Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №904/3867/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3867/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Палажченко О.О.;

відповідач-3: Романчук Л.Г. (в зал

від відповідача-3 Шпакова Т.С., адвокат Романчук Л.Г.;

відповідач-4: Гулько О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 року (повний текст рішення складено 19.06.2023 року) у справі №904/3867/21 (суддя Крижний О.М.),

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_2 , с. Дослідне, Дніпропетровської області

відповідача-3: ОСОБА_3 , м. Дніпро

відповідача-4: ОСОБА_4 , м. Дніпро

відповідача-5: ОСОБА_5 , м. Новомосковськ, Дніпропетровської області

відповідача-6: ОСОБА_6 , м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, м. Київ

про відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) у квітні 2021 року звернувся до суду з позовною заявою до: ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач 1), ОСОБА_7 (далі – ОСОБА_7 , відповідач 2), ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач 3), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 , відповідач 4), ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 , відповідач 5), ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_5 , відповідач 6), ОСОБА_6 (далі – ОСОБА_6 , відповідач 7) та з урахуванням заяви від про збільшення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з зазначених вище фізичних осіб на користь Фонду, заподіяну ПАТ “Меліор Банк” та його кредиторам шкоду у сумі 213 849 977,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з постановою правління Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ ПАТ "Меліор Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Також на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", за яким з 10.10.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Постановою правління Національного банку України від 10.02.2015 №87 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк". Під час процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк" відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.05.2015 №113/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів, становить 82 649 585,16 грн, а оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015, становить 4 702 556, 57 грн. Недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн (82 649 585,16 грн – 4 702 556,57 грн). До Єдиного державного реєстру 01.02.2019 внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк". За наслідками завершення ліквідаційної процедури розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000,07 грн. Фондом за результатами детального аналізу кредитного портфелю ПАТ "Меліор Банк", виявлено групу кредитів, які надавались пов`язаним між собою компаніям (позичальникам), без забезпечення або під забезпечення, яке не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику. Вказаними компаніями є: ТОВ "МСВ Укрбуд", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл Груп", які мали ознаки фіктивності. Також на балансі банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ Сталь". Зазначає, що згодом вказані позичальники розпочали процедуру банку.

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб банку, Фонд визначає статті 42, 43, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтю 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 11, 92, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, пункт 1.3 глави I розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду відмовлено. Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн з ОСОБА_7 закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 апеляційну скаргу Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/3867/21 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/3867/21 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 касаційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення шкоди у сумі 213 849 977,67 грн та розподілу судового збору скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_7 залишено в силі.

Скасовуючи рішення та постанову і передаючи справу на новий розгляд, колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, без належної оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням лише доводів і доказів відповідачів, що є недопустимим. Крім того, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що серед обставин, які підлягають встановленню, є зокрема, розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів.

За результатом нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду про відшкодування шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові, виходив з такого:

(1) щодо правової природи поданого позову:

- закон станом на 2014 рік передбачав право фонду звернутися до суду з відповідним позовом для задоволення вимог кредиторів;

- редакція даної норми станом на день звернення до суду з позовом передбачала звернення Фонду у разі недостатності майна банку для погашення кредиторських вимог;

- аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дозволяє дійти висновку, що розмір збитків, сплати яких може вимагати Фонд, має відповідає розміру непогашених вимог кредиторів, а не сумі неповернутих позичальниками кредитних коштів;

- оскільки позов подано Фондом після припинення діяльності банку, відповідно Фонд звертається з позовом від власного імені, але в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку;

(2) щодо розміру збитків:

- остаточна сума акцептованих та незадоволених вимог кредиторів – 80 214 069,91 грн.

Ціна позову у справі №904/3867/21 складає 213 849 977,67 грн.

Ціна позову у справі №904/3864/21 складає 61 012 958,04 грн.

Отже, сума, яка може бути визнана збитками - у розмірі непогашених вимог кредиторів - фактично заявлена у двох позовах. При цьому покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів. Цієї питомої ваги не визначено;

- для встановлення наявності складу цивільного правопорушення необхідно чітко встановити, що саме дії відповідачів мали наслідком завдання шкоди у відповідній частині розміру суми акцептованих та незадоволених вимог кредиторів;

- в аспекті поданого позову розмір збитків від кожного з правочину не дорівнює розміру неповернутого кредиту за ним;

- судом протягом розгляду справи неодноразово ставилося на розгляд питання щодо призначення судової експертизи для визначення розміру збитків, яких зазнав банк саме від проблемних кредитів та з урахуванням висновку судової експертизи та оцінки у сукупності усіх доказів проаналізувати чи слугували дії відповідачів щодо видачі вказаних кредитів до спричинення банку збитків. Проте представники сторін клопотань щодо призначення судової експертизи не подали, усно проти її призначення заперечували;

- відсутність хоча б одного елементу складу цивільного правопорушення виключає притягнення особи до відповідальності за завдання шкоди. При цьому, у випадку встановлення відсутності хоча б одного елементу складу правопорушення, аналізу наявності інших елементів складу правопорушення не вимагається;

(3) щодо наявності протиправної поведінки відповідачів:

- матеріалами справи підтверджується, що рішення про укладення спірних кредитних договорів приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк”. До складу Кредитного комітету Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк” входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) – голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів – заступник голови кредитного комітету),та члени кредитного комітету: ОСОБА_3 – голова Правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_8 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_9 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління). До складу спостережної ради входили: ОСОБА_1 – голова Спостережної ради, ОСОБА_7 – заступник голови Спостережної ради та ОСОБА_2 - член Спостережної ради;

- доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи не додержано встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків матеріали справи не містять;

- в матеріалах справи відсутні кредитні справи, що унеможливлює дослідити об`єктивність даного питання. Всі доводи позивача ґрунтуються на внутрішній документах та перевірках Банку, діяльність якого уже відповідно до перевірок, зроблених у 2012-2013 роках була ризиковою та сумнівною, в той час як спірні кредити були видані у період з січня по 15 вересня 2014 року, а вже 09.10.2014 прийнято постанову про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Натомість, банком сформовані резерви для покриття ризикових кредитів;

- в матеріалах справи відсутні докази заборони видавати бланкові кредити;

- за заявами посадових осіб Фонду були зареєстровані кримінальні провадження, які в подальшому було закрито у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину.

Суд звернув увагу, що підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних не зазначено укладення договорів, які позивач вважає сумнівними. Національний банк України під час вжиття заходів нагляду не вживав заходів щодо заборони видачі бланкових кредитів, хоча мав на це право. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи Національного банку України, нормативи діяльності самого банку, чи допущено інші порушення. Усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів. За таких обставин, суд вважає, що у матеріалах справи не міститься достатньо доказів для висновку про наявність протиправної поведінки (з урахуванням попереднього аналізу суду щодо визначення розміру збитків), при цьому суд звертає увагу, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення для стягнення з них збитків.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 скасовано, ухвалено нове рішення наступного змісту:

“Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.08.2021 вих. № 46/10521/21) – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_6 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016; рахунок IBAN НОМЕР_7 ) заподіяну ПАТ “Меліор Банк” та його кредиторам шкоду в сумі 213 849 977,67 грн (двісті тринадцять мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень 67 копійок)”.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 залишити в силі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2025 року у даній справі /у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи №904/3867/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 скасовано, а справу №904/3867/21 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд у п.4.9 постанови зазначив наступне:

… “Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з такого:

- у даній справі під збитками Банку слід розуміти суми неповернутих позичальниками коштів за кредитними угодами;

- колегія суддів відхиляє висновки місцевого господарського суду про те, що стягнення повної вартості неповернутих кредитів не відповідатиме компенсаторному характеру даного інституту та буде спрямоване фактично на покарання відповідачів, а не на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, а також покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів, якої, на думку суду першої інстанції, у даній справі не визначено;

- щодо відсутності кредитних справ, колегія суддів зазначає, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі згідно змісту заперечень на апеляційну скаргу. Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014 року, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку;

- саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду банку на загальну суму 213 849 977,67 грн;

- відповідачі спільно приймали недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП “СВ-Промхімпоставка”, ПП “Дніпротех КТ”, ТОВ “Стальавтотранс”, ТОВ “Медіан Фарм”, ТОВ “Комплекс Системи” та ТОВ “Верілл груп” без належного забезпечення (розмір забезпечення в 4,5 рази менший за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову);

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки постанові про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ “Меліор Банк” ризикової діяльності і що протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово до банку застосовано заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом;

- керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів;

- збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213849977,67 грн;

- суд не надав оцінку діям відповідачів на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства і їх фідуціарних обов`язків. На підставі наявних у матеріалах справи доказів не встановив чи діяли відповідачі добросовісно, розумно під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час їх укладення, що є необхідним при розгляді вказаного спору. Також, місцевий господарський суд належним чином не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність, а також не встановив чи відбулось прийняття рішення вказаними особами і укладення спірних правочинів в інтересах товариства з дотриманням принципів кредитування з посиланням на відповідні докази;

- колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи достатніх доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених вимог щодо концентрації ризиків;

- збитки Банку по даній справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору. Фонд визначив розмір шкоди, завданої ПАТ “Меліор Банк” відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладання кредитних угод, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом на суму 213 849 977,67 грн (розмір шкоди, завданої банку);

- колегія суддів погоджується з доводами Фонду про неможливість відокремлення частки кожного з відповідачів з загальної суми завданої шкоди, а отже, всі відповідачі мають нести відповідальність солідарно;

- під час розгляду справи жоден з відповідачів не заперечував проти фактичних обставин справи щодо укладення Банком наведених вище кредитних договорів на невигідних умовах, про які зазначав Фонд, а також факту прийняття ними, як керівниками Банку, рішень про видачу вищевказаних кредитів. Жоден з відповідачів не зміг пояснити мотиви своїх рішень, відсутність винних дій щодо видачі кредиті;

- посилання місцевого господарського суду на постанови про закриття кримінальних проваджень як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів, колегія суддів відхиляє, оскільки судом взагалі не досліджувалось питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб, і чи стосуються ці постанови спірних правовідносин;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Правлінням “Меліор Банк” сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів, оскільки, як було зазначено вище, на наявність збитків по даній справі не впливає наявність заборгованості перед кредиторами Банку;

- стосовно вирішення заявленого відповідачами клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів зазначала, що у відповідності до діючих на момент розгляду господарським судом даної справи норм статті 52 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків”, Фонд звернувся з відповідним позовом до належного суду в межах позовної давності”…

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, Верховний Суд погодився з вищевказаними обґрунтуванням та висновками оскаржуваної постанови апеляційного суду, однак в п. 6.14. щодо позовної давності зазначив лише на помилковість доводів апеляційного суду про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Так, у п. 6.14. щодо позовної давності Верховний Суд зазначив, зокрема, такі доводи:

… 1. “Враховуючи, що колегія суддів погодилася із висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фонду, Суд здійснює перевірку оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фондом не пропущено позовну давність”.

2. “Верховний Суд зупиняв касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 до завершення перегляду справи №916/3724/21.

Отже, висновки, викладені Корпоративною палатою у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, підлягають врахуванню у цій справі при розгляді касаційної скарги ОСОБА_3 .

У постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За приписами частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 30.06.2021, на яку посилається суд апеляційної інстанції у цій справі та яка набула чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 2).

Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (пункт 3).

Разом з цим, відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

З наведеної норми вбачається, що Фонд або уповноважена особа має право на звернення до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди (збитків), та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. При цьому кошти, стягнуті з таких осіб, включаються до ліквідаційної маси банку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 .

Корпоративна палата зауважила, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав.

Корпоративна палата зазначила, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абз.3 частини першої статті 52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина сьома статті 52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому розповсюдження регулювання положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке передбачене Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону, відносин, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише в тому випадку, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Корпоративна палата також вказала, що у справах в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто до 05.08.2021) і станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто запис було внесено після 05.08.2021), у такому випадку позовну давність слід обраховувати з урахуванням приписів частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В контексті наведеного, встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи в частині визначення початку перебігу позовної давності, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21"…

Таким чином, при повторному апеляційному перегляді рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 колегії суддів необхідно дослідити обставини, на які звернув увагу Верховний Суд, а саме: встановити – чи дотримано позивачем строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За доводами апеляційної скарги позивач зазначав наступне:

- судом неповно встановлено обставини справи, а тим обставинам, які судом були встановлені, не надано правильної правової оцінки;

- судом абсолютно невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні (деліктні) правовідносини, і в основу свого рішення покладено неналежні докази, які не мають жодних відомостей щодо фактичних обставин справи;

- суд проігнорував та не застосував до спірних правовідносин положення ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" щодо дотримання обов`язку основних принципів кредитування, ст. 346 Господарського кодексу України.

Апелянт наголошує на тому, що рішення керівників АТ "Меліор банк" (відповідачів) про видачу неплатоспроможним, пов`язаним з Банком позичальникам кредитів на значні суми, на неринкових умовах та без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, прямо суперечили Закону та інтересам Банку, а тому були протиправними. Саме з огляду на зазначені обставини Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного банку, пред`явив позов (в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") про відшкодування завданої шкоди до членів Спостережної ради, Правління та Кредитного комітету АТ "Меліор банк", які приймали рішення про видачу кредитів, збільшення кредитних лімітів, заміну забезпечення (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю), проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної заяви Фонду.

Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарський суду стосовно того, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення, необхідних для стягнення з них збитків, а покладання відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків непогашених вимог кредиторів, яку неможливо визначити судом.

На думку скаржника, якщо господарський суд вважав позовні вимоги Фонду обґрунтованими, проте відмовив з причини не можливості визнання питомої ваги, суд міг би задовольнити позов, визначивши розмір, який підлягає стягненню. При цьому, під час визначення розміру шкоди, завданої ПАТ "Меліор банк" відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладення кредитних угод на суму 213849977,67 грн, Фонд керувався позицією Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Скаржник зазначає, що:

- не відповідають дійсності також і висновки суду першої інстанції про те, що протягом розгляду справи судом неодноразово ставилося на розгляд питання щодо призначення судової експертизи для визначення розміру збитків, яких зазнав банк саме від проблемних кредитів, проти призначення якої сторони заперечували, оскільки у разі дійсної потреби в призначенні по справі експертизи, суддя з власної ініціативи міг призначити таку експертизу в порядку ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, проте самоусунувся від цього питання;

- не відповідають дійсності висновки місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи кредитних справ, що унеможливлює дослідження об`єктивності питання видача кредитів, оскільки в матеріалах справи наявні копії кредитних договорів, договорів забезпечення, рішень Кредитного комітету та Спостережної ради Банку щодо кредитування позичальників.

Апелянт вважає, що встановивши, що права вимоги за кредитними договорами були відступлені новому кредитору, місцевий господарський суд не вжив заходів щодо їх витребування, натомість закрив підготовче провадження, а в подальшому взагалі відмовив у задоволенні позову з причин відсутності в матеріалах справи кредитних справ.

Крім того, апелянт вважає неправильним висновок господарського суду стосовно того, що Правлінням "Меліор банк" було сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів і у 2019 році Банк ліквідований, оскільки резервний фонд був сформований вже під час процедури ліквідації ПАТ "Меліор банк" 29.05.2015, що підтверджується інформацією з операційного дня банку (ОДБ), у зв`язку з чим Протоколами № 159 від 31.07.2015 та № 163 від 22.08.2015 засідання Кредитного комітету ПАТ "Меліор банк" списано (в процедурі ліквідації) за рахунок сформованих банком резервів безнадійну заборгованість по всім шести позичальникам.

На думку скаржника суд також безпідставно зробив висновок стосовно відсутності в матеріалах справи доказів того, що при видачі спірних кредитів Кредитним комітетом не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи недодержано встановлених Національним Банком України вимог щодо концентрації ризиків, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які вказують на порушення відповідачами принципів кредитування, зокрема: керівництво Банку (відповідачі) погодили видачу кредитних коштів без належного забезпечення, чим порушено один з основних принципів кредитування забезпечення кредиту (розмір забезпечення становив 25824627,52 грн, що в 4,5 рази менше за розмір виданих кредитів); керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основних принципів кредитування; кредитні кошти завуальовано витрачено позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх осіб пов`язаних контрагентів.

Збитки від кредитних операцій, як вказує апелянт, не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування.

Скаржник зазначає, що рішення керівників АТ "Меліор банк" (відповідачів) про видачу неплатоспроможним, пов`язаним з Банком позичальникам кредитів на суму більше 213 мільйонів гривень, протягом останніх чотирьох місяців до запровадження в Банку тимчасової адміністрації, на неринкових умовах та без належного забезпечення, приховування проблемної заборгованості таких позичальників (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю) були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, що не відповідає принципам і ознакам кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку.

Апелянт зауважує, що до виведення грошових коштів були причетні всі відповідачі, відповідно, за завдану ними шкоду вони мають нести солідарну відповідальність. Стягнуті ж з них грошові кошти, як відшкодування шкоди, мають бути включеними до ліквідаційної маси Банку.

Окремо скаржник наголошує на тому, що однією з причин для повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зазначено посилання господарських судів на постанови про закриття кримінальних проваджень від 30.12.2016 та від 18.01.2017, як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів.

З тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 07.06.2022 вбачається, що суд знову ж таки не дослідив питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб та чи стосуються ці постанови спірних правовідносин, обмежившись лише загальним описом цих кримінальних проваджень, не зазначив, що ці кримінальні провадження не стосуються обставин даної справи та зовсім інших епізодів.

У відзиві на апеляційну скаргу Національний банк України (далі НБУ) зважаючи на положення ст. 316 Господарського процесуального кодексу України погоджується з доводами апеляційної скарги Фонду про те, що господарський суд Дніпропетровської області прийшов до необґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог через перевищення заявленої Фондом до стягнення суми збитків над сумою непогашених вимог кредиторів.

Вказує, що всупереч приписам ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Дніпропетровської області не надав оцінку доказам, якими Фонд обґрунтовував розмір завданих збитків, зокрема: виписки по рахунках, на підтвердження надання та перерахування позичальникам кредитних коштів; Звіту про оцінку майна; виписки щодо списання заборгованості за кредитними операціями позичальників у збиток; довідки щодо балансової заборгованості на дату продажу активів Банку.

Вказує, що висновок оскаржуваного рішення щодо відносно відсутності в матеріалах справи доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків, зроблений судом виключно на підставі відсутності в матеріалах справи документів (кредитних справ), які б підтверджували таку бездіяльність пов`язаних з Банком осіб. Разом з тим, всупереч положенням ст.ст. 73, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Дніпропетровської області не взяв до уваги та не надав жодної оцінки доказам, які були надані Фондом на підтвердження факту дотримання відповідачами основних принципів кредитування, зокрема: листам Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021; рішенню Кредитного комітету та Спостережної ради Банку; судовим рішенням у справах про банкрутство позичальників 904/2451/15, 904/2187/15, 904/2185/15, 904/2186/15, 904/2181/15,904/2184/15, які були відкриті фактично впродовж року після укладення правочинів, що покладені в основу позову Фонду; висновкам незалежної Компанії ТОВ "Центр оцінки власності "Парето".

У відзиві зазначено також, що Національним банком у 2013 році була проведена планова інспекційна перевірка ПАТ "Меліор банк" за період з 19.03.2012 по 01.10.2013, звіт якої міститься в матеріалах справи. В процесі перевірки проводився, крім іншого, аналіз кредитного портфелю ПАТ "Меліор банк" та були надані наступні висновки: " Структура застави за ступенем ліквідності є задовільною, проте її обсяг (88 850,5 тис. грн) є досить низьким порівняно з обсягами наданих кредитів - 20,3%, що пов`язано з практикою надання бланкових кредитів (ПО 698,5 тис. грн або 25,3% кредитних вкладень) та кредитів, забезпечених лише порукою третіх осіб (89 406,8 тис. грн або 20,4% кредитних вкладень)". " Банк відноситься до низькорентабельних Банків, показники рентабельності якого нижчі середніх за порівняльною групою банків. Основні причини низької рентабельності обумовлені високими обсягами непроцентних витрат. Зокрема впливом кредитного ризику на надходження (витрати на формування резервів є найбільшою складовою витрат) та значним обсягом адміністративних витрат - даний фактор обумовлений початковим етапом розвитку Банку". "Впродовж періоду інспектування кредитний ризик суттєво впливає на стан надходжень, оскільки суми витрат на формування резервів є найбільшою статтею витрат: на 01.01.2013 вони формували 43,4% загальних витрат Банку, на 01.01.2013 40,3%".

В цілому, за результатами здійсненої Управлінням планової комплексної перевірки ПАТ "Меліор банк" за період діяльності з 19.03.2012 по 01.10.2013 виявлено необхідність в обмеженні кредитних концентрацій шляхом диверсифікації кредитного портфеля; збільшенні обсягів кредитів, забезпечених ліквідною заставою - відповідні рекомендації були надані ПАТ "Меліор банк" та відображені у звіті про інспектування останнього за період з 19.03.2012 по 01.10.2013 (сторінка 43 звіту).

Отже, НБУ за результатами інспекційної перевірки діяльності ПАТ "Меліор банк" за перший рік його функціонування в межах своєї компетенції надав відповідні рекомендації ПАТ "Меліор банк" відносно необхідності збільшення обсягів кредитів, забезпечених ліквідною заставою, що є обов`язковими для виконання.

Разом з тим, відповідачі активно продовжували практику ухвалення рішень щодо здійснення кредитних операцій без ліквідного забезпечення, всупереч інтересам ПАТ "Меліор банк" та тим рекомендаціям, які були надані НБУ у звіті про інспектування. При цьому, слід врахувати, що кредитні договори, які були покладені в основу позову Фонду, були укладені ПАТ "Меліор банк" з квітня по жовтень 2014 року - фактично через декілька місяців після проведення інспекційної перевірки, в якій містилися рекомендації НБУ.

Таким чином, на думку НБУ, твердження оскаржуваного рішення про те, що в матеріалах справи відсутні докази заборони видавати бланкові кредити, відсутні докази того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку, чи допущено інші порушення, зроблено без урахування: - положень ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та рекомендацій, що були надані ПАТ "Меліор банк" за результатами інспекційної перевірки; - висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 та постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 по справі № 904/3867/21.

НБУ погоджується з позицією Фонду, викладеною в апеляційній скарзі, про те, що надання положеннями ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" права банкам видавати бланкові кредити не скасовує обов`язку посадових осіб діяти в інтересах юридичної особи добросовісно, розумно, утримуватися від прийняття очевидно необачних та марнотратних рішень, а також дотримуватись принципів корпоративного управління, схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 № 98 та Радою ОЕСР у 1999 році.

З урахуванням вищевикладеного НБУ просить апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 910/3867/21 відповідно до норм матеріального та процесуального права, за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі 3-6 заперечують проти доводів апелянта. Вважають, що позивачем не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідачів, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, розміру збитків, та вини. При цьому, на думку відповідачів 3-6, суд першої інстанції повно та всебічно проаналізував наявні докази у справі та постановив рішення, яке відповідає нормам чинного законодавства.

Просять апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фонду, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі № 904/3867/21 залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив наступне:

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 09.10.2014 № 648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних".

У вказаній постанові зазначено, що ПАТ "Меліор Банк" не вживається достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ризикова діяльність). Зазначене підтверджується і результатами позапланової виїзної перевірки Національного банку України, проведеної згідно з розпорядженнями управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 16.09.2014 № 12-209/8385, від 17.09.2014 № 12-209/8441 та від 22.09.2014 № 12-209/8635, з питань дотримання ПАТ "Меліор Банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (позапланова перевірка). За результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ "Меліор Банк" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор Банк" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 000 000, 00 грн, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 000 000, 00 грн. За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року ПАТ "Меліор Банк" видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Велор Інвест" (далі – ТОВ "Велор Інвест"), Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Демос" (далі – ТОВ "ТД Демос"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Акцент-Трейд" (далі – ТОВ "Акцент-Трейд") з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 000 000 000,00 грн, із них - зазначеним вище трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 000 000 000,00 грн. Отже, сума отриманих ТОВ "Велор Інвест", ТОВ "ТД Демос", ТОВ "

На підставі постанови Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", згідно з якою з 10.10.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою правління Національного Банку України від 10.02.2015 № 87 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2015 № 27 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк".

До Єдиного державного реєстру 01.02.2019 внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк".

Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено:

- розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк" до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції рішення Фонду від 15.11.2018 № 3090 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 82 649 585,16 грн;

- оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси, за результатами інвентаризації майна складає 4 702 556,57 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності – Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки власності "Парето";

- недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн. За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000, 07 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у 2014 році ПАТ "Меліор Банк" укладено кредитні договори, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави/поруки.

Так, між банком та Приватним підприємством "СВ-Промхімпоставка" (далі – ПП "СВ-Промхімпоставка") 18.06.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14, за яким банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014. Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс" (далі – ТОВ "Полікс").

Рішення щодо кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом від 18.06.2014 № 53, а також на засіданні Спостережної ради у складі: Кузнецова А.Ю., Лиженка С.В., Добринюка І.П. та оформлено протоколом від 18.06.2014 № 28.

Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс системи" (далі – ТОВ "Комплекс системи") 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, які випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 3 548 023,65 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/052/14.

В процедурі банкрутства 25.07.2015 припинено ПП "СВ-Промхімпоставка", ліквідатор - Рудницький О.С. (справа № 904/2451/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 44 865 201,87 грн - 4 черга та 5 557 496,88 грн - 6 черга) та 08.08.2015 припинено ТОВ "Полікс", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2182/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 114 987 438,92 грн - 4 черга та 5 821 850,46 грн - 6 черга). Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства припинено ТОВ "Комплекс системи", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

Між банком та Приватним підприємством "Дніпротех КТ" (далі – ПП "Дніпротех КТ") 22.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14. Згідно із зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 41 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2015. Кредит було забезпечено порукою директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_12 .

Рішення щодо кредитування ПП "Дніпротех КТ" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та оформлено відповідним протоколом від 22.07.2014 № 85, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Добринюка І.П., та оформлено протоколом від 22.07.2014 № 52.

Також, між банком та ПП "Дніпротех КТ" 28.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 226 499,55 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 28.08.2014 № 14/ЮДР/046/14. Поруку директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_12 - припинено.

В процедурі банкрутства 22.07.2015 припинено ПП "Дніпротех КТ", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2187/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 41 000 000,00 грн, 32 170 095,87 грн - 4 черга та 276 579,15 грн - 6 черга).

Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальавтотранс" (далі – ТОВ "Стальавтотранс") 25.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14, за умовами якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 42 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "Полікс".

Рішення щодо кредитування ТОВ "Стальавтотранс" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та оформлено протоколом від 25.07.2014 № 89, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , Лиженка С.В., Добринюка І.П., та оформлено протоколом від 25.07.2014 № 55.

Між банком та ТОВ "Стальавтотранс" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 4 100 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/051/14.

В процедурі банкрутства 14.07.2015 припинено ТОВ "Стальавтотранс", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2185/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 45 387 221,13 грн - 4 черга та 223 123,50 грн - 6 черга).

Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіан Фарм" (далі - "Медіан Фарм") 01.08.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14. За вказаним договором банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 22 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015.

Між банком та ПП "Дніпротех КТ" 01.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 150 724,51 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 25.07.2014 № 14/ЮДР/041/14.

Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ "Медіан Фарм" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 30.07.2014 № 95, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Добринюка І.П., та оформлено протоколом від 30.07.2014 № 57.

В процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Медіан Фарм", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2186/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 23 080 967,06 грн - 4 черга та 1 981 899,40 грн - 6 черга).

Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Системи" (далі – ТОВ "Комплекс Системи") 02.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14. Згідно з зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою Товариством з обмеженою відповідальністю "Верілл Груп" (далі - ТОВ "Верілл Груп").

Рішення щодо кредитування ТОВ "Комплекс Системи" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 02.09.2014 № 128, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Добринюка І.П., та оформлено протоколом від 02.09.2014 № 71.

Між банком та ТОВ "Комплекс Системи" 30.09.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 299 379,81 грн, що були розміщені заставодавцем у ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 08.09.2014 № 14/ЮДР/048/14.

У процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Комплекс Системи", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

Між банком та ТОВ "Верілл Груп" 29.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14. За договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 28 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт Плюс" (далі – ТОВ "ТД Стандарт Плюс").

Рішення щодо кредитування ТОВ "Верілл Груп" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 19.09.2014 № 137, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , Лиженка С.В., Добринюка І.П., та оформлено протоколом від 19.09.2014 № 73.

Також, між банком та ТОВ "Верілл Груп" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/054/14.

В процедурі банкрутства 06.08.2015 припинено ТОВ "Верілл Груп", ліквідатор - ОСОБА_11 (справа № 904/2184/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга та 350 749,08 грн - 6 черга).

Позивач зазначає, що пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ "Меліор Банк", якими прийнято рішення/вчиненні дії, які спричинили, на думку позивача, збитки банку та його кредиторам, є:

- ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю "Криан";

- ОСОБА_7 – заступник голови Спостережної ради;

- ОСОБА_2 – член Спостережної ради;

- ОСОБА_3 – голова Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_4 – заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- ОСОБА_5 – член Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_6 – заступник голови Кредитного комітету.

На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідання Кредитного комітету (а.с. 56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т. 1; а.с. 1-2, т. 2).

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку попередню постанову суду апеляційної інстанції від 25.10.2023 у справі №904/3867/21, підтвердив, що доводи позивача про пов`язаність вказаних осіб є доведеними.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач у цій справі просить стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (Спостережної ради та Кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню і ст.92 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 3 та 4 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Частиною 2 статті. 89 Господарського кодексу України було передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

У ст. 63 Закону “Про акціонерні товариства” (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 указав на те, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки зроблені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону “Про банки і банківську діяльність” (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірних правочинів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно зі ст. 37 Закону “Про банки і банківську діяльність” органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Відповідно до ст. 39 Закону “Про банки і банківську діяльність” до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом ст. 40 цього ж Закону правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Стаття 43 Закону “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов`язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону у згаданій редакції містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України “Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У частині 5 ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірних правочинів) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У частині 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розділ І).

Ліквідність банку – це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.

Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (зокрема, надання кредитів у готівковій або безготівковій формі).

Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. 1.1. розділ VI Інструкції № 368).

Кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 глави 1 розділу І).

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п. 1.8 глави 1 розділу І).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п. 1.9 глави 1 розділу І).

Згідно з п. 1.7 Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 № 327, НБУ, з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих НБУ); зупинення проведення банком активних операцій з пов`язаними особами банку; заборони надання бланкових кредитів (крім кредитів фізичним особам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн, у тому числі кредитів овердрафт).

Бланковим є кредит без забезпечення.

Стаття 42 Закону “Про банки і банківську діяльність” (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків.

Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

Керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

З урахуванням вищенаведеного, у цій справі під збитками Банку слід розуміти суми неповернутих позичальниками коштів за кредитними угодами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч. 5 ст. 52 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Аналіз норм Закону України “Про банки і банківську діяльність”, зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Матеріали справи свідчать про наступне:

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_8 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18.06.2014 №0/ЮКЛ/21/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 18.06.2014 в сумі 44 000 000,00 грн. При цьому кредитні кошти через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Євролюксавто" , ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Укрпромснаб Плюс") майже в повному обсязі спрямовано на погашення заборгованості таких юридичних осіб, погашення кредиту по позичальнику ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно з договором від 26.06.2013 № 2/ЮКЛ/37/13 та погашення відсотків по позичальнику ТОВ "Палот Інжиніринг" згідно з кредитним договором від 19.06.2013 № 0/ЮКЛ36/13.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_10 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818) кредитні кошти в кількості трьох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 22.07.2014 №0/ЮКЛ/30/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_11 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк": 22.07.2014 на суму 41 000 000,00 грн, 15.08.2014 на суму 11 124 635,71 грн та 18.08.2014 на суму 4 010 364,29 грн. При цьому транш у сумі 41 000 000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "ТД Демос", ТОВ "Євролюксавто", ТОВ "Укрпромснаб Плюс", ТОВ "Олегріс") майже в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту позичальника ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно з договором від 26.06.2013 № 2/ЮКЛ/37/13 та погашення кредиту позичальника ТОВ "Олегріс" за кредитним договором від 30.08.2013 №0/ЮКЛ/52/13. Транш у сумі 11 124 635,71 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Лакоста Трейд") майже в повному обсязі спрямовано на погашення заборгованості позичальнику ПП "Лакоста трейд" згідно кредитного договору від 16.05.2014 № 0/ЮКЛ/14/14. Транш у сумі 4 010 364,29 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Строй-Консалт") в повному обсязі спрямований на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором від 19.05.2014 №0/ЮКЛ/16/14.

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_12 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947) кредитні кошти в кількості двох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15.07.2014 №0/ЮКЛ/33/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_13 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 25.07.2014 на суму 25 602 649,93 грн та 18.08.2014 на суму 16 156 211,05 грн. Транш в сумі 25 602 649,93 грн через контрагента ТОВ "Євролюксавто" майже в повному обсязі спрямовано на погашення кредитної заборгованості ТОВ "Ств Сталь" за кредитним договором 0/ЮКЛ/15/14. Транш у сумі 16 156 211,05 грн через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Строй-Консалт" в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором від 19.05.14 №0/КЖЛ/16/14.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_14 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Медіан фарм" (ЄДРПОУ 36906993) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 01.08.2014 № 0/ЮКЛ/35/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_15 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 15.08.2014 на суму 22 000 000,00 грн. Через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Лакоста Трейд" кредитні кошти в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту позичальника ПП "Лакоста Трейд" згідно з кредитним договором від 16.05.2014 № 0/ЮКЛ/14/14.

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_16 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Комплекс системи" (ЄДРПОУ 38974756) кредитні кошти в кількості шести траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2014 №0/ЮКЛ/46/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_17 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 08.09.2014 на суму 15 796 156,65 грн, 29.09.2014 на суму 1 100 000,00 грн, 30.09.2014 на суму 2 400 000,00 грн, 30.09.2014 на суму 3 317 614,08 грн, 30.09.2014 на суму 215 000,00 грн, 06.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн. Транш у сумі 15 796 156,65 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Пансар Трейд") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Пансар Трейд", згідно з договором від 19.05.2014 №0/ЮКЛ/17/14. Транш в сумі 1 100 000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Медіан Фарм", ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Стальавтотранс") спрямований на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб. Транші у сумах 2 400 000,00 грн, 3 317 614,08 грн та 215 000,00 грн спрямовано частково на обслуговування власної заборгованості за договором кредиту та через низку пов`язаних контрагентів (ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Євролкжсавто", ТОВ "Верілл Груп", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ТОВ "ТД "Реус", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Медіан Фарм") спрямовані на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб та через поточні рахунки фізичних осіб здійснено зняття готівки через касу Банку. Транш у сумі 3 000 000,00 грн через контрагента ТОВ "Радаліт" перераховано на поточні рахунки фізичних осіб та здійснено отримання готівкових коштів через касу банку.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_18 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 02.09.2014 № 0/ЮКЛ/40/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_19 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 25.09.2014 на суму 26 005 440,30 грн. Транш у сумі 26 005 440,30 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Полікс" згідно з кредитним договором від 27.03.2014 №0/ЮКЛ/11/14.

Судом встановлено, що що статутна діяльність позичальників містить такі види діяльності за КВЕД:

- ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285) - 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 35.23. Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 70.22. Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818) - 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 46.71. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947) - 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.11. Рекламні агентства; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99. Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29 Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02. Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів; 18.13. Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.;

- ТОВ "Медіан Фарм" (ЄДРПОУ 36906993) - 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.49. Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18. Діяльність посередників. що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;

- ТОВ "Комплекс Системи" (ЄДРПОУ 38974756) - 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель; 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 71.11. Діяльність у сфері архітектури: 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 63.99. Надання інших інформаційних послуг. н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29. Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт: 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77. Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 80.10. Діяльність приватних охоронних служб; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 43.29. Інші будівельно-монтажні роботи; 43.21. Електромонтажні роботи; 18.13. Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.;

- ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819) - 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 74.90. Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.11. Рекламні агентства; 71.20. Технічні випробування та дослідження; 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.11. Діяльність у сфері архітектури; 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99. Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29. Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77. Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02. Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 80.20. Обслуговування систем безпеки; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовин.

Позивач стверджує, що проведені дослідження загальної інформації про згаданих юридичних осіб та бухгалтерського обліку по руху коштів, дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та "штучного" обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

На замовлення уповноваженої особи Фонду незалежною компанією ТОВ “Центр оцінки власності “Парето” було проведено оцінку вартості ліквідаційної маси ПАТ “Меліор Банк”. При цьому було виявлено значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів, виданих юридичним особам, та їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів юридичних осіб становила 369194494,53 грн, натомість їх реальна вартість становила лише 654968,19 грн, що складає лише 0,18 % від їх балансової вартості.

За доводами позивача, за результатами більш детального аналізу кредитного портфелю ПАТ “Меліор Банк” виявлено групу кредитів пов`язаних між собою компаній-позичальників, які отримали в Банку кредити на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику (заставою виступало право вимоги на депозит, розмір якого був в декілька разів меншим ніж розмір виданого кредиту). Оціночна вартість прав вимоги до зазначених Позичальників склала 0,00 гривень. Мова йде про ТОВ “МСВ Укрбуд”, ТОВ “Інтернешнл девелопмент інвестмент”, ПП “СВ-Промхімпоставка”, ПП “Дніпротех КТ”, ТОВ “Стальавтотранс”, ТОВ “Медіан фарм”, ТОВ “Комплекс системи” та ТОВ “Верілл груп”. Також на балансі Банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ “СТВ Сталь”.

Фонд стверджує, що зазначені компанії мали ознаки фіктивності, зокрема: зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках (за адресами цих компаній також зареєстровано значну кількість інших компаній (наприклад, за адресою м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, зареєстровано 66 суб`єктів, за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50, зареєстровано 37 суб`єктів і т.д.)), компанії не мають інших працівників, крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника (він же директор); виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою.

Також ці компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою. Більш того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи ПАТ “Меліор Банк”.

Після введення в Банку тимчасової адміністрації всі позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа - ОСОБА_11 , що також вказує на пов`язаність за значених позичальників.

Рішення щодо кредитування цих компаній в період з квітня 2013 по жовтень 2014 приймалося Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку/кредиторам Банку.

Відповідачами у справі спільно було прийнято недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП “СВ-Промхімпоставка”, ПП “Дніпротех КТ”, ТОВ “Стальавтотранс”, ТОВ “Медіан фарм”, ТОВ “Комплекс системи” та ТОВ “Веріл груп” без належного забезпечення, що завдало Банку збитки в розмірі 213849977,67 грн.

Судом встановлено, що Фондом збільшено ціну позову відповідно до суми коштів, які були списані у збиток за результатами продажу кредитів, а саме на 25 807 518,15 грн до 213 849 977,67 грн, що складаються з наступного:

- по позичальнику ПП “Промхімпоставка” (код ЄДРПОУ 34561285), балансова належність на дату продажу 45 084 024,00 грн, сума отримана від продажу 3 606,72 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 080 417,28 грн;

- по позичальнику ПП “Дніпротех КТ” (код ЄДРПОУ 34562818), балансова належність на дату продажу 44 288 986,28 грн, сума отримана від продажу 3 543,12 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 44 285 443,16 грн;

- по позичальнику ТОВ “Стальавтотранс” (код ЄДРПОУ 38976947), балансова належність на дату продажу 45 364 996,05 грн, сума отримана від продажу 3 629,20 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 361 366,85 грн;

- по позичальнику ТОВ “Медіан фарм” (код ЄДРПОУ 36906993), балансова належність на дату продажу 23 137 255,73 грн, сума отримана від продажу 1 850,98 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 23 135 404,75 грн;

- по позичальнику ТОВ “Комплекс системи” (код ЄДРПОУ 38974756), балансова належність на дату продажу 27 900 249,62 грн, сума отримана від продажу 2 232,02 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 27 898 017,60 грн;

- по позичальнику ТОВ “Верілл груп” (код ЄДРПОУ 38974819), балансова належність на дату продажу 28 091 575,36 грн, сума отримана від продажу 2 247,33 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 28 089 328,03 грн.

Відповідно 213 867 087,04 грн (балансова заборгованість по шести кредитним угодам на дату продажу) – 17 109,37 грн (сума грошових коштів, отримана від продажу) – 213 849 977,64 грн (сума коштів, які списані у збиток за результатом продажу кредитів новому кредитору) - ціна позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справі є наявність/відсутність правових підстав для відшкодування (стягнення) шкоди (збитків), заподіяної ПАТ “Меліор Банк”, діями/бездіяльністю пов`язаних з Банком осіб.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Отже, у правовідносинах з відшкодування шкоди (у деліктних зобов`язаннях) позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Відтак до предмету доказування у таких справах входять обставини:

1) персонального складу органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків (чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень), дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21.

Позовні вимоги у цій справі заявлені Фондом, зокрема, на підставі ч.5 ст.52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ст. 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Вищевказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права.

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Норми ст. 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ст.58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст.58 Конституції України).

Встановлено, що спірні кредитні договори укладені у 2014 році. Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій у спірних правовідносинах, тобто у період червня-вересня 2014 року.

Відповідно до ч.5 ст. 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (зараз і надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку 2) особи, які мають істотну участь у банку.

Згідно зі ст.37 Закону України “Про банки і банківську діяльність” органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада/наглядова рада, правління (рада директорів) банку.

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених структурних підрозділів банку (стаття 42 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).

Крім того, відповідно до пункту 1.3 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.08.2001 №368 (у редакції станом на 2014 рік) до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Тобто, управлінський персонал банку належить до пов`язаних з банком осіб.

Законом України “Про банки і банківську діяльність” саме на власників істотної участі та пов`язаних з банком осіб, зокрема, керівників банку (голову, заступника голови Правління, членів Правління, голову, заступника та членів Спостережної/Наглядової ради) за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

У свою чергу, відповідно до ч.5 ст. 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Частина п`ята статті 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, в редакції станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Відповідно, Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначає право Фонду на звернення до суду з позовом до пов`язаних з банком осіб, у разі недостатності майна банку, якщо дії/бездіяльність таких завдали банку та/або його кредиторам шкоди (збитків).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі у справі були керівниками (пов`язаними з банком особами) ПАТ "Меліор Банк", якими приймались рішення/вчинялись дії, які, на думку позивача, спричинили, збитки банку та його кредиторам, а саме:

- ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю "Криан";

- ОСОБА_7 – заступник голови Спостережної ради;

- ОСОБА_2 – член Спостережної ради;

- ОСОБА_3 – голова Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_4 – заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- ОСОБА_5 – член Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_6 – заступник голови Кредитного комітету.

Рішення про укладення спірних кредитних договорів приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк". До складу Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк" входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) – голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів – заступник голови кредитного комітету),та члени кредитного комітету: ОСОБА_3 – голова Правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_8 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_9 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління). До складу спостережної ради входили: ОСОБА_1 – голова Спостережної ради, ОСОБА_7 – заступник голови Спостережної ради та ОСОБА_2 - член Спостережної ради.

На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідань Кредитного комітету.

Відповідно до ст.63 Закону України “Про акціонерні товариства” посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, зазначено, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічні висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Нормою ч.5 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на момент укладення кредитних договорів) передбачено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною п`ятою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. У частині шостій цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Звертаючись до суду у порядку ч.5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд мав довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Ухвалюючи судове рішення у цій частині, суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення для стягнення з них збитків.

Між тим, спірні рішення щодо кредитування шести позичальників прямо протирічили інтересам банку та кредиторам банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку.

При цьому, апеляційний суд враховує, що протягом останнього року (тобто 2014 року) Національним банком України неодноразово до ПАТ "Меліор Банк" було застосовано заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно аналітичної довідки щодо оцінки фінансового стану позичальника, наданої Фондом, позичальники за вищезгаданими кредитними договорами мали незадовільний фінансовий стан.

При цьому керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів.

В постанові Верховного Суду від 16.07.2025 року у даній справі, колегія суддів, оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, відзначила наступне:

…“За результатами дослідження наявних у справі доказів судами встановлено, що у діяльності Банку у спірний період часу (2014 рік) були наявні порушення законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, що підтверджується змістом постанови Національного банку України № 648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних".

Судами встановлено, що позовні вимоги обґрунтовано операціями з кредитування юридичних осіб ПП “СВ-Промхімпоставка” (ЄДРПОУ 34561285), ПП “Дніпротех КТ” (ЄДРПОУ 34562818), ТОВ “Стальавтотранс” (ЄДРПОУ 38976947), ТОВ “Медіан Фарм” (ЄДРПОУ 36906993), ТОВ “Комплекс Системи” (ЄДРПОУ 38974756), ТОВ “Верілл Груп” (ЄДРПОУ 38974819).

Надаючи оцінку обґрунтованості надання кредитів даним особам, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_8 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк” ПП “СВ-Промхімпоставка” (ЄДРПОУ 34561285) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14 від 18.06.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк” 18.06.2014 в сумі 44 000 000,00 грн. При цьому, кредитні кошти, через пов`язаних контрагентів (ТОВ “Євролюксавто”, ТОВ “Палот Інжиніринг”, ТОВ “Укрпромснаб Плюс”), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості таких юридичних осіб, погашення кредиту по позичальнику ТОВ “Укрпромснаб Плюс” згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення відсотків по позичальнику ТОВ “Палот Інжиніринг” згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ36/13 от 19.06.2013. Слід зазначити, що компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_1 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк”) та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_10 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк” ПП “Дніпротех КТ” (ЄДРПОУ 34562818) кредитні кошти в кількості трьох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14 від 22.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_11 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк”: 22.07.2014 на суму 41000000,00 грн, 15.08.2014 на суму 11124635,71 грн та 18.08.2014 на суму 4010364,29 грн. При цьому, транш у сумі 41000000,00 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ “ТД Демос”, ТОВ “Євролюксавто”, ТОВ “Укрпромснаб Плюс”, ТОВ “Олегріс”), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту позичальника ТОВ “Укрпромснаб Плюс” згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення кредиту позичальника ТОВ “Олегріс” за кредитним договором № 0/ЮКЛ/52/13 від 30.08.2013. Транш у сумі 11124635,71 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ “Радаліт”, ПП “Лакоста Трейд”), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості позичальнику ПП “Лакоста трейд” згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14від 16.05.2014. Транш у сумі 4010364,29 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ “Радаліт”, ПП “Строй-Консалт”), в повному обсязі, спрямований на погашення кредиту по позичальнику ПП “Строй-Консалт” згідно з договором № 0/ЮКЛ/16/14 від 19.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність – ОСОБА_1 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк”), ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_12 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк” ТОВ “Стальавтотранс” (ЄДРПОУ 38976947) кредитні кошти в кількості двох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14 від 15.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_13 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк” наступними траншами: 25.07.2014 на суму 25602649,93 грн та 18.08.2014 на суму 16156211,05 грн. Транш в сумі 25 602 649,93 грн через контрагента ТОВ “Євролюксавто” майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредитної заборгованості ТОВ “Ств Сталь” за кредитним договором 0/ЮКЛ/15/14. Транш у сумі 16156211,05 грн через пов`язаних контрагентів ТОВ “Радаліт” та ПП “Строй-Консалт”, в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту по позичальнику ПП “Строй-Консалт” згідно з договором № 0/КЖЛ/16/14 від 19.05.14. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність – Кузнецов А.Ю. (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ “Меліор Банк”).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_14 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк”, ТОВ “Медіан фарм” (ЄДРПОУ 36906993) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14 від 01.08.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_15 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк” 15.08.2014 на суму 22000000,00 грн.

Через пов`язаних контрагентів ТОВ “Радаліт” та ПП “Лакоста Трейд” кредитні кошти, в повному обсязі, було спрямовано на погашення кредиту позичальнику ПП “Лакоста Трейд” згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14 від 16.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність – Кузнецов А.Ю. (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ “Меліор Банк”) та ОСОБА_7 (заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_20 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк”, ТОВ “Комплекс системи” (ЄДРПОУ 38974756) кредитні кошти в кількості шести траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14 від 19.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_17 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк” наступними траншами: 08.09.2014 на суму 15796156,65 грн, 29.09.2014 на суму 1100000,00 грн, 30.09.2014 на суму 2400000,00 грн, 30.09.2014 на суму 3317614,08 грн, 30.09.2014 на суму 215000,00 грн, 06.10.2014 на суму 3000000,00 грн. Транш у сумі 15796156,65 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ “Пансар Трейд”) спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ “Пансар Трейд”, згідно договору № 0/ЮКЛ/17/14 від 19.05.2014. Транш в сумі 1100000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ “Медіан Фарм”, ПП “СВ-Промхімпоставка”, ТОВ “Стальавтотранс”) спрямований на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб. Транші у сумі 2400000,00 грн, 3317614,08 грн, 215000,00 грн спрямовано частково на обслуговування власної заборгованості за договором кредиту та через низку пов`язаних контрагентів (ПП “СВ-Промхімпоставка”, ТОВ “Радаліт”, ТОВ “Євролюксавто”, ТОВ “Верілл Груп”, ТОВ “Інтернешнл Девелопмент Інвестмент”, ТОВ “ТД “Реус”, ПП “Дніпротех КТ”, ТОВ “Медіан Фарм”) спрямовані на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб та через поточні рахунки фізичних осіб здійснено зняття готівки через касу Банку. Транш у сумі 3000000,00 грн через контрагента ТОВ “Радаліт”, перераховано на поточні рахунки фізичних осіб та здійснено отримання готівкових коштів через касу банку. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність – Кузнецов А.Ю. (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ “Меліор Банк”) та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_18 UАН позичальника ПАТ “Меліор Банк” ТОВ “Верілл Груп” (ЄДРПОУ 38974819) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14 від 02.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_19 , відкритий в ПАТ “Меліор Банк” 25.09.2014 на суму 26005440,30 грн. Транш у сумі 26005440,30 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ “Радаліт”) спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ “Полікс” згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/11/14 від 27.03.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність – Кузнецов А.Ю. (Голова Спостережної ради та власник істотної участі Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк”) та ОСОБА_7 .

Вказані обставини не заперечуються з боку відповідачів у даній справі.

В кредитних відносинах Банк розглядається як кредитор, що здійснює кредитну операцію з урахуванням ефективності надання кредиту на визначених умовах та в умовах забезпеченості і надійності здійснення такої операції. Принцип цільової спрямованості полягає в тому, що кредитні грошові кошти повинні використовуватися на досягнення цілей, що зазначені у договорах, що опосередковують кредитні відносини, а також відповідно до зазначених видів статутної діяльності суб`єкта господарювання, які відповідають положенням КВЕД ДК 009:2010.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України передбачено обов`язкове зазначення в кредитному договорі мети як істотної умови кредитного договору. Мета визначається на підставі поданих позичальником господарських договорів (зовнішньоекономічних контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, здійснюючи кредитування суб`єктів господарювання, банк повинен переконатися, що мета використання кредиту збігається з передбаченими в установчих документах суб`єкта господарювання напрямами його діяльності, зокрема, закріпленими в розділі Статуту “Мета та види діяльності”. Цю мету повинні чітко розуміти і оцінювати обидві сторони кредитних взаємовідносин. Саме визначення мети використання позичених коштів є необхідною передумовою забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів і реалізації кредитних відносин.

Позивач наполягає на тому, що керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основних принципів кредитування, оскільки пунктом 1.2 кредитних договорів визначено, що цільове використання коштів - поповнення обігових коштів. У свою чергу, пунктом 1.1 кредитних договорів визначено, що грошові кошти надаються позичальникам, зокрема, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання.

При цьому, у відповідності до пункту 2.11 кредитних договорів, у разі виявлення нецільового використання наданих траншів кредиту, кредитор має право припинити надання траншів кредиту.

Пунктом 5.1.1 кредитних договорів передбачено, що кредитор зобов`язаний здійснювати контроль за вимогами умов договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту.

Суд апеляційної інстанції на підставі зазначених вище виписок по рахунках дійшов висновків, що кредитні кошти завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб – пов`язаних контрагентів, зняття готівки в касі Банку, інше.

За висновком суду апеляційної інстанції обставини видачі кредитів Банком, а саме: видача кредитів протягом останніх чотирьох місяців до запровадження в Банку тимчасової адміністрації; незабезпеченість кредитів у повному обсязі; обставини ліквідації позичальників та поручителів в процедурі банкрутства, - очевидно дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та “штучного” обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

У той же час, місцевим господарським судом зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження здійснення відповідачами ризикової діяльності, зокрема, кредитних справ, що, на його думку, унеможливлює дослідити об`єктивність даного питання. Всі доводи позивача ґрунтуються на внутрішніх документах та перевірках Банку, діяльність якого уже відповідно до перевірок, зроблених у 2012-2013 роках була ризиковою та сумнівною, в той час як спірні кредити були видані у період з січня по 15.09.2014, а вже 09.10.2014 прийнято постанову № 648/БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Меліор Банк” до категорії неплатоспроможних”. Натомість, Правлінням Банку було сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів і у 2019 році Банк ліквідований.

Проте щодо відсутності кредитних справ, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі.

Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду банку на загальну суму 213849977,67 грн.

Відповідачами у справі спільно приймалися недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП “СВ-Промхімпоставка”, ПП “Дніпротех КТ”, ТОВ “Стальавтотранс”, ТОВ “Медіан Фарм”, ТОВ “Комплекс Системи” та ТОВ “Верілл груп” без належного забезпечення (розмір забезпечення – 25824627,52 грн, що в 4,5 рази менше за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову).

Посилаючись в рішенні на постанову правління НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 “Про віднесення ПАТ “Меліор Банк” до категорії неплатоспроможних”, місцевий господарський суд не надав їй належної оцінки, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ “Меліор Банк” ризикової діяльності і що НБУ протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово застосовував до банку заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чим допустив порушення приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на підтвердження незадовільного фінансового стану позичальників, Фонд, разом з поясненнями від 15.11.2022 № 46-11477/22 надав Лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021, щодо надання фінансової звітності ТОВ “МСВ Укрбуд” (код 34682925), ТОВ “Інтернешнл девелопмент інвестмент компані” (код 35341266), ПП “СВ- Промхімпоставка” (код 34561285), ПП “Дніпротех КТ” (код 34562818), ТОВ “Стальавтотранс” (код 38976947), ТОВ “Медіан фарм” (код 36906993), ТОВ “Комплекс системи” (код 38974756), ТОВ “Верілл груп” (код 38974819).

Зазначені юридичні особи були позичальниками ПАТ “Меліор Банк” за сумнівними правочинами.

З вказано листа вбачається, що з шести юридичних осіб, які є фігурантами даної справи № 904/3867/21, фінансову звітність надавали лише ПП “СВ- Промхімпоставка” та ТОВ “Медіан фарм”.

На підставі фінансової звітності, спеціалістами Фонду складено аналітичну довідку ПП “СВ-Промхімпоставка” щодо оцінки фінансового стану позичальника, в якій зазначено про неплатоспроможність ПП “СВ-Промхімпоставка”.

Фінансова звітність ТОВ “Медіан фарм” містить прочерки у всіх рядках, що вказує на його неплатоспроможність.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021, підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213849977,67 грн.

Відсутність в матеріалах справи кредитних справ не позбавляло суд першої інстанції дослідити об`єктивність даного питання у тому числі з урахуванням зазначених вище доказів.

Суд першої інстанції не надав оцінку діям відповідачів на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства і їх фідуціарних обов`язків, закріплених в статті 92 Цивільного кодексу України, Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджених постановою правління НБУ № 98 від 28.03.2007 (чинного станом на 2014 рік).

Також, місцевий господарський суд належним чином не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність, а також не встановив чи відбулось прийняття рішення вказаними особами і укладення спірних правочинів в інтересах товариства з дотриманням принципів кредитування з посиланням на відповідні докази.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про укладення спірних кредитних договорів, приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету ПАТ “Меліор Банк”.

До складу Кредитного комітету ПАТ “Меліор Банк” входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів заступник голови кредитного комітету) та члени кредитного комітету: ОСОБА_3 голова правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_8 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_9 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління).

До складу спостережної ради входили: ОСОБА_1 голова спостережної ради, ОСОБА_7 заступник голови спостережної ради та Добринюк І.П. - член спостережної ради.

Колегія суддів відзначає, що у силу положень статті 1166 Цивільного кодексу України саме на Фонд покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достовірними доказами обставин неправомірності рішень, дій/ бездіяльності відповідачів (неправомірності поведінки заподіювача шкоди), що призвели до заподіяння банку та/або його кредиторам шкоди (збитків).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, зазначено, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (пункт 7.60).

Отже, збитки Банку у цій справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про наявність підстав для висновку щодо того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Отже, Фондом доведено обставини неправомірності поведінки відповідачів щодо здійснення кредитування за спірними договорами”…

Отже, у даній справі доведено скаржником, а касаційним судом підтверджено, що висновки суду першої інстанції про відсутність у справі доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення для стягнення з них збитків, є необгрунтованим.

Встановлено, що представник відповідачів-3-6 заявив суду першої інстанції про застосування строку позовної давності.

З урахуванням висновків касаційного суду щодо даного питання, позивач 18.06.2026 року подав суду апеляційної інстанції пояснення у вигляді заяви та звернув увагу на переривання строку позовної давності шляхом звернення до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Зазначав, що саме до вказаного суду звернувся Фонд , склад відповідачів і позовні вимоги були ідентичними, 22.05.2018 року Жовтневим районним судом було порушено справу №201/5489/18, отже, строк позовної давності було перервано шляхом звернення до суду і цей строк розпочався заново, щонайменше від ухвалення жовтневим районним судом м.Дніпропетровська у справі №201/5489/18 рішення про закриття провадження у справі – 20.12.2019 року.

Апелянт зазначав, що у даній справі №904/3867/21 в межах трирічного строку (від 20.12.2019 року) Фонд гарантування звернувся до суду з позовною заявою від 30.03.2021 року. Дата надходження позову до господарського суду міста Києва – 06.04.2021 року.

Скаржник просив, у разі, якщо суд вважатиме, що позивачем у даній справі порушено строк позовної давності, визнати причини такого порушення поважними та захистити порушене право.

Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно із ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Враховуючи, що у цій справі колегія суддів визнала обґрунтованими позовні вимоги Фонду, судова колегія має вирішити питання щодо задоволення або відмову у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Як зазначено вище, судова колегія Верховного Суду зупиняла касаційне провадження у цій справі до завершення перегляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3724/21.

Отже висновки, викладені Корпоративною палатою у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 підлягають врахуванню у цій справі при повторному апеляційному перегляді справи.

Так, у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За приписами ч.7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 30.06.2021, яка набула чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 2).

Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (пункт 3).

Разом з цим, відповідно до ч.5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

З наведеної норми вбачається, що Фонд або уповноважена особа має право на звернення до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди (збитків), та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. При цьому кошти, стягнуті з таких осіб, включаються до ліквідаційної маси банку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ч.5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Корпоративна палата зауважила, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав.

Корпоративна палата зазначила, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абз. 3 частини першої статті 52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина сьома статті 52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому розповсюдження регулювання положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке передбачене Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону, відносин, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише в тому випадку, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Корпоративна палата також вказала, що у справах в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто до 05.08.2021) і станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто запис було внесено після 05.08.2021), у такому випадку позовну давність слід обраховувати з урахуванням приписів частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегією суддів встановлено, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2026 року у справі №904/3864/21 при розгляді аналогічного спору за участі цих же осіб, яка є преюдиційною для даної справи, зазначено наступне:

" 22.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 113/15 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк", яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року № 110/15 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "Меліор Банк" станом на 01.04.2015 року:

- балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) – 375 208 438,35 грн;

- оціночна вартість - 4 702 556,57 грн.

Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів був виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів 22.05.2015 р. та формування ліквідаційної маси 18.05.2015 р., таким чином, станом на 18.05.2015 Фонду було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку.

Запис про державну реєстрацію припинення ПАТ "Меліор Банк", як юридичної особи, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2019, тобто до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (05.08.2021).

При цьому, станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "Меліор Банк" як юридичної особи (01.02.2019), передбаченої частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спеціальної позовної давності не існувало, позаяк вказана стаття набрала чинності тільки 05.08.2021 р.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідачів про відшкодування шкоди у цій справі розпочався саме 19.05.2015 р. та відповідно закінчився 19.05.2018 р"…

У справі, що переглядається №904/3867/21, позов пред`явлено до господарського суду 06.04.2021 року, поза межами строку позовної давності.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи наявні докази в сукупності, судова колегія вважає, що позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цій справі задоволенню не підлягають з огляду на сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами по справі.

При цьому, колегія суддів не вбачає поважних причин пропущення Фондом позовної давності на пред`явлення позовних вимог до відповідачів про солідарне відшкодування шкоди.

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначав, що 18.05.2018 (тобто, в межах трирічного терміну від дати виявлення недостатності майна Банку) Фонд звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до пов`язаних із ПАТ "Меліор Банк" осіб про відшкодування шкоди та судом було відкрито провадження у справі № 201/5489/18, але в подальшому звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі через неможливість її розгляду в межах цивільного судочинства, в чому вбачає поважність причин пропущення позовної давності.

Проте, як встановлено апеляційним судом, ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/5489/18 (провадження 2/201/479/2019), якою було закрито провадження у справі за позовом Фонду до відповідачів про відшкодування шкоди, була постановлена 20.12.2019, а позов у цій справі пред`явлено зі значним проміжком часу після закриття справи № 201/5489/18, а саме – 06.04.2021 року.

Апеляційний суд наголошує, що Фондом не наведено обґрунтованих доводів та не подано належних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість звернення з даним позовом до відповідачів про солідарне відшкодування шкоди до господарського суду в розумний проміжок часу з дати закриття провадження у справі № 201/5489/18.

Відтак, у даному випадку, порушене право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб захисту не підлягає, що в силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції за результатом розгляду справи дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте не навів належних мотивів такого рішення.

Оскільки по суті оскаржуване рішення є вірним, підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

З наведеного колегією суддів зроблено висновок про недоведеність апеляційної скарги і відсутність підстав для її задоволення.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результатів апеляційного перегляду справи, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 року у справі № 904/3867/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 04.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін