Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №752/4266/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4266/26

Провадження №: 3/752/5651/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Токман Ю. Ф., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, громадянина України, працюючого завідувачем відділу Інституту водних проблем і меліорації, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 січня 2026 року близько 17:20 у м. Києві на вул. Івана Сірка, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою судді Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року апеляційну скаргу захисника Полянчука В. Б. задоволено часткового. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, скасовано та прийнято нову постанову, якою матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 направлено для дооформлення до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві.

Після дооформлення справи у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 30 січня 2026 року керував транспортним засобом, однак у стані сп`яніння не перебував. На вимогу працівників поліції пройшов огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду виявився позитивним. З результатом огляду він не погодився. Незважаючи на це, працівники поліції не забезпечили проведення повторного огляду у закладі охорони здоров`я, натомість повідомили йому недостовірну інформацію про те, що процедура огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я така ж сама як і на місці зупинки, чим спровокували його відмову від огляду у закладі охорони здоров`я.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Полянчук В.Б. просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено з порушеннями. При цьому рапорт співробітника поліції щодо уточнення змісту протоколу не є належним та допустим доказом у справі. Працівниками патрульної поліції порушено встановлений порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Спровоковано відмову останнього від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Клопотав про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 30 січня 2026 року стала учасником ДТП, внаслідок того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 в`їхав в її автомобіль ззаду на великій швидкості. ОСОБА_1 під час керування був у стані сильного алкогольного сп`яніння, не міг самостійно вийти з автомобіля.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2.9 а ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 579501 від 30.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; результати аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп`яніння з кількісним показником 1.90 проміле; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.01.2026; картку обліку адміністративного правопорушення; схему місця ДТП, письмові пояснення учасників ДТП щодо обставин події та про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, довідку щодо доопрацювання матеріалів відносно ОСОБА_1 від 16.07.2026; рапорт т.в.о. командира взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції щодо обставин вчинення правопорушення, а також відеозапис з нагрудних камер поліцейських на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Так, факт керування ОСОБА_1 30 січня 2026 року транспортним засобом та участь у ДТП стороною захисту не оспорюється.

При цьому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не перебував у стані сп`яніння спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, за результатами перегляду судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що після зупинки на місці ДТП ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме порушення координації рухів, мови, поведінка, що не відповідає обстановці. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого виявився позитивним - 1,9 проміле, що майже в 20 разів перевищує допустиму норму.

Вказаний результат ОСОБА_1 не оспорював та не заперечував, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Після роз`яснення поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП про те, що у разі незгоди водій зобов`язаний проїхати з ними до закладу охорони здоров`я для проведення повторного огляду, ОСОБА_1 повідомив, що немає потреби їхати до закладу охорони здоров`я.

Таким чином, отримавши від ОСОБА_1 усну згоду з результатом огляду, проведеного на місці зупинки, працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки процесуальних підстав для доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою перевірки достовірності результату огляду, проведеного на місці зупинки, у поліцейських не було.

Подальше непідписання ОСОБА_1 акту огляду на стан сп`яніння не свідчить порушення поліцейськими процедури огляду та не тягне за собою недопустимість доказів у справі.

З огляду на пояснення учасників ДТП щодо перебування ОСОБА_1 у стані сильного алкогольного сп`яніння, дані відеозапису з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано наявність у ОСОБА_1 явних ознак сп`яніння, обґрунтованих підстав недовіряти результату огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, у суду немає.

Неправильне зазначення у протоколі часу вчинення адміністративного правопорушення на виконання постанови апеляційного суду було виправлено довідкою та рапортом поліцейського під час дооформлення справи.

Істотних процесуальних порушень під час складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи, які би мали наслідком звільнення винного від відповідальності, судом не встановлено.

За таких обставин, у задоволенні клопотання захисника про закриття провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Таким чином, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 діб з дня її винесення.

Суддя Ю. Ф.Токман