Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №753/4010/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4010/26

провадження № 1-кп/753/1452/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025100020004386 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, пенсіонера, працюючого водієм ФОП ОСОБА_7 , учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, маючого на утриманні дружину - особу з інвалідністю ІІ групи безстроково, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 26.11.2025 близько о 08 годин 34 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Peugeot Рartner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві, по вулиці Харченка зі сторони вулиці Переяславської в напрямку вулиці Дружби, в районі будинку № 59, перед зміною напрямку руху та в подальшому виконанні маневру обгону по зустрічній смузі руху, не переконався у безпеці, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що в свою чергу був визначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 та відповідною дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, проявив неуважність та необачність, а саме - не вчасно відреагував, що перед зазначеним пішохідним переходом зупинився невстановлений автомобіль, який рухався попереду у попутному напрямку руху, тим самим не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в результаті цього несвоєчасно виявив та в подальшому скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка, маючи перевагу в русі, здійснювала перехід зазначеної проїзної частини в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво по напрямку руху транспортних засобів.

Тим самим водій ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 14.6а, 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306 (далі - ПДР), а саме: п. 10.1 - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 14.6а - «обгін заборонено на перехресті»; п. 18.4 - «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

внаслідок чого пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння пішоходу ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, які виразились у вигляді закритої черепно-мозкової травми: садна (без опису морфології) м`яких тканин обличчя; синця (вказаними розмірами 4.0*5.0 (см) без опису морфології) у лобній ділянці лівору; рани ( визначеної клінічними лікарями як забитої, вказаними розмірами 2.0*0.5 (см) без опису морфології) у потиличній ділянці; множинних крововиливів паренхіми лівої лобної та скроневої часток; субдурального крововиливу над лівою скроневою часткою; лінійного перелому скроневої кістки ліворуч, з переходом на піраміду скроневої кістки; субарахноїдального крововиливу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину за обставин, встановлених в мотивувальній частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що 26.11 2025 року він вранці їхав додому через Бортничі, дорожнє покриття було трохи слизьке. Автомобіль, що рухався перед ним, прийняв вправо, а автомобіль, що був перед цим автомобілем, перекрив огляд. Він став випереджати перший автомобіль, і в цей час на дорогу вийшла потерпіла. Він загальмував, але сталось зіткнення. Вказав, що не дав потерпілій піти з місця ДТП, одразу викликав швидку медичну допомогу. Потерпіла зателефонувала доньці, і остання прибігла ще до приїзду швидкої. Просив врахувати, що він весь час надавав і надає потерпілій допомогу, всі збитки відшкодовано. Також просив взяти до уваги, що він працює водієм, оскільки пенсії на життя не вистачає, а також використовує автомобіль при догляді за дружиною, яка хворіє на тяжке невиліковне захворювання.

За відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, які не оспорювали фактичні обставини справи, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та, обмежившись в судовому засіданні, за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, поясненнями обвинуваченого та потерпілої, вважає доведеною винність ОСОБА_6 у тому що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого, характер та ступінь суспільної небезпеки, фактичні обставини справи, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав, вибачався перед потерпілою.

Судом також враховуються дані про особу ОСОБА_6 , який є ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС, пенсіонером, при цьому працює водієм, здійснює догляд за дружиною - особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, те, що обвинувачений на спеціальних обліках не перебуває, має місце реєстрації та постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, є призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених для даного виду покарання санкцією частини статті.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин його скоєння, поведінку після вчиненого, з огляду на особу винного, наявності по справі декількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, та думку прокурора і потерпілої, які вважали можливим, що обвинувачений зможе довести своє виправлення без реального позбавленого волі, суд приходить до висновку про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На тверде переконання суду, призначення покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, вказуватиме, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочини, воно сприймалося би, як грубо непропорційне, і як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, свідчило би про жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції.

Також, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, дані щодо особи винного, з огляду на те, що в судовому засіданні було підтверджено, що джерело доходів обвинуваченого пов`язано з правом керування транспортними засобами, крім того, останній використовує автомобіль при здійсненні догляду за дружиною інвалідом, а також приймаючи до уваги позицію потерпілої, яка підтвердила, що обвинувачений нею опікується, повністю відшкодував шкоду, і тому просила не позбавляти обвинуваченого права керування, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів підлягає вирішенню на підставі положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 3565 грн. 60 коп.

Речові докази, а саме:

- автомобіль «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити у власності останнього;

- CD-R-диск - зберігати при матеріалах Дарницької окружної прокуратури м. Києва.

Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя