Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №905/1282/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Харків Справа № 905/1282/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Овчинникова Івана Івановича (вх.№ 1294 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зельман Ю.С., повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026) у справі №905/1282/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Овчинникова Івана Івановича, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля,

про стягнення 62693,09 грн, з яких 50330,81 грн - заборгованість, 2688,88 грн - 3% річних, 9673,40 грн - інфляційні втрати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Овчинникова Івана Івановича про стягнення 62693,09 грн, з яких 50330,81 грн - заборгованість, 2688,88 грн - 3% річних, 9673,40 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №404 від 01.01.2021, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиті обсяги електричної енергії у лютому 2022 року у розмірі 50330,81 грн, а також виникли підстави для нарахування 3% річних у розмірі 2688,88 грн та інфляційних втрат у розмірі 9673,40 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до фізичної особи-підприємця Овчинникова Івана Івановича про стягнення 62693,09 грн, з яких 50330,81 грн - заборгованість, 2688,88 грн - 3% річних, 9673,40 грн - інфляційні втрати, задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Овчинникова Івана Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" заборгованість в сумі 50330,81 грн, 3% річних в сумі 2 693,04 грн, інфляційні нарахування в сумі 9673,40 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення у справі №905/1282/25; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- з моменту набуття права власності на нежитлове приміщення (лютий 2018 року) жодного письмового договору про постачання електроенергії між відповідачем, як ФОП, та позивачем не укладалося, жодних доказів використання відповідачем нежитлового приміщення за адресою: Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, буд.8Б, для господарської діяльності позивачем не надано;

- зважаючи на те, що позивачем не наданий договір про постачання електроенергії з фізичною особою-підприємцем Овчинниковим І.І., доказів використання відповідачем нежитлового приміщення для господарської діяльності не долучено, а спірний договір постачання електроенергії, який не підписаний відповідачем, не містить вказівки, що такий є правочином у сфері господарської діяльності, на підставі ст. 20 ГПК України, вважає, що спір не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства;

- в обґрунтування позовних вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності та розміру заборгованості з постачання електроенергії, оскільки нежитлове приміщення, належне відповідачу на праві власності, взагалі не використовувалося в лютому 2022 року, доказів протилежного позивачем не надано, бойові дії в м.Волноваха Донецької області почалися відразу з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в лютому 2022 року - з 25.02.2022 року, в зв`язку з чим дані електролічильника не було фізичної змоги передати. З позову не вбачається, за якою саме адресою, на думку позивача, виникла заборгованість з постачання електроенергії;

- відповідач виїхав за межі м.Волноваха Донецької області 24.02.2022 року, тому не може достеменно довести, коли саме було припинено електропостачання (знеструмлення) за адресою належної йому нежитлової будівлі за адресою: м.Волноваха Донецької області, вул.Центральна,8Б, внаслідок бойових дій; заперечує період нарахування заборгованості включно по 28.02.2022 року;

- не погоджується з застосуванням п.8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, та вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував неправомірні середні розрахунки замість фактичних даних, оскільки, таким чином, було порушено принципи «пропорційності», «мирного володіння майном», «верховенства права»; застосування розрахунків за попередній період за лютий 2021 року є неприпустимим з огляду на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1294 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 залишено без руху, враховуючи відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

За результатами усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача (вх.№1294 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено позивачу строк до 31.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 31.07.2026 для подання заяв, клопотань, тощо.

31.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8453), в якому позивач просить відмовити фізичній особі-підприємцю Овчинникову Івану Івановичу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 залишити без змін.

Позивач не погоджується з наведеними у апеляційній скарзі доводами відповідача.

Зазначає, що на момент укладання договору і на момент виникнення заборгованості, відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а постачання електричної енергії здійснювалось на нежитловий об`єкт. Вказане свідчить про наявність господарської діяльності відповідача, а отже позовна заява подана з дотриманням правил підсудності.

Відповідачем здійснювались сплати за попередні розрахункові періоди грудень 2021- січень 2022 року з посиланням у призначенні платежу на договір №404 (копії рахунків та банківські виписки з оплатами у додатках), що свідчить про наявність договірних відносин.

Також до позовної заяви додано лист Оператора системи розподілу з зазначенням адреси постачання електричної енергії: нежитлове приміщення за адресою - Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, буд.8Б. Тому твердження відповідача про невизначеність адреси постачання не відповідають дійсності. Відповідач не заперечує що вказане нежитлове приміщення належить йому на праві власності.

Щодо обсягу споживання електричної енергії, зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСР офіційною інформацією засвідчив факт існування діючих договірних відносин по розподілу електричної енергії за об`єктом відповідача, а також зафіксував конкретні обсяги спожитого ресурсу у спірний період. Доказів звернення відповідача до ОСР із заявами про припинення розподілу чи відключення об`єкта матеріали справи не містять.

Акцентує увагу суду на порушенні відповідачем фундаментального принципу цивільного та господарського права - принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки (принципу "естоппель" / venire contra factum proprium). У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не здійснював господарську діяльність з лютого 2022 року (без наданих доказів), електричною енергією не користувався, але при цьому відповідач визнає що перебував в договірних відносинах щодо постачання електричної енергії до лютого 2022 року.

Судова колегія зазначає, що сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник), яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

В пункті 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018 №312 (надалі Постанова №312) зазначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно п.3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно ч.4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до абзацу 5 п. 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Як зазначає позивач, 01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Іваном Івановичем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №404 (договір) на умовах комерційної пропозиції "Вільна (строкова)" постачальника електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (додаток №2 до договору).

Вказує, що відповідач шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції "Вільна (строкова)", що опубліковані на веб-сайті постачальника.

Для проведення розрахунків Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" було відкрито відповідачу особовий рахунок № 404.

Відповідно до п.1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Згідно п.5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надавання повідомлень про загрозу електробезпеки.

У разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (п. 5.9 договору).

Згідно п.п. 1 п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні, та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Згідно п.4.1. комерційної пропозиції розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється споживачем у формі оплати за фактичну відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку за весь розрахунковий період у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата обсягів споживання електричної енергії в розрахунковому періоді, що передує даті закінчення терміну дії договору, здійснюється не пізніше 25 числа поточного розрахункового періоду в обсязі 100% від прогнозованого обсягу споживання електричної енергії.

Згідно п. 6.2. комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засобу обліку постачальника або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 комерційної пропозиції.

Акт приймання-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача (п. 6.3 комерційної пропозиції).

Відповідно до п.9.1. комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду з 01.09.2021, але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 12 календарних місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї комерційної пропозиції.

У п.10.6. комерційної пропозиції встановлено, що постачальник інформує споживача про будь-яку зміну умов договору, та/або надає іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін та/або може бути корисною для споживача, шляхом направлення відповідної інформації одним із наступних способів: через особистий кабінет, на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу споживача; смс-повідомленням на номер, наданий споживачем, за допомогою чат-програм; в місцях обслуговування клієнтів, тощо.

Звертаючись до суду з відповідним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" зазначало, що на виконання договору про постачання електричної енергії споживачу №404 від 01.01.2021, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію за договором у лютому 2022 року в обсязі 11020 кВт*год. на суму 50 330,81 грн. з ПДВ.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем додано до позовної заяви лист АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" №67/10276 вих від 11.09.2025 щодо фактичного (звітного) обсягу споживання за лютий 2022 року у розмірі 11020 кВт*год. по точках комерційного обліку споживача фізичної особи Овчинникова Івана Івановича.

Також позивачем надано акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) у лютому 2022 року в обсязі 11020 кВт*год. на суму 50 330,81 грн з ПДВ. Одночасно позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за лютий 2022 на суму 50 330,81 грн з ПДВ. Акт та рахунок за лютий 2022 року підписані та скріплені печаткою з боку підприємства позивача.

В підтвердження направлення цих документів відповідачу позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 29.09.2025 про їх направлення на електронну поштову скриньку відповідача - ivanos0330@gmail.com; Nikolay.d1976@gmail.com.

Проте, відповідач заборгованість не сплатив, що на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту в судовому порядку.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем нараховані та заявлені до стягнення також 3% річних у розмірі 2688,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 9673,40 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позову. Так, у відзиві на позовну заяву (вх.№01-41/11868/25 від 28.12.2025) відповідач просив закрити провадження у справі, оскільки на його думку, спір не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства. В обґрунтування зазначеного відповідач посилався на те, що йому як фізичній особі на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.02.2018 року належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою: Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, буд.8Б, проте з вказаної дати між позивачем та відповідачем як ФОП жодного договору про постачання електроенергії не укладалося. При цьому доказів здійснення підприємницької діяльності відповідачем в зазначеному приміщенні, представником позивача не долучено до матеріалів справи. Крім того, як зазначав відповідач, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності та розміру заборгованості з постачання електроенергії, оскільки нежитлове приміщення, належне йому на праві власності, взагалі не використовувалося в лютому 2022 року, доказів протилежного позивачем не надано, бойові дії в м.Волноваха Донецької області почалися відразу з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в лютому 2022 року, у зв`язку з чим дані електролічильника не було фізичної змоги передати.

В той же час, відповідач не заперечував, що користувався послугами позивача за адресою: Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, буд.8Б, і укладав договір на постачання електричної енергії, як фізична особа і власник нежитлового приміщення за даною адресою.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції визнав доведеним факт існування договірних правовідносин сторін. Також суд виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, що об`єкт відповідача не використовувався та не отримував електричну енергію у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та повністю припинив свою діяльність та повідомив про це позивача, як сторону договору. Отже, за висновком суду першої інстанції факт отримання від позивача послуг з боку відповідача за вищевказаним договором за лютий 2022 під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано. Дослідивши обставини справи та надані на підтвердження позовних вимог документи, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо оплати спожитої електричної енергії в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у період лютого 2022 року електричну енергію в розмірі 50 330,81 грн визнано судом правомірними.

Також, судом задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2688,88 грн, інфляційних втрат у розмірі 9673,40 грн.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю підстав для розгляду даної справи в господарському суді з огляду на те, що у спірний період (лютий 2022) відповідач використовував належний йому об`єкт нерухомості по вул. Центральна, буд. 8Б, м.Волноваха, Донецької області для здійснення господарської підприємницької діяльності (у господарських цілях).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до з фізичної особи-підприємця Овчинникова Івана Івановича про стягнення вартості поставленої електричної енергії.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України.

У свою чергу відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18).

Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила).

Учасниками роздрібного ринку є електропостачальники, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, споживачі та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії.

Ці Правила є обов`язковими для виконання всіма учасниками роздрібного ринку (п. 1.1.1 Правил).

Відповідно до п. 3.1.1 Правил постачання електричної енергії споживачу здійснюється за договором з обраним електропостачальником.

Відповідно до п. 5.2.2 Правил постачальник зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії з дотриманням цих Правил.

Обов`язки споживача визначені п. 5.5.5 Правил, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору, своєчасно оплачувати спожиту електроенергію, дотримуватись умов договору та не допускати безоблікового споживання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц).

Положеннями статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Овчинников Іван Іванович є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 925,20 кв.м, на підставі договору про купівлю-продаж нежитлового приміщення від 02.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Кузуб Ю.В. за реєстровим №199.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" просило стягнути з відповідача заборгованість за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію, посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання електричної енергії.

В той же час, позивачем не додано до позову заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, з якої б вбачалось, що відповідач приєднався до умов публічного договору саме як фізична особа-підприємець.

Крім того, документи додані позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема: лист ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» №1625 від 17.09.2025; лист ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» №1624 від 17.09.2025; лист АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» №64/10115-вих від 08.09.2025; комерційна пропозиція «вільна (строкова)» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги»; акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року; рахунки за спожиту електроенергію №404 за грудень 2021 - лютий 2022 року; скріншот підтвердження реєстрації споживача в сервісі особистий кабінет; лист АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» №67/10276-вих від 11.09.2025; лист ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» №24/2593 від 28.04.2026; лист АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» №67/5883-вих від 30.04.2026 містять посилання на Овчинникова Івана Івановича як на фізичну особу, а не як на ФОП.

Матеріали справи місять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, з якого вбачається, що Овчинников Іван Іванович зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з 22.12.2014. Видами економічної діяльності фізичної особи-підприємця Овчинникова І.І. є інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний) - 47.99, механічне оброблення металевих виробів - 25.62, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобі - 45.20, надання в оренду вантажних автомобілів - 77.12. Тобто, зі змісту економічної діяльності відповідача не вбачається що вона пов`язана з спірним нежитловим приміщенням.

Докази використання відповідачем спірного нежитлового приміщення саме у підприємницькій діяльності у матеріалах справи відсутні і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об`єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою.

Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що остання відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи.

У даному випадку власником нежитлового приміщення і споживачем електричної енергії є Овчинников Іван Іванович як фізична особа.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки дійшов висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, земельна ділянка, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15), розташоване на ній нерухоме майно є нежитловим приміщенням, що в сукупності унеможливлює його використання для задоволення особистих житлових чи побутових потреб фізичної особи, а, отже, суб`єктним складом сторін, характером правовідносин, які склалися, змістом та юридичною природою обставин у справі вона підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В той же час, колегія суддів зазначає, що статус нерухомого майна "нежитловий", з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов`язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою, а відтак і не є критерієм для визначення юрисдикції спору (подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 07.03.2023 у справі №904/587/22).

Відтак, господарський апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про віднесення спору у цій справі до господарської юрисдикції є передчасним.

Колегія суддів зазначає, що якщо стороною спору про постачання електроенергії є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який має статус суб`єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання спожитої електроенергії у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).

Частиною 2 статті 278 ГПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (ч.1 ст. 278 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Пунктом 4 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з ч. 4 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Оскільки Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.231, 269, 270, п.4 ч.1 статті 275, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Овчинникова Івана Івановича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2026 у справі №905/1282/25 скасувати. Провадження у справі №905/1282/25 закрити.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Східного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи №905/1282/25 за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.09.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова