Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №910/8871/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. КиївСправа № 910/8871/26

За позовом: приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША";

до: приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС";

про: стягнення 85.959,60 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення 85.959,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом договору добровільного страхування, укладеного між позивачем і страхувальником.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8871/26 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: відсутності звернення із заявою на виплату страхового відшкодування; відсутності проведення огляду пошкодженого транспортного засобу за участі представника відповідача; безпідставне включення до розрахунку відновлювального ремонту робіт, матеріалів та запчастин, які не пов`язані з ДТП.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про здійснення відповідачем часткової оплати суми страхового відшкодування, як підтвердження факту настання страхового випадку; відсутність обґрунтування того, чому після здійснення часткової виплати відповідач вважає відсутнім обов`язок з подальшого відшкодування шкоди; відсутність обґрунтування яким саме чином відсутність огляду розбавила відповідача можливості встановити розмір збитків; саме лише припущення відповідача про те, що певні роботи є профілактичними, завищеними, або не пов`язаними з ДТП не може бути доказом.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як страховиком та Таскомбанк АТ., як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2023 № 06-24.00.23.00020 (далі - Договір добровільного страхування).

Відповідно до предмету Договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу, що належить страхувальникові, а саме "Man" з державним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).

Відповідно до відповіді НПУ: 09.05.2023 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу "Toyota", із державним знаком НОМЕР_2 яким керував гр. ОСОБА_1 (далі - ДТП).

Позивач посилається на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2023 у справі № 759/9869/23 якою ОСОБА_1 визнаний винним у ДТП. Проте, такої постанови/копії до матеріалів справи не долучено.

Приписами частини 1 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В поданому до суду відзиві відповідач зазначає про те, що транспортний засіб "Toyota", із державним знаком НОМЕР_2 забезпечено договором обов`язкового страхування відповідача ЕР214054212; в ДТП, що мала місце 09.05.2023 за участю застрахованого ТЗ/"Man" з державним знаком НОМЕР_1 та транспортного засобу "Toyota", із державним знаком НОМЕР_2 має нести відповідальність винна в ДТП особа.

Відтак, суд дійшов висновку, що у ДТП, яка мала місце 09.05.2023 у м. Києві за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу "Toyota" із державним знаком НОМЕР_2 , винною особою є особа, яка керувала транспортним засобом "Toyota" із державним знаком НОМЕР_2 (забезпечено договором обов`язкового страхування відповідача ЕР214054212).

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження у вказаній вище ДТП визначено позивачем на підставі рахунку-фактури від 15.05.2023 № KYV_AVGOK-000002174 на суму 134.979,82 грн. та страхового акту від 16.06.2023 № ТР-10835 на суму 134.979,82 грн.

Позивач на підставі Договору добровільного страхування, з урахуванням рахунку-фактури від 15.05.2023 № KYV_AVGOK-000002174 та страхового акту від 16.06.2023 № ТР-10835 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 134.979,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 22.06.2023 № 2262, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, сума страхового відшкодування сплачена відповідачем частково в розмірі 49.020,22 грн., що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача частини/решти суми страхового відшкодування в розмірі 85.959,60 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Приписами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту від 07.11.2023 № 8927, здійсненого фізичною особою-підприємцем Праворським В.В., який діє на підставі сертифікату ФДМУ від 19.09.2019 № 719/19, вартість відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу, становить 49.020,22 грн.

Відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 49.020,22 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 27.07.2023 № 4888

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача частини суми страхового відшкодування в розмірі 85.959,60 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем виконані зобов`язання за Договором обов`язкового страхування та здійснено виплату на користь позивача суми страхового відшкодування стосовно ДТП в оціненому розмірі.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача, з посиланням на рахунок-фактуру від 15.05.2023 № KYV_AVGOK-000002174, судом відхилені, оскільки такий рахунок-фактура не є підтвердженням оціненої шкоди, в той час коли поданий відповідачем звіт від 07.11.2023 № 8927 позивачем жодним чином не спростований.

Також суд зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Таким чином, суд прийняв до уваги лише доводи сторін у суттєвих аспектах справи.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строк встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац