОВ «ДЕМЗ».

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію його представника - адвоката Хобти С.Г., дослідивши матеріали справи та документи надані ОСОБА_1 , суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, з огляду на таке.

Правилами статей 245, 251, 252, 280 КпАП України передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. До цих ознак належать: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Так, відповідно до п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015, за № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646290, 21 квітня 2026 року, близько 10 год. 45 хв., ОСОБА_1 , по вул. Богатирській, що у м. Києві, керував автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер (далі - р.н.) НОМЕР_1 , з ознаками наркотичногосп`яніння. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився, що було зафіксовано технічним засобом відеозапису (нагрудні камери патрульних поліцейських).

Так, із дослідженого відеозапису із нагрудної камери патрульного поліцейського, убачається, що після зупинки ОСОБА_1 за порушення ПДР України (перевищення швидкості в населеному пункті), останньому було винесено постанову, з якою ОСОБА_1 погодився. У подальшому, ОСОБА_1 спілкувався з працівниками поліції та повідомив, що поспішає на роботу, яка пов`язана з оборонно-промисловим комплексом. Працівники поліції протягом певного часу перевіряли ОСОБА_1 через службовий планшет та повідомили, що стосовно нього складались матеріали за ст. 130 КпАП України. Після цього, працівник поліції вказав на бліде обличчя ОСОБА_1 та запропонував пройти огляд у лікаря-нарколога, оскільки наявні підстави вважати, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння. У свою чергу, ОСОБА_1 повідомив, що є особою з інвалідністю та не перебуває в стані наркотичного сп`яніння. У ході суперечки, працівник поліції фактично не встановлюючи наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а лише виявивши попередньо складений протокол за ст. 130 КпАП України формально перерахував ознаки наркотичного сп`яніння, не роз`яснюючи останньому правові наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та права передбачені ст. 268 КпАП України, Конституцією України, склав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України.

У контексті вказаного, суд наголошує на наступному.

Так, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Водночас, стаття 57 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Також, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи ч. 2, п. а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказують, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

У своїх рішеннях ЄСПЛ вказував, що суд не має висловлюватись щодо прийнятності певних доказів, наприклад, отриманих у спосіб, що суперечить національному праву. Натомість слід перевірити, чи провадження, включно із способом збирання доказів, було справедливим в цілому, що передбачає перевірку згаданого порушення законності, і у випадках, коли йдеться про порушення іншого захищеного Конвенцією права, характеру цього порушення («Хан проти Сполученого Королівства» (Khan v. the United Kingdom), § 34; «П.Г. і Дж.Х. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), § 76; «Аллан проти Сполученого Королівства» (Allan v. the United Kingdom), § 42).

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що працівники поліції діяли всупереч вимогам Інструкції, Закону України «Про Національну поліцію» та допустили порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому докази, які було отримано останніми, суд визнає недопустимими.

Разом з цим, суд зауважує, що адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 не містять інших відомостей та належних, допустимих доказів про наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Згідно із ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

На обґрунтування провини ОСОБА_1 суду не надано жодних об`єктивних доказів, які б дозволяли на підставі ст. 252 КпАП України зробити висновок про доведеність факту вчинення ним інкримінованого правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Відповідно до ст. 284 КпАП України, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; 3) закриття справи.

Положенням п. 1 ст. 247 КпАП України визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що протокол про адміністративне порушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 складено безпідставно та необґрунтовано, оскільки матеріали справи не містять беззаперечного підтвердження, що ОСОБА_1 умисно порушив п. 2.5 ПДР України, а отже, приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України.

З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст. 40-1 КпАП України стягненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 130, 251, 256, п. 1 ст. 247, 283-286 КпАП України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.В. Дев`ятко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua